Старостенко Діана Миколаївна.

Тема: Методологічні, науково-теоретичні, законодавчі та інституційні основи аграрного права в Україні.

1. Методологічні основи АПУ

2. АП у сучасній правовій доктрині

3. Законодавча основа АПУ

4. Інституційне забезпечення АПУ

Леонтьев А.А. 1909 р. Крестианское право. СПб.

Зінов’єв. АПУ. Огляові лекції, пактичні завдання, нормативні акти. 2000.

Єрмоленко В.М. К, 2010 р.

Жушман.

Уркевич. Проблеми теорії А п\в. 2007р. Харків.

Козір. АП России: проблемі становлення и развития. Право и государство, 2003 р.

Воронін. АП как отрасль права, отрасль науки, отрасль законодательства и учебная дисциплина. Актуальніе проблемі АП России: теорія и практика: Сборник научніх статей, Москва, Право и государство, 2004.

1. АП – це самостійне соц.-правове Д явище, яке характеризується особливим змістом, має специфічну юридичну природу, суть якої розкривається через методологічні, доктринальні, законодавчі і інституційні основи.

Методологію б-я науки складає сукуп категорій, на які вона спирається, а також система певних методів дослідження та алгоритм розв’язання завдань практичної спрямованості.

Методологію АП формує 4 прості категорії:

• Капітал

• Земля

• Праця

• Знання

Аналіз зазначених категорій дозволяє виявити проблеми сучасного стану аграрної галузі та проблемні зони, над якими необхідно працювати.

КАПІТАЛ. Від лат. Головний. Це сукуп товарів, майна, грошових коштів, які використовуються з метою отримання прибутку. У більш вузькому значенні капітал – це джерело доходу у вигляді засобів виробництва. Направлення капіталу в економіку відповідної галузі назив. капіталовкладеннями, або інвестиціями. Ресурси, спрямовані на споживання, капіталом не є. капітал можна створити при застосуванні людської праці до конкретного об’єкту. Таким об’єктом в У. є земля.

ЗЕМЛЯ. Основне національне багатство, що характеризується верхнім шаром грунту, використання якого має здійснюватися на основі взаємодії фотосинтезу сонця, родючості грунту і людської праці.

ПРАЦЯ. Застосування праці до землі через дозволені з-вом правові форми є формулою сусп. прогресу, що і утворює капітал – безцінне та унікальне багатство укр. Народу – родючу землю.

З огляду на зазначене, методологічною основою АП є:

1. Земля як верхній родючий шар грунту, використання якого має здійснюватися на основі фотосинтезу сонця, родючості грунту і людської праці задля створення капіталу, забезпечення розподілу і перерозподілу отриманої продукції через привтану і суспільну форму власності на основі пропорції капіталовкладень у підвищення родючості грунту та прогресивний соціальний розвиток суспільства.

2. Державна політика, спрямована на прогресивний розвиток укр.. суспільства та економіку через розвиток с\г галузі, у тому числі шляхом запровадження оптимальних механізмів оподаткування господарюючих на землі суб’єктів та залучення капіталу в основне національне багатство, створення ефективного господаря земель с\г призначення

3. Конституційно-П гарантії використання основного нац..багатства У. на основі в тому числі приватної форми власності, що забезпечує економічні та юридичні свободи господарювання на землі.

4. Свобода здійснення с\г діяльності, що проявляється з одного боку у дотриманні суб’єктом господарювання законодавчих вимог при здійсненні с\г діяльності, з другого боку – у дотриманні державою принципів здійснення госопдарьскої діяльності на землі шляхом забезпечення державою захисту конкуренції у сфері с\г підприємництва, недопущення зловживання монопольним становищем на аграрному ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, дотримання з боку держави принципів підприємницької діяльності. (ст.. 44 ГКУ)

5. Вартісна оцінка землі, що має визначатися у процесі виробництва капіталу.

2. АП у своєму розвитку пройшло цілий ряд послідовних реструктуризаційних перетворень від селянського, колгоспного, с\г до АП у сучасному розумінні.

