Periodontit

Слизова оболонка ясен у ділянці запалення яскраво гшеремійо-вана, набрякла, болісна пщ час пальпації. Внаслідок поширення гнійного ексудату під окістя формується абсцес, який характеризуєть­ся згладженістю перехідної складки у ділянці ураженого і сусідніх зубів. /

Відзначається асиметрія обличчя за рахунок колатерального набряку м'яких тканин. Підщелепні лімфатичні вузли збільшені у розмірах, щільні, болісні під час пальпації.

Зміни на рентгенограмі при гострому перюдонтиті переважно відсутні. У деяких випадках унаслідок дифузного поширення гною чіткість малюнка губчастої речовини кістки у ділянці причинного зуба може бути втраченою.

Гострий перебіг перюдонтиту слід диференціювати з наступни­ми захворюваннями.

1. Гострим дифузним пульпітом, що ускладнився перифокаль-ним періодонтитом. Об'єктивно: зондування каріозної порожнини болісне по всьому дну, розкриття порожнини зуба супроводжується інтенсивним болем і кровоточивістю, загальний стан хворого прак­тично не порушений.

2. Загостренням хронічного перюдонтиту - на підставі резуль­татів рентгенологічного дослідження (наявністю деструктивних змін у періодонті).

3. Гострим одонтогенним періоститом. Об'єктивно', перехідна складка в ділянці причинного і розташованих поряд зубів згладжена, набрякла, гіперемійована, болісна під час пальпації.

4. Гострим одонтогенним остеомієлітом. Об'єктивно визначаєть­ся рухомість хворого і сусідніх зубів, згладженість перехідної склад­ки з обох боків альвеолярного відростка, виділення гною із зубоясен-них кишень.

Загострення хронічного періодонтиту постійних зубів у дітей із незавершеним ростом коренів діагностується набагато частіше, ніж його гострий перебіг.

Клінічна картина загострення хронічного запального процесу

318

дуже подібна до гострого перебігу періодонтиту. У клініці диферен­ціально-діагностичними ознаками загострення є зміна кольору зуба, наявність нориці чи рубця після ііеї, а також сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба, переважно в постійних зубах зі сфор­мованими коренями. В анамнезі можуть визначатися попередні за­гострення патологічного процесу.

Рентгенологічне загострення відрізняють такі ознаки: деструк­ція кортикальної пластинки альвеоли, деформація періодонтальної щілини і вогнище розрідження кісткової тканини з нечіткими обри­сами біля верхівок коренів.

Диференційну діагностику між загостренням і гострим перебігом періодонтиту проводять з урахуванням відсутності чи наявності по­передніх загострень в анамнезі, нориці чи рубця після неї, зміни ко­льору зуба, деструктивних змін у періодонті.

Крайовий (маргінальний) періодонтит розвивається внаслідок механічного пошкодження ясенного краю, проникнення інфекції, хімічних речовин (кислоти, лугу) або девіталізувальноі пасти. Іноді причиною крайового періодонтиту є проникнення стороннього тіла, некваліфіковано накладена пломба.

Хронічний маргінальний періодонтит розвивається внаслідок тривалої дії механічного або хімічного подразника. Хворий може скар­житись на незначні больові відчуття в ділянці ураження. Клінічна картина характеризується помірним набряком і застійною гіперемією маргінальної частини ясен. Горизонтальна перкусія дещо болісна.

Кдтпна картина гострого крайового періодонтиту. Скарги на пос­тійний біль у ділянці ураженого зуба. Ясенні краї набряклі, гіперемійо-вані, іноді вкриті виразками, при гнійному запальному процесі утво­рюється болючий інфільтрат аж до розвитку під'ясенного абсцесу, із зубо-ясенної кишені виділяється гній, спостерігається болісність під час горизонтальної перкусії. На рентгенограмі деструктивних змін у кістці немає, проте можна виявити стороннє тіло чи неякісне накладену плом­бу.

У разі загострення хронічного крайового періодонтиту клінічна картина подібна до описаної вище. На рентгенограмі спостерігається розширення періодонтальної щілини у верхній третині періодонта і резорбція кортикальної пластинки міжкоміркової перегородки.

319