Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology
и плодоношения по многолетним наблюдениям) // Тр. Гос. Никит. ботан. сада. – 1960. – 32. –
С. 173-213.
2.Куликов Г.В. Ксероморфизм и ксерофитизм вечнозеленых древесных растений в связи с их интродукцией на Южный берег Крыма // Тр. Гос. Никит. ботан. сада. – 1975. – 45.
–С. 43-87.
3.Тахтаджян А.Л. Флористические области земли. – Л.: Наука, 1978. – 248 с.
4.Krussmann G. Handbuch der Laubgeholze. – B. 1. – Berlin und Hamburg, 1976. – S. 353354.
5.Krussmann G. Handbuch der Laubgeholze. – B. 2. – Berlin und Hamburg, 1977. – S. 212, 230-232, 334.
Аспекти екотопічної диференціації флори депресій причорноморського степу
ШАПОВАЛ В.В.
Біосферний заповідник "Асканія-Нова" ім. Ф.Е. Фальц-Фейна УААН вул. Фрунзе, 13, смт Асканія-Нова, Чаплинський р-н, Херсонська обл., 75230, Україна е-mail: shapoval_botany@ukr.net
Гідрогенні флуктуації та гетерогенність мікрорельєфу депресій детермінують структурну диференціацію та оригінальну динаміку рослинності. У подах абсолютний спектр формацій реалізується протягом цілого флуктуаційного циклу або серії (паводок – постгідрогенний період). Синхронність формацій ксерофітної та гідрофітної природи – потенційний стан, що реалізується у подах зі збереженими схилами, днищами, лощинами, формами нанорельєфу тощо. Отож, фітоценотичний діапазон депресій є пульсуючим комплексом; його репрезентують хронологічний та просторовий тренди (Шаповал, 2007).
Флора депресій охоплює широку екологічну амплітуду, формуючи екогрупи щодо варіабельності режиму зволоження, "гідроконтрастності" екотопу: гіперта гемігідроконтрастофоби, гіперта гемігідроконтрастофіли. При цьому, гідроконтрастофоби реалізуються по обох "полюсах" гідроморфного спектру, інтегруючи еу-, мезоксеро-, гідрота гіпергідрофітні екогрупи. Таким чином, гідроконтрастофоби-І (еута мезоксерофіти) репрезентують рослини з еколого-ценотичним оптимумом по сухих днищах та схилах (з переходом у плакори): гіпер- (А) – рослини сухих депресій, що знищуються або пригнічуються паводком (Koeleria cristata, Festuca valesiaca, Stipa ucrainica, Galatella villosa); гемі- (В) – рослини, практично індиферентні до короткого затоплення, без істотного послаблення фітоценотичних позицій по днищах – патієнти у період паводку (Ventenata dubia, Poa angustifolia, Carex stenophylla, Potentilla argentea, Ornithogalum fischerianum).
Гідроконтрастофоби-ІІ (гідрота гіпергідрофіти) – рослини днищ у період паводку ["ефемеретум", за А.І. Кузьмичовим (1992)] або гідротехнічних споруд (арики тощо): гемі-
201
Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology
(Е1) – вегетують при затопленні та по осушених, пересихаючих днищах або (Еа1) у
функціонуючих та пересохлих ариках (Damasonium alisma, Alisma gramineum, Juncus gerardii, Bolboschoenus maritimus); гіпер- (Е2) – вегетують до спаду води та осушення днища або (Еа2) у функціонуючих ариках: водних та прибережно-водних екотопах (Elatine hungarica, Lemna minor, Potamogeton pusillus, Typha angustifolia). Усі гідроконтрастофоби є стенотопами, незалежно від "полюсу" екологічної амплітуди (ксерочи гідрофітного).
Гідроконтрастофіли (ксеромезофіти, мезофіти, гігромезофіти та гігрофіти) – це евритопи, паводок є оптимізуючим фактором їх ценопопуляцій, що локалізуються по схилах (у пониззі) та днищах: гемі- (С1) – рослини, що ідеально адаптуються до ксеричного періоду та незначно посилюють фітоценотичні позиції по пересихаючих днищах або (С2) рослини з піками чисельності при паводках, що істотно пригнічуються посухами (10-15 рр. періоди),
поновлюючись 2-3 рр. по пересохлих днищах (Achillea micranthoides, Allium regelianum, Beckmannia eruciformis, Butomus umbellatus); гіпер- (D1) – рослини з піками чисельності при паводках, але добре витримують посухи (патієнтна стратегія щодо посух) та (D2) домінуючі або спорадичні компоненти сухих депресій, що істотно оптимізують фітоценотичні позиції та віталітет у лучно-болотних екотопах (Lythrum virgatum, Elytrigia pseudocaesia, Gratiola officinalis, Phalacrachena inuloides, Alopecurus pratensis, Phlomis scythica, Eleocharis palustris).
При категоризації рослин депресій за відношенням до змінності зволоження екотопу загалом дотримано термінологію та класифікаційну схему "Екофлори України" (2000), але з істотною модифікацією: категорії "гідроконтрастофоби" та "гідроконтрастофіли" номінують екотипи, категорії "гемі-…" та "гіпер-…" – екогрупи. Гідроконтрастофіли, за фактичною широтою екологічної амплітуди та логікою композиційної ординації, є евритопами.
Отож, диверсифікація флори депресій причорноморського степу за критерієм гідроконтрастофілії чи гідроконтрастофобії є функцією флуктуаційного гідрорежиму депресійного елементу ландшафту, фактором пластичності та екотопічної континуальності його унікального фіторесурсу.