Жодна з галузей права у історії юр науки не викликає стільки сеперчок, як АП.

Науковці-аграрники – не спостерігається єдності щодо визначення П природи АП як галузі П.

Доктрина АП – підходи до розуміння АП як галузі П:

1. Існує А з-во, але немає А ні як основної, ні як комплексної галузі П. Панкратов, Яковлєв.

2. АП є підгалуззю або розділом господарського права. Матен’янов, Щербина В.С.

3. АП є самостійною галуззю права. Статівка А.М., Бабильов А. І., Єрмоленко В. М.

4. АП є комплексною галуззю права. Козир, Воронін Б.А.

5. АП є самостійною комплексною інтегрованою галуззю права. Янчук В.З., Янчук В.П., Тітова, Петров, Середа.

6. АП є комплексною інтегрованою спеціалізованою галуззю права. Носік, Коваленко Т.О., Гетьман А.П., Погрібний, Жушман.

ВУЗи, які займаються АП:

• Каф.труд, зем, еколог п КНУ ім.. Шевч. : Носік, Коваленко, Марченко С.І., Старостенко.

• Відділ проблем аграрного, земельного, еколог права Інституту Д і П ім.. Корецького НАН У. Семчик В.І.

• Каф. АП нац.. Юр.академія У. ім.. Я.Мудрого. Жушман В.П., Гайворонський В.М.

• Каф. Аграр, зем, еколог П. ім.. В.З.Янчука. Нац. Уні. Біоресурсів і природокористування . Єрмоленко.

• Каф. Агрн, зем, еколг п. Одеської нац.. юр.академії. Каракаш І.І.

• Каф. Турд, аграр, еколог П. Львівського нац..унів. ім.. І.Франка. Багай Н.О.

АП – це самостійна галузь системи П У, яка об’єднує П норми, що регулюють аграрні відносини. Єрмоленко В.М.

Інт.Ді П ім.. Корецеько, Львівськоого унів, Одського академії. АП – це комплексна, інтегрована, спеціалізована галузь П, що охоплює різні п норми, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов’язаної з нею с\г діяльністю під час використання земель с\г призначення різними аграрними суб’єктами.

Київська школа. Носік В.В. АП – це система пов’язаних і узгоджених у КУ, ЗУ та іншх нормативних джерел матеріальних і процесуальних норм, їх імперативів та положень, в яких формально виражена суверенна воля укр..народу щодо задоволення продовольчої безпеки шляхом використання та охорони грунту, інших природних ресурсів та живих організмів, що використовуються при здійсненні с\г діяльності, а також нормативно закріплена міра свободи, рівності та справедливості, що має бути юридично забезпечена у суспільстві при здійсненні с\г діяльності.

Елементи АП.

За своєю П природою Ап є комплексною, інтегрованою, спеціалізованою галуззю права.

Комплексність - узагальнює різні за юр.природою норми, які відносяться до різних галузей права, що регулюють органічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин – комплекс пов’язаних між собою земельних, майнових, трудових, організаційно-управлінських, виробничо-господарських відносин, які складаються у процесі виробництва, переробки та реалізації с\г продукції між с\г підприємствами, об’єднаннями, фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками, незалежно від форм власності, а також між ними і працівниками цих господарств.

Інтегрованість – між різними видами аграрних відносин існує стійкий взаємозв’язок, який утворює комплексний механізм правового регулювання. Інтегрованість норм АП означає узагальнене або єдине правове регулювання різних аграрних суб’єктів. Підставою для інтегрованого П регулювання відносин різних аграрних суб’єктів є те, що всі вони здійснюють використання землі с\г призначення як основного і незмінного засобу виробництва для здійснення с\г та іншої пов’язаної з нею діяльності.

Спеціалізованість – норми основних профільних галузей не механічно переходять до складу АП, а зазнають аграрної спеціалізації, внаслідок цього вони стають аграрно-майновими, аграрно-трудовими, аграрно-управлінськими та іншими. Характер спеціалізації значною мірою зумовлений особливостями правового статусу суб’єктів аграрних п\в. (фермерське господарство, с\г кооперативи).

