Структура вивчення теми

Форми організації навчання	Години
Лекції	2
Семінари	4
СРС	4

Лекція (80 хв.)

Хід заняття:

1) Організаційний момент – 4 хв.

2. Повідомлення про тему, мету – 3 хв.

3. Виклад матеріалу – 60 хв.

4. Питання аудиторії – 10 хв.

5. Висловлення власних побажань щодо самостійного вивчення – 3 хв.

План

1.Сутність, призначення та структура грошової системи.

2.Еволюція грошової системи та її види.

3.Поява та розвиток грошової системи в Україні.

4. Грошово-кредитна політика та платіжні системи.

Теоретичний матеріал:

1.Сутність, призначення та структура грошової системи.

Грошова система – це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержавними законами.

Грошовий оборот здійснюється за участі банків і функціонує на базі банківської системи.

Призначення грошової системи на державу покладаються такі відносно самостійні завдання:

• створення емісійного механізму, який включає матеріально-технічну базу і сучасні технології виробництва банкнот та розмінної монети, а також розроблення та дотримання єдиного порядку випуску їх в оборот;

• створення механізму регулювання грошового ринку, насамперед пропозиції грошей, який виступає у формі державної грошово – кредитної політики, у тому числі й валютної.

Елементи:

• найменування грошової одиниці;

• масштаб цін;

• види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;

• регламентація режиу валютного курсу та операцій з валютними цінностями;

• державні органи. які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

2.Еволюція грошової системи та її види.

Види грошових систем:

- система металевого обігу, коли грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал;

- система паперово - кредитного обігу, за якоїв обігу перебувають лише нерозміні на грошовий метал знаки – казначейські білети або банкноти.

Металеві грошові системи історично виступали у формах біметалізму та монометалізму.

Біметалізм – це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами – золотом і сріблом.

Монометалізм – грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал.

Системи паперово – кредитного обігу являють собою грошові системи, за яких обслуговують грошові знаки ( паперові або металеві ), що не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими, бо держава бере на себе зобов’язання щодо забезпечення сталості.

Характерними рисами сучасних грошових систем є:

1. утрата зв’язку із золотом унаслідок витіснення його з внутрішнього та зовнішнього обороту;

2. випуск грошей в обіг не тільки для кредитування господарства, а й для кредитування держави;

3. широкий розвиток безготівкового обігу та зменшення готівкового;

4. хронічна інфляція;

5. державне регулювання грошового обігу;

6. відміна офіційного золотого вмісту банкнот, їх забезпечення та розміну на золото;

За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть біти відкритими та закритими.

Для відкритих грошових систем характерними є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин усередині країни, що виражається в дерегулюванні валютного ринку.

Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості валютних обмежень, що проявляється в адміністративному регулюванні валютного ринку.

3.Поява та розвиток грошової системи в Україні.

Перші кроки щодо створення власної грошової системи були зроблені після виходу України іх складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запровадженні українські купоно – карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошової маси.

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи:

1. Розбудову власного емісійного механізму, який включав:

• розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

• розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.

2. Розбудова національної платіжної системи, що охоплювала:

• створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

• розроблення методичних та організаційних засад створення електронної системи масових платежів.

3. Розроблення та випробовування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розробленні на попередньому етапі.

4. Грошово-кредитна політика та платіжні системи.

Платіжна система – це законодавчо визначена сукупність принципів, норм, правил, процедур, інструментів та механізмів, на підставі яких здійснюється організація безготівкових платежів у країні.

Регулятивне значення платіжних систем полягає в такому:

- оскільки банки є активними посередниками в платежах, це створює передумови для широкої участі кредиту ( банківського, міжбанківського ) у забезпеченні своєчасності та гарантованості платежів, а отже у знеціненні платіжної дисципліни, без чого неможливе ефективне функціонування економіки;

- широке застосування банками новітніх електронних технологій створює можливість максимального прискорення платежів, здійснення їх у режимі реального часу.

Платіжні інструменти – це певні носії інформації – паперові та електронні, які служать банкам та іншим інституційним структурам платіжної системи правою та організаційною підставою для переказування грошей за банківськими рахунками та видачі готівки.

Основними вимогами до платіжної системи, а отже її рисами, є: ефективність, надійність, оперативність, економічність, зручність та безпечність.

Ключовим механізмом опосередкованого регулювання економіки та грошового обороту є грошово – кредитна політика. Вона зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (процента) на грошовому ринку.

Цілі грошово–кредитної політики підрозділяються на три рівні: стратегічні, проміжні та поточні (тактичні).

Спочатку визначаються цілі регулювання безпосередньо у сфері реальної економіки. Ними можуть бути зміни динаміки економічного зростання (прискорення чи гальмування), зміни рівня зайнятості.

Проміжними цілями можуть біти зміни пропозиції грошей, платоспроможного попиту та відповідальне коригування кон’юктури ринків.

Поточні, або тактичні спрямовані на вибір і застосування найефективніших монетарних інструментів.