Самостоятельная

П О С Т А Н О В А

від 18 вересня 1992 р. N 543

Київ

Про державне обов'язкове особисте

страхування медичних і фармацевтичних

працівників на випадок інфікування

вірусом імунодефіциту людини при

виконанні ними службових обов'язків

Відповідно до статті 25 Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" ( 1972-12 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Установити, що державне обов'язкове особисте страхування працівників, які подають медичну допомогу населенню, проводять лабораторні та наукові дослідження з проблем ВІЛ-інфекції і випускають вірусні препарати, на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків, а також настання інвалідності або смерті від СНІДу, здійснюється за місцем їх роботи адміністраціями медичних і фармацевтичних установ та організацій. При цьому страхування працівників бюджетних установ і організацій проводиться за рахунок коштів, передбачених на цю мету в кошторисах на їх утримання, а госпрозрахункових за рахунок власних коштів з віднесенням зазначених витрат на собівартість послуг (продукції).

Страхові платежі сплачуються у розмірі 0,25 процента від мінімальної заробітної плати за кожного застрахованого. Суми страхових платежів щорічно, не пізніше 30 січня перераховуються на спеціальний рахунок правління Української державної страхової комерційної організації. Страхові платежі за 1992 рік підлягають перерахуванню протягом Ш-ІУ кварталів 1992 року.

2. Застрахованому працівниткові при інфікуванні його вірусом імунодефіциту людини витплачується страхова сума в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а при настанні інвалідності внаслідок захворювання на СНІД - 50 мінімальних заробітних плат. У разі смерті застрахованого працівника внаслідок захворювання на СНІД його спадкоємцям виплачується страхова сума у розмірі десятирічної заробітної плати померлого за останньою займаною ним посадою.

Виплата страхових сум у зв'язку з визнанням застрахованого інвалідом внаслідок захворювання на СНІД або його смерті від цього захворювання провадиться з вирахуванням раніше сплачених страхових сум.

Вимоги щодо виплати страхової суми застрахованим або його спадкоємцям можуть бути пред'явлені протягом трьох років з моменту встановлення факту інфікування вірусом імунодефіциту людини, інвалідності внаслідок захворювання на СНІД або смерті від цього захворювання. Виплата страхової суми вищезазначеним працівникам, а у разі їх смерті - спадкоємцям провадиться установами Української державної страхової комерційної організації за поданням органів Міністерства охорони здоров'я.

3. Медичним і фармацевтичним працівникам із числа військовослужбовців та військовозобов'язаних, призваних на збори, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при інфікуванні вірусом імунодефіциту людини у зв'язку з виконанням службових обов'язків страхова сума виплачується відповідно до цієї постанови. У разі визнання зазначених осіб інвалідами внаслідок захворювання на СНІД або смерті від цього захворювання страхова сума виплачується в порядку і розмірах, передбачених умовами державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їхніх сімей страхових сум, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488 ( 488-92-п ), порядком і умовами державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 р. N 59 ( 59-91-п ).

4. Міністерству охорони здоров'я за погодженням з Міністерством фінансів у місячний строк затвердити перелік медичних і фармацевтичних установ і організацій, їх підрозділів, працівники яких за визначеними посадами підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини.

5. Правлінню Української державної страхової комерційної організації за погодженням з Міністерством охорони здоров'я в місячний строк розробити й затвердити інструкцію про порядок та умови державного обов'язкового особистого страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків.

П О С Т А Н О В А

від 3 квітня 1995 р. N 232

Київ

Про затвердження Положення про порядок і умови

обов'язкового особистого страхування працівників

відомчої та місцевої пожежної охорони і членів

добровільних пожежних дружин (команд)

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 871 ( 871-2003-п ) від 04.06.2003 N 1545 ( 1545-2004-п ) від 17.11.2004 N 700 ( 700-2008-п ) від 06.08.2008 N 256 ( 256-2012-п ) від 28.03.2012 }

{ У назві і тексті Постанови, назві і тексті Положення та додатках до нього слово "сільської" замінено словом "місцевої" згідно з Постановою КМ N 1545 ( 1545-2004-п ) від 17.11.2004 }

Відповідно до статті 30 Закону України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити Положення про порядок і умови обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та місцевої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), що додається, та ввести його в дію з 1 квітня 1995 року.