Раритетні види лук Воловецької Верховини (Українські Карпати)
ЩУР Р.В.
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ геоботаніки вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна
У 2006-2007 рр. під час проведення геоботанічних досліджень лучної рослинності Воловецької Верховини нами було виявлено нові місцезростання раритетних видів рослин:
Crocus banaticus J. Gay, Galanthus nivalis L, Lunaria rediviva L., Astrantia major L.
202
Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology
Досліджувана територія належить до Воловецького району Закарпатської області. За фізико-географічним районуванням (Цись, 1968) Воловецька Верховина є районом Водороздільно-Верховинської області Українських Карпат. Згідно флористичного районування Карпат територія досліджень знаходиться в межах флористичного району Східні Бескиди й низькі полонини.
На даний час для верховинської частини Карпат характерний порівняно низький рівень антропогенної порушеності (природний рослинний покрив займає майже 75% території). Саме ця обставина сприяла збереженню в даній місцевості локалітетів раритетних видів флори.
В той же час ситуація в регіоні щодо стану природної біорізноманітності, заповідної площі, розораності і загалом антропогенного навантаження на довкілля потребує посиленої уваги. Тому проблема збереження біорізноманітності є більш, ніж актуальною.
Особливого значення набуває з'ясування механізмів охорони рідкісних видів рослин, та угруповань, в яких вони зростають в умовах антропогенного впливу на природні комплекси. При цьому значна увага має приділятися саме охороні середовища, завдяки чому в тій чи іншій екосистемі зберігається певна біотична сукупність живих організмів з притаманним їй генетичним, видовим і ценотичним різноманіттям.
Знахідки раритетних видів рослин заслуговують на посилену увагу і заходи охорони саме через той факт, що виявлені в місцях, де в результаті господарської діяльності населення здійснюється навантаження на екотопи. Ступінь навантаження різний в залежності від характеру антропогенного впливу і може становити загрозу існуванню популяцій згаданих раритетних видів. Для збереження їх генофонду в згаданих місцезростаннях є доцільним впровадження хоча б часткової їх охорони. Не тільки раритетні види, а й ценотичні умови, в яких вони зростають, представляють самостійну наукову й екологічну цінність.
Изучение популяций дикорастущей опунции в Крыму
ЭМИРСАЛИЕВ А.О., СКОПИНЦЕВА Н.К.
Таврический национальный университет им. Вернадского пр. Вернадского, 4, г. Симферополь, АР Крым, Украина
Род Opuntia Mill. является одним из наиболее крупных в семействе Cactaceae. В Крыму опунции впервые были завезены в Никитский ботанический сад в первые годы его существования и оттуда в течение 180-190 лет распространилась на значительной территории от Севастополя до Коктебеля (Планерское), а также в Северном Крыму.
203
Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology
Изучение природных популяций опунций имеет большое значение в уточнении биологии и распространения представителей рода Opuntia в Крыму, особенно в связи с тем, что последние исследования проводили достаточно давно.
Цель работы: изучить природные популяции опунций в Крыму по основным показателям: плотности, общему проективному покрытию, возрастному составу, наличию генеративного потомства.
Втечение 2005-2007 годов были изучены популяции Opuntia humifusa Raf. в районе Гуль-треста, старого немецкого кладбища г. Судак и в Новом Свете, O. camanchica Engelm. et Brigel. var. rubra Späth. на Карадаге и O. engelmannii SD. на мысе Плака. Исследования проводили в трёх повторностях. В каждом варианте изучено по 20 растений. Исследования проводили в стадии бутонизации, цветения и плодообразования. Данные виды натурализовавшихся в Крыму опунций изучены по основным морфологическим и хозяйственно-полезным признакам: размеры побегов, сегментов, бутонов, цветков и плодов, длина колючек, ярусность побега, количество сегментов побега, число бутонов и плодов на сегменте.
Было установлено, что на проявление этих признаков существенное влияние оказывают условия произрастания опунций. Растения O. humifusa на южном склоне г. КартКая в районе Гуль-треста значительно уступают растениям на юго-западном склоне по всем показателям, самые крупные растения O. humifusa отмечены в Новом Свете.
O. camanchica и O. engelmannii отличаются от O. humifusa наличием длинных колючек и более крупными размерами всех органов. Однако максимальные размеры побегов, сегментов, бутонов и цветков отмечены у O. engelmannii. Цветки у этого вида жёлтого цвета,
ау O. camanchica – красного.
ВКрыму на изучаемых нами территориях – Гуль-трест, старое немецкое кладбище (г. Судак), Новый Свет, Карадаг и мыс Плака – на 2007 год можно считать натурализовавшимися 3 вида опунций: Opuntia camanchica var. rubra, O. engelmannii и O. humifusa. Во всех изученных нами популяциях было обнаружено как вегетативное, так и генеративное потомство.
Среди исследованных видов натурализовавшихся в Крыму опунций наибольшую площадь на сегодня занимает Opuntia humifusa. Благодаря проведённым исследованиям можно говорить о том, что O. humifusa на немецком кладбище г. Судак становится адвентивным видом.
Представители рода Opuntia в Крыму являются перспективными растениями для зелёного строительства в курортных зонах ЮБК и юго-восточного побережья, способствуют укреплению береговых обрывов и выполняют противоэрозионную и определённую противопожарную функцию, так как её мясистые побеги не горят, являясь естественной преградой для распространения огня. Опунция имеет и декоративное значение как экзотическое растение.
Популяции Opuntia humifusa в районе Гуль-треста и Opuntia camanchica var. rubra на Карадаге изучены и описаны впервые.
204