Отже, комплексна галузь АП охоплює первинні норми інших галузей права, спеціалізуючи їх відповідно до галузевого об’єкта правової регламентації та їх суб’єктного складу, утворюючи при цьому інтегровані правові норми.

АП складає цілісну систему П норм, яка зумовлена специфікою єдиної сфери виробництва с\г продукції. Саме цим чинником визначається єдина предметно-змістовна спрямованість норм АП та їх спеціалізований х-р.

3. З-вчі основи АП У можна звести до наступних позицій:

1. Людина її життя, честь, гідність визнаються найвищою соціальною гідністю; Права людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності д-ва..; Д-ва відповідає перед людиною за свою діяльність - ст..3 КУ

2. Д-ва гарантує набуття та захист набуття ПВ особою на землю с\г призначення з метою створення капіталу – ст.. 13, 14, 41 КУ

3. Д-ва гарантує і забезпечує особі здійснення вільної підприємницької діяльності на землі – ст.. 42 КУ

4. Д-ва забезпечує виробникам с\г продукції можливості конкурентоздатної реалізації виробленої с\г продукції як на внутр.., так і на зовн. Ринках – ст.. 42 КУ

5. Д-ва створює (має створити) умови оптимальної системи оподаткування

З-вчі основи АП в У. також утворюють норми, що регламентують Д аграрну політику.

Відповідно до ЗУ «Про осн засади Д аграрної політики на період до 2015 року» - 18 жовтня 2005 року, метою Д аграрної політики є:

1. Гарантування продовольчої безпеки д-ви

2. Перетворення аграрного сектору на високоефективний конкурентоспроможний на внутр.. та зовнішньому ринках сектор економіки д-ви

3. Збереження селянства як носія укр.. ідентичності, культури і духовності нації

4. Комплексний розвиток с\г територій та розв’язання соціальних проблем на селі

4. Інституційне забезпечення АП У здійснюється через чинне з-во У, яке юридично визначає інституційні засади - систему органів та їх структуру, функціональні засади (компетенцію органів), їх взаємодію у сфері державного та самоврядного регулювання с\г.

9 гру 2010 р. – Указ ПУ «Про оптимізацію системи цн органів в.вл.» №1085\2010 – утворено Мін. Аграрної політики та продовольства У. та Д інспекція сільського господарства У. шляхом реорганізації Мінагрополітики У.

Через Мін. аграрної політики та продовольства буде скеровуватися діяльність:

• Д ветеринарної та фітосанітарної служби У

• Д агентства земельних ресурсів

• Д агентство лісових ресурсів У

• Д агентство рибного господарства У

• Д інспекція с\г У.

Тема 2: поняття, предмет, система та функціональне призначення ап

1. Предмет АП У

2. Функції АП

3. Принципи АП

4. Методи АП

5. Система і структура АП

6. Співвідношення і взаємодія АП з іншими галузями права

Літ-ра:

Ярмоленко В.М. до питання про предмет АП. Збірник тез конференції. Стан та перспективи розвитку АП: матеріали міжнародної наукової теоретичної конференції, Київ 2005 р. ст..74-79

Курило В.І. АПУ: дискусії, стан та перспективи розвитку. Там само. Ст.. 94-98.

Курило В.І. до питання про розмежування предметів аграрного та адміністративного права. Юридична Україна. 2004р №5. Ст..45-48

Носік В.В. правові проблеми аграрних та земельних відносин в У. в умовах глобалізації та світової інтеграції суспільних явищ. Конференція, призначена 5-річчю заснування юрид.факультету Білоцерківського нац..аграрного університету. 2008 рік. Проблеми вдосконалення земельного з-ва та правового забезпечення аграрного виробнитцва. Ст. 16-18 статівка А.М. про зміст предмета АП. Ст.. 22-25 там само.

Погрібний О.О. АПУ: сучасний стан та перспективи розвитку. Право України. 2008 р. №5. Ст.. 40-43.