Виконуючий обов'язки

Прем'єр-міністра України Є. МАРЧУК

Міністр

Кабінету Міністрів України В. ПУСТОВОЙТЕНКО

Інд.39

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 3 квітня 1995 р. N 232

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок і умови обов'язкового особистого

страхування працівників відомчої та місцевої

пожежної охорони і членів добровільних

пожежних дружин (команд)

1. Страхування працівників відомчої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), далі - страхування, здійснюється з метою захисту їхнього життя та здоров'я під час виконання своїх обов'язків за рахунок коштів, передбачених у кошторисах на їх утримання, підприємств, установ та організацій, де вони створені, а працівників місцевої пожежної охорони - за рахунок юридичних осіб, які утримують підрозділи цієї охорони, або за рахунок місцевого бюджету.

2. Страховиком згідно із цим Положенням є страхова організація, яка одержала відповідну ліцензію у Нацкомфінпослуг. { Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 871 ( 871-2003-п ) від 04.06.2003, N 700 ( 700-2008-п ) від 06.08.2008, N 256 ( 256-2012-п ) від 28.03.2012 }

Страхувальник - підприємство, установа, організація (юридична особа), які утримують підрозділи відомчої та місцевої пожежної охорони і добровільні пожежні дружини (команди), та виконавчий комітет відповідної Ради, за рахунок бюджету якої утримується підрозділ місцевої пожежної охорони.

Застрахований - працівник відомчої та місцевої пожежної охорони, член добровільної пожежної дружини (команди), який виконує згідно із чинним законодавством функції з гасіння пожеж і ліквідації наслідків аварії.

Страховий випадок - загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, одержані під час ліквідації пожежі або наслідків аварії застрахованим, який виконував свої обов'язки згідно з наказом або дорученням.

3. Максимальний обсяг відповідальності страховика встановлюється у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за його посадою на день страхування.

4. Максимальний страховий тариф становить 2 відсотки страхової суми за кожного застрахованого.

Облік надходжень страхових платежів і виплат страхових сум повинен вестися по кожному страхувальнику окремо від надходжень і виплат за іншими видами страхування.

Норматив витрат страховиків на ведення страхової справи не повинен перевищувати 15 відсотків суми страхового платежу.

5. Термін страхування - один рік.

6. За шкоду, заподіяну здоров'ю застрахованого внаслідок виконання ним обов'язків щодо гасіння пожеж або ліквідації наслідків аварії, страховик провадить одноразову виплату у разі встановлення застрахованому:

I групи інвалідності - 100 відсотків страхової суми II групи інвалідності - 90 -"- III групи інвалідності 70 -"-

При тимчасовій втраті працездатності внаслідок страхового випадку застрахованому виплачується 0,2 відсотка страхової суми за кожну добу, але не більш як 50 відсотків страхової суми.

У разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям виплачується 100 відсотків страхової суми.

Якщо проведена виплата страхової суми, страхова відповідальність страховика залишається до закінчення терміну дії страхування, при цьому страхова сума обчислюється як різниця між початковою та виплаченою страховою сумою.

7. З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика не пізніше трьох років з дня настання страхового випадку.

8. У разі настання страхового випадку, передбаченого пунктом 2 цього Положення, виплата страхових сум (відшкодування) провадиться страховиком за місцем проживання застрахованого шляхом їх перерахування на особистий рахунок одержувача в установі банку чи видачі чека, а також оформлення поштового переказу за рахунок страхувальника.

Неповнолітньому спадкоємцю виплата страхової суми провадиться шляхом її перерахування на його особистий рахунок в установі банку за місцем проживання з одночасним повідомленням відповідного органу опіки і піклування.

У разі відмови у виплаті страхової суми страховик письмово повідомляє про це у 7-денний термін застрахованого або спадкоємців і відповідного страхувальника із зазначенням причини відмови.

