Розділ 3. Аналіз роботи та висновок

Усі рідкісні та корисні рослини рекомендується вирощувати у колекційному відділі. Форма цієї ділянки може бути різноманітною, але найкращою є прямокутник з центральною доріжкою завширшки 1 м. По обидва боки доріжки розташовують ділянки площею 2-5 кв. м, на кожній з яких висівають або висаджують певний вид рослин. Ділянки відокремлюють одну від одної бічними доріжками завширшки 30 см. Всі рослини, які вирощують на колекційній земельній ділянці, розміщують в певні відділи (рідкісні, лікарські, медоноси, декоративні, корисні дикоростучі рослини даної флори, які вводяться в культуру). У зв'язку з тим, що рослини на колекційній земельній ділянці мають неоднакову висоту, їх розміщують так, щоб вони не закривали одна одну, а саме в два ряди: на першому від дороги - нижчі рослини; на другому - вищі. Такий розподіл окремих видів рослин зручний для проведення екскурсій, організації фенологічних спостережень та проведення практичних робіт.

Рідкісні рослини розміщують у колекційному відділі, виділяючи рідкісні на загальнодержавному та регіональному рівнях види. Посадковий матеріал цих рослин для навчально-дослідної ділянки найкраще взяти в науково-дослідницьких установах або виростити із зібраного в природі у невеликій кількості насіння. Іноді велика кількість посадкового матеріалу рідкісних рослин вилучається під час рейдів у браконьєрів природи. З деякими рослинами можна проводити досліди з розмноження різними способами. Вирощені рослини висаджують у відповідні екологічні умови природних місцезростань. Це сприяє вихованню почуття відповідальності за збереження природи і виробленню практичних навичок у справі її охорони.

Вирощування лікарських рослин на навчально-дослідній земельній ділянці дає можливість ознайомитися з рослинами - представниками різних родин та екологічних груп, умовами розведення лікарських трав, цінністю лікарської сировини, а також відпрацювати вміння та навички правильного збору та збереження лікарської сировини. Спостерігаючи за особливостями росту та розвитку лікарських рослин, можна довідатися, що серед них є однорічні та багаторічні. Порівнюючи зростання рослин в природних та штучних умовах, можна зробити висновок про деякі відмінності у появі тієї чи іншої фенологічної фази, намагаються з’ясувати, з якими факторами природи вони пов'язані. Знання часу збору найбільш цінної лікарської сировини дозволить своєчасно збирати її та здавати в заготівельні організації.

Інвентаризація рослин на колекційній ділянці проводилася за допомогою «Атласу-визначника трав’янистих рослин України» 1987 року видання, автори А. Доброчаєва, М.І.Котов, Ю.М. Прокудін. Це видання має повне зведення по флорі України на сучасному рівні ботанічних знань. У ньому приводяться описи 4997 видів, що відносяться до 997 родин і 189 сімейств вищих судинних рослин, що є дикоросами і найчастіше зустрічаються в культурі, які використовуються в різних галузях народного господарства і озелененні. Кожен вид дається згідно з сучасною ботанічною номенклатурою, уточнені і доповнені екологічною, географічною і таксономічною характеристиками, приводяться корисні властивості, час цвітіння і плодоносіння описуваних видів. Визначник добре ілюстрований.

Завдяки цьому Атласу я дізнавалась про рослину, де вона росте, її біологічний вид, опис, родину, використання в природі, сільському господарстві, медицині тощо.