Уркевич. Аграрні п\в і предмет АП. Право У. 2008 рік №9. Ст.. 76-80.

Багай М.О. Методи П регулювання … Матеріали Всеукр. Науково-практ.конференції 19-20 жовтня 2007 рік. Поєднання публічно-П і приватно-П механізмів регулювання господарський відносин. Ст.. 235-240.

Чабаненко М.М. …. Підприємництво, господарство і право. 2005 рік №3.

1. Предмет б-я галузі права – певне коло однорідних суспільних відносин, які підлягають п регулюванню.

Предметом АП виступають суспільні аграрні відносини (членські, земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські та відносини соціального розвитку села).

Всі вони об’єднуються за родовою ознакою, а саме пов’язані із виробництвом, переробкою, реалізацією с\г продукції з метою забезпечення продовольчої безпеки д-ви.

Аграрні земельні відносини виникають, реалізуються і припиняються щодо земельних ділянок с\г призначення, які використовуються для виробництва продукції с\г.

Земля в АП – є не лише просторовим базисом формування і функціонування продуктивних сил, а є засобом виробництва, яке виступає одночасно як знаряддя праці і предмет праці.

Знаряддям праці земля є тоді, коли здійснюється с\г діяльність (напр., вирощування рослинницької продукції, тваринних комплексів).

Предметом праці земля вважається, коли трудова активність спрямовується безпосередньо на обробіток землі.

Земля є не зношуваним та самовідтворювальним засобом виробництва у с\г.

Земля розглядається як грунт, який складається з гумусу, що вміщує поживні речовини, які забезпечують розвиток культурних рослин.

Ґрунтоутворення є об’єктивним природним процесом, який не залежить від волі людини.

1 См грунту утворюється протягом 100 років.

Метровий шар грунту, яким характеризується 90% земель с\г призначення в У. утворюється за 10 000 років.

Не маючи впливу на формування родючості грунтів, людина може тільки підвищувати або знижувати вміст поживних речовин у грунті за рахунок штучних факторів її діяльності.

Аграрні майнові відносини – опосередковують процес виробництва с\г продукції, створюючи його матеріальну основу. Забезпечують створення майнової основи господарювання, формуючи ознаку майнової відокремленості с\г підприємств товаровиробників. Відокремлене майно об’єднується у єдиний майновий комплекс, зв’язаний технологічними зв’язками, за допомогою якого стає можливою с\г діяльність.

Аграрні трудові відносини – мають своїм об’єктом с\г працю, яка спрямована на виробництво продукції с\г. особливість аграрних трудових відносин полягає у специфічному поєднанні трудових ресурсів із засобами праці. На це впливають, насамперед, соціальні умови виховання майбутніх працівників с\г та побут, в якому зростають ці особи.

Трудова п\суб’єктінсть в аграрному праві – 14 років.

Аграрні організаційно-управлінські відносини – забезпечують оптимізацію процесу с\г виробництва за рахунок визначення і усунення неефективних дій у процесі здійснення с\г діяльності, підвищуючи на цій основі ефективність праці та виробництва.

Аграрні відносини соціального розвитку села – забезпечують зростання якості життя у селі у сфері освіти, побуту, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, культури і мистецтва, а також розвитку сільської території. До соціальної сфери села належить: сфера ЖКГ, включаючи благоустрій сільських територій, охорони здоров’я, народної освіти, культура і мистецтво.

Аграрні членські відносини – вже реалізовані чітко окреслені майнові трудові та організайно-управлінські права та обов’язки члена с\г підприємства чи особистого селянського господарства. Виникають у колективних с\г підприємствах, фермерських господарств, особистих селянських господарств (без створення юр.особи).

Аграрні п\в також поділ на:

• Внутрішні (господарські) – виникають між с\г виробником та його членами та працівниками, а також між с\г підприємством та його структурним підрозділом. Поділяють на:

  • Членські

  • Земельні

  • Майнові

  • Трудові

  • Організаційно-управлінські

• Зовнішні – сукупність п\в, які виникають між с\г товаровиробниками, іншими юр та фіз. особами з приводу земельних, майнових, фінансових, організаційно-управлінських питань.