9. Спори між застрахованим (його спадкоємцями) і страховиком щодо розміру та терміну виплати страхової суми розв'язуються в установленому чинним законодавством порядку.

10. Страховик має право відмовити у виплаті страхової суми, якщо:

а) застрахований надав страховику свідомо неправдиву інформацію;

б) страховий випадок стався, коли застрахований перебував у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, що документально підтверджено у встановленому порядку;

в) страховий випадок стався внаслідок дій, не пов'язаних із гасінням пожеж чи ліквідацією наслідків аварії.

11. У разі загибелі (смерті) застрахованого за місцем його роботи спадкоємцям видається довідка за формою згідно з додатком N 1 для одержання свідоцтва про право на спадщину.

12. Для одержання страхової суми застрахований (його спадкоємці) подає страховику заяву за формою згідно з додатком N 2, а також пред'являє документ, що посвідчує особу.

Крім цього додаються:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого - копії свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтва про право на спадщину;

б) у разі втрати застрахованим працездатності - копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.

13. Страхувальник зобов'язаний у місячний термін подавати за запитом страховика документи про обставини настання страхового випадку, а також інші документи та відомості, необхідні для вирішення питання про виплату страхової суми.

П О С Т А Н О В А

від 22 лютого 1994 р. N 116

Київ

Про затвердження Умов обов'язкового (додаткового)

страхування життя і здоров'я спеціалістів

ветеринарної медицини

Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Умови обов'язкового (додаткового) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини.

2. Ця постанова вводиться в дію з 1 січня 1994 року.

Виконуючий обов'язки

Прем'єр-міністра України Ю.ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ

Міністр

Кабінету Міністрів України І.ДОЦЕНКО

Інд.22

Затверджено

постановою Кабінету Міністрів України

від 22 лютого 1994 р. N 116

УМОВИ

обов'язкового (додаткового) страхування життя

і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини

1. Обов'язкове (додаткове) страхування спеціалістів ветеринарної медицини проводиться за рахунок позабюджетних надходжень установ державної ветеринарної медицини на випадок загибелі (смерті), каліцтва або професійного захворювання, що настали у зв'язку з виконанням службових обов'язків, при боротьбі із зоонозними захворюваннями та при безпосередніх маніпуляціях з тваринами (надалі - страхові випадки).

2. Обов'язковому (додатковому) страхуванню підлягають лікарі, фельдшери та техніки ветеринарної медицини, які здійснюють діагностичні, профілактичні, оздоровчі, лікувальні роботи у тваринництві, ветеринарно-санітарну експертизу тваринницької продукції та надають інші ветеринарні послуги власникам тварин (надалі - застраховані).

3. Страхові платежі за обов'язковим (додатковим) страхуванням спеціалістів ветеринарної медицини сплачуються установами державної ветеринарної медицини, які мають позабюджетні надходження (надалі - страхувальники), Кримській республіканській, відповідним обласним, Київській та Севастопольській міським дирекціям Національної акціонерної страхової компанії "Оранта".

4. Щорічний страховий внесок за кожного застрахованого встановлюється у розмірі 8 відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Якщо протягом року розмір мінімальної заробітної плати змінювався, то не пізніш як через місяць після її зміни провадяться перерахунки страхових платежів. При збільшенні розміру мінімальної заробітної плати страхувальник доплачує належну суму платежів відповідній дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", а при її зменшенні надлишок, що утворився, зараховується до наступних платежів або за бажанням страхувальника повертається йому.

Страхові платежі за кожного застрахованого сплачуються страхувальниками відповідній дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до 1 березня поточного року.

5. Дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" виплачують страхові суми:

а) спадкоємцям застрахованого - у розмірі п'ятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав до настання страхового випадку або його наслідків, що виникли протягом року, в результаті яких застрахований загинув (помер);

б) застрахованому - у розмірі чотирирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав до встановлення інвалідності, якщо в результаті страхового випадку або його наслідків, що виникли протягом року, застрахованому встановлено першу або другу групу інвалідності;

в) застрахованому - у розмірі трирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав до встановлення інвалідності, якщо в результаті страхового випадку або його наслідків, що виникли протягом року, застрахованому встановлено третю групу інвалідності.

