8. Пізній палеоліт (35-11 тис. Років тому)

Цей етап в історії людства порівняно з попередніми досить короткий, але він характеризується значними змінами в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Безперечно, центральною подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу - homo sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйонцем.

З появою кроманьйонців процес удосконалення та урізноманітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидкими темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряддя з вкладишами, так звані складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці.

Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в пізньому палеоліті, перетворило колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оленів і мамонтів на основний вид занять кроманьйонців, який забезпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Так, майже 20-14 тис. років тому на теренах України досить чітко виокремилося дві зони з різним типом господарства: південно-східна - мисливців на бізонів, та північно-західна - мисливців на мамонтів.

Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1-2 т) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від виснажливих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах річок вони будували свої житла - землянки і напівземлянки, які у своїй сукупності утворювали первісне поселення - стоянку. Новим явищем пізньопалеолітичного періоду стало виникнення господарсько-побутових комплексів. Вони утворювалися зі стоянок, на яких було розташовано житла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопалеолітичних стоянок (Радомишльська на Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині та ін.).

Найвідомішою пізньопалеолітичною культурою Миколаївщини є Анетівська культура (22-10 тис. років тому), яку більш ніж 25 років досліджував відомий український археолог, історик, етнолог, доктор історичних наук, професор, академік Російської академії природничих наук (по секції антропологія та археологія) Станко Володимр Ниеифорович. Область поширення - Степове Побужжя. Найвиразніші археологічні пам’ятки - поселення Анетівка І і II біля с. Анетівка Доманівського району Миколаївської області. Анетівка – поселення первісних мисливців пізнього палеоліту являється унікальним і найбільшим археологічним пам’ятником не тільки на Україні, а й у всієї Східної Європи. Про те, що Анетівка ІІ всесвітньовідома стоянка пізнього палеоліту свідчить той факт, що в університетах Тулузи, Парижу, Оксфорду, Кембріджу, Ньюкаслу, Софії, Венеції студіюють матеріали, лекції академіка В.Н.Станко - славетного археолога, історика і етнолога сучасності.