+ легалізаційні аграрні відносини – виникають у зв’язку із заснуванням та визначенням правового статусу суб’єктів аграрного підприємництва всіх форм власності.

Предмет АП складають відносини, які виникають у сфері с\г з приводу виробництва, переробки та реалізації с\г продукції та розвитку соціальної сфери села.

2. Функції АП. Самостійно.

• Регулятивна

• Охоронна

• Стимулююча

• Захисна…

3. Принципи АП – основні засади, на яких ґрунтується механізм П регулювання аграрних відносиню

Значення принципів:

1. Дозволяють розробити та запровадити відповідні механізми П регулювання.

2. Дозволяють застосовувати аналогію.

Принципи:

1… забезпечення потреб населення безпечною та якісною с\г продукцією. Реалізація зазначеного принципу дозволяє забезпечити відтворення повноцінного генофонду укр..населення, зниження загального рівня захворюваності на тяжкі хвороби, формування продовольчого суверенітету д-ви, досягнення уніфікації в механізмі нормативно-П регулювання з відповідними стандартами ЄС та країн-членів СОТ

2… принцип забезпечення продовольчої безпеки д-ви – такий стан економіки, при якому гарантується фізична і економічна доступність продовольства для всього населення у кількості, необхідній для активного та здорового життя.

3… принципи урахування особливостей с\г діяльності, а саме особливість с\г діяльності проявляється у наступному – с\г діяльність виступає не об’єктом, а матеріальним змістом аграрних майнових п\в, джерелом виникнення цієї діяльності є сусп. потреби у продуктах харчування та сировині для промисловості, с\г здійснюється за рахунок специфічного ресурсного потенціалу, с\г діяльність складається із сукупності окремих дій всіх працівників с\г товаровиробників, які спрямовані на одержання, переробку та реалізацію с\г продукції. с\г діяльність здійснюється за допомогою специфічних засобів виробництва у особливих природно-соціальних умовах. Метою с\г діяльності є виробництво, переробка і реалізація с\г продукції.

4… принцип вільного обрання селянином форм і напрямів с\г діяльності.

5… забезпечення рівності учасників аграрних п\в\

6… підвищення ефективності Д регулювання аграрного сектору економіки – включає в себе комплекс заходів щодо здійснення моніторингу стану виробництва с\г продукції, прогнозування її обсягів, державного контролю та держ підтримки як безпосередніх товаровиробників, так і наукових розробок як основи інноваційного розвитку с\г.

7… забезпечення інноваційного розвитку с\г - запровадження нових технологічних та наукових розробок у сфері с\г

ЗУ «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в У» - 16 счі 2003.

8… пріоритетності соціального розвитку села

9… екологізації с\г – спрямований на виробництво с\г продукції без застосування широкого спектру токсичних речовин хімічного та біологічного походження

10… пріоритет гарантованості захисту прав с\г товаровиробників

11… постінойго удосконалення механізму П регулювання аграрних відносин

12… запозичення позитивного досвіду правового регулювання аграрних відносин у зарубіжних країн

Протокол вступу У. до СОТ – ЗУ від 10кві2008

Тема: Джерела АПУ

1. Поняття, особливості та види джерел АПУ

2. Конституція У як джерело АПУ

3. ЗУ та Постанови ВРУ як джерела АПУ

4. Укази ПУ у системі дж АПУ

5. НА КМУ як дж АПУ

6. Рішення КСУ к дж АПУ

7. Акти органів судової влади з питань застосування з-ва У у сфері регулювання аграрних відносин як дж АП

8. Міжнародні договори та міждержавні угоди як дж АП

9. Договори, постанови, директиви, рішення ЄС в системі дж АПУ

10. Х-ка, види і юр природа локальних НПА як дж АП

11. Проблеми адаптації аграрного з-ва У до з-ва ЄС: тенденції і перспективи

Літ-ра:

1. Аграрне з-во У: проблеми ефективності. В.І.Семчик, Київ, 1998 р.