Виплата зазначених у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту страхових сум провадиться за вирахуванням раніше виплачених сум за цей же страховий випадок. При цьому страхова сума за обов'язковим (додатковим) страхуванням спеціалістів ветеринарної медицини виплачується незалежно від виплат за обов'язковим соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням та в порядку відшкодування збитків.

6. Застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити відповідній дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" вимогу щодо виплати страхової суми протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

7. Виплата страхових сум провадиться у семиденний термін з дня одержання дирекцією Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" всіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців.

У разі відмови у виплаті страхової суми дирекція Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" у семиденний термін письмово повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців, а також страхувальника із зазначенням причини відмови.

Спори щодо виплати страхової суми розглядаються в установленому законодавством порядку.

8. У разі настання страхових випадків, передбачених пунктом I цих Умов, виплата страхових сум провадиться дирекцією Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" за місцем постійного проживання застрахованого шляхом їх перерахування на особистий рахунок одержувача у банку, видачі чека банку або переказу поштою за рахунок одержувача.

Неповнолітньому спадкоємцю застрахованого виплата страхової суми провадиться шляхом перерахування на його особистий рахунок у банку за місцем проживання з одночасним повідомленням про це відповідного органу опіки та піклування.

9. Страхова сума не виплачується, якщо страховий випадок:

а) настав у зв'язку із вчиненням застрахованим умисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

б) є наслідком навмисно заподіяних собі застрахованим тілесних ушкоджень.

10. У разі загибелі (смерті) застрахованого в результаті страхового випадку страхувальник видає його спадкоємцям довідку за встановленою формою (додаток N 1) для подання в нотаріальну контору.

11. Для вирішення питання про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємець подає до дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" заяву за встановленою формою (додаток N 2), а також пред'являє документ, що посвідчує особу.

Крім того, додаються:

а) у разі загибелі (смерті) застрахованого - копія свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину;

б) у разі встановлення групи інвалідності - нотаріально засвідчена копія відповідної довідки медико-соціальної експертної комісії.

12. На запити дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" страхувальники зобов'язані надавати документи про обставини страхових подій, необхідні для вирішення питання про виплату страхових сум.

П О С Т А Н О В А

від 31 травня 1995 р. N 378

Київ

Про затвердження Порядку та умов

обов'язкового державного страхування

спортсменів вищих категорій

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 871 ( 871-2003-п ) від 04.06.2003 )

Відповідно до статті 19 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" ( 3808-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 14, ст. 80) Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити Порядок та умови обов'язкового державного страхування спортсменів вищих категорій, що додається.

Виконуючий обов'язки

Прем'єр-міністра України Є. МАРЧУК

Міністр

Кабінету Міністрів України В. ПУСТОВОЙТЕНКО

Інд.28

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 31 травня 1995 р. N 378

ПОРЯДОК ТА УМОВИ

обов'язкового державного

страхування спортсменів вищих категорій

1. Обов'язковому державному страхуванню підлягають спортсмени збірних команд України (далі - застраховані).

Обов'язкове державне страхування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються на утримання штатних збірних команд України.

2. Обов'язкове державне страхування спортсменів збірних команд України (далі - обов'язкове страхування) здійснюється на випадок:

загибелі або смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них;

втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час підготовки до змагань та участі в них.

3. Страхові платежі сплачують Мінмолодьспорт, Міноборони, МВС, Служба безпеки (далі - страхувальник) до 25 числа кожного місяця у розмірі 5 відсотків фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованим за минулий місяць. Облік надходжень страхових платежів і виплат страхових сум із зазначеного виду страхування, повинен вестися окремо від надходжень і виплат за іншими видами страхування. Витрати страхової організації (далі - страховика) на здійснення страхування не повинні перевищувати 6 відсотків страхових платежів. Максимальний розмір виплат страховика (далі - страхова сума) встановлюється у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого спортсмена за його останньою посадою.

Страхувальник здійснює обов'язкове страхування у страховика, який одержав відповідну ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. ( Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 871 ( 871-2003-п ) від 04.06.2003 )

4. Страховик виплачує страхові суми у разі:

а) загибелі або смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них його спадкоємцям - у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого за останньою посадою, яку він займав;

б) втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, що сталися під час підготовки до змагань та участі в них, - у розмірі, який визначається з розрахунку середньої заробітної плати пропорційно терміну втрати працездатності, встановленого медичним закладом, за умови, що ушкодження здоров'я застрахованого віднесено до категорії тяжких травм згідно з медичною класифікацією травм, затвердженою МОЗ;

в) установлення застрахованому інвалідності в період чинності договору страхування, до якої призвів нещасний випадок, що стався під час підготовки до змагань або участі в них:

I групи - 100 відсотків страхової суми;

II групи - 80 відсотків страхової суми;

III групи - 60 відсотків страхової суми.

Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "б" і "в" цього пункту, проводиться з урахуванням раніше виплачених страхових сум за цей страховий випадок.

5. З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

6. Виплата страхових сум провадиться у семиденний термін з дня одержання страховиком усіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців.

У разі відмови у виплаті страхової суми страховик у семиденний термін письмово повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців і страхувальника із зазначенням причин відмови.

Спори між застрахованим (його спадкоємцями) і страховиком щодо виплати страхової суми вирішуються в установленому законодавством порядку.

7. У разі настання страхових випадків, передбачених пунктом 4 цього Порядку та умов, виплата страхових сум провадиться страховиком за місцем постійного проживання застрахованого шляхом їх перерахування на особистий рахунок одержувача в установі банку, видачі чека або поштового переказу за рахунок страхувальника.

Неповнолітньому спадкоємцю виплата страхової суми провадиться шляхом перерахування на його особистий рахунок в установі банку за місцем проживання з одночасним повідомленням про це відповідного органу опіки і піклування.

8. Страхові суми не виплачуються, якщо страховий випадок:

а) настав у зв'язку з вчиненням застрахованим навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

б) є наслідком навмисно вчинених собі застрахованим тілесних ушкоджень;

в) стався із застрахованим, який брав участь у підготовці до змагань або у змаганнях з порушенням правил медичного огляду.

9. У разі загибелі або смерті застрахованого підприємство, установа чи організація, де він працював, видає спадкоємцям довідку за встановленою формою (додаток N 1) для одержання свідоцтва про право на спадщину.

10. Для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець подають страховику заяву за встановленою формою (додаток N 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Крім зазначених документів подаються у разі:

а) загибелі або смерті застрахованого - копія свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтво про право на спадщину;

б) тимчасової втрати застрахованим працездатності - листок непрацездатності, у якому має бути зазначено, що ушкодження здоров'я застрахованого відбулося під час підготовки до змагань або участі в них, та довідка медичного закладу про те, що ушкодження здоров'я застрахованого віднесено до категорії тяжких травм згідно з медичною класифікацією травм, затвердженою МОЗ;

в) втрати застрахованим працездатності - копія довідки медикосоціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.

11. Страховик має право брати участь у встановленні обставин, за яких стався страховий випадок.

12. Спортивні організації зобов'язані за запитом страховика надавати документи про обставини настання страхового випадку, необхідні для вирішення питання про виплату страховї суми.

П О С Т А Н О В А

від 2 березня 1993 р. N 155

Київ

( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 451 ( 451-2001-п ) від 06.05.2001 )

Про обов'язкове особисте страхування

від нещасних випадків на транспорті

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 194 ( 194-94-п ) від 30.03.94 )

( Постанова в редакції Постанови КМ N 469 ( 469-95-п ) від 28.06.95 )

Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Обов'язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають пасажири повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту (тролейбусів), а також водії, машиністи, провідники поїздів (у тому числі приміських та метрополітену), члени команди літаків та суден, працівники бригад медичної допомоги.

2. Затвердити Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, що додається.

Прем'єр-міністр України Л.КУЧМА

Міністр Кабінету Міністрів України А.ЛОБОВ