2. Бейкун А. Співвідношення КУ та інших НПА з питань регулювання аграрних та земельних відносин. Право У. 2000 р. №3, ст.. 45-48

3. Єрмоленко В.М. Приведення аграрного з-ва у відповідність до вимог з-ва Європейського співтовариства. Матеріали міжн. Науково-практ конф «Проблеми гармонізації з-ва країн СНД та ЄС» Ірпінь, 2004 р. стр. 139-140.

4. Мунтян В.Л. Розвиток аграрного з-ва. Держава і право. Збірник наукових праць. Київ, 1999р. Випуск 4. Ст.. 397-399.

1. Поняття джерел.

Філологічне тлумачення поняття «джерело» розкриває його сутність як те, що дає початок чомусь.

Вихідне начало, з якого випливає галузь в цілому та його галузі.

Джерело і форма права – розрізняються як зміст і зовнішній вираз.

Джерела АП – це форми зовнішнього виразу і закріплення правових норм, що врегульовують аграрні відносини.

Джерела АП – це результат п\творчості держ органів та інших суб’єктів як зовнішній вираз волі народу, закріпленої в уніфікованих і диференційованих НПА, в локальних актах с\г товаровиробників, що регулюють аграрні відносини, які складаються у процесі с\г виробництва, перероблення та реалізації с\г продукції.

Особливості джерел АП:

1. Наявність великої к-ості законодавчих і підзаконних актів та відсутність єдиного кодифікованого акта. Вперше за кодифікацію АП виступав Янчук у 1958 р., обґрунтувавши свою позицію(структуру цього акта) у «источники колхозного права» .

1960-70-х рр.. - Пропозиція щодо кодифік аграрного з-ва – Семчик.

На сучасному етапі пропонується декілька варіантів структури Аграрного кодексу, один з яких був розроблений «нашою» кафедрою під керівництвом Носіка В.В.

Аграрні кодекси прийняті у Франції, Мексиці, Уругваї.

2. Велика к-сть актів рекомендаційного х-ру.

3. Важливу роль відіграють локальні акти (особливо - стосовно паювання майна)

4. Висока питома вага технічних норм

5. Закріплення у НПА переважно публічно-П методів П регулювання

6. Наявність великої к-ості програмних документів; Домінування загальних норм-принципів над нормами, що врегульовують конкретні аграрні відносини

7. Наявність уніфікованих актів аграрного з-ва, які складають ядро аграрного з-ва

8. Висока питома вага комплексних НПА

9. Зростання ролі міжнародних норм права та адаптації аграрного з-ва до вимог ЄС та СОТ (ЗУ – 2004 р.)

Дж АП поділяються на:

• Уніфіковані – врегульовують широке коло аг відносин, як правило, в межах одного або декількох інститутів, напр.. ЗУ «Про Д підтримку с\г У», ЦКУ, ГКУ - основи Д політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій… сферах ДУ щодо стимулювання виробництва с\г продукці. Спрямовані на інтеграцію аг п\відносин та уніфікацію П статусу суб’єктів підприємництва.

• Диференційовані – це НПА, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб’єкта аг підприємництва та з урахуванням сфери регулювання конкретних відносин ЗУ «Про ох прав та окремі сорти рослин» «про зерно та ринок зерна»

Дж аг П виступають акти:

• Санкціонованої п\творчості – це надання д-вою юрид сили вже розробленим нормативним актам, в тому чсилі с\г підприємств і органів самоврядування селян

• Делегованої п\творчості – виражається у П можливості с\г підприємств та інших с\г товаровиробників здійснювати регулювання аг відносин на локальному рівні шляхом прийняття відп актів локального х-ру

2. КУ як дж АП

КУ – не закріплює статус д-ви як аграрної д-ви

Інші визначають – Польща, Люксембург

Норми КУ за своєю спрямованістю можна поділити на

1. П норми, що визначають, що права, свободи, обов’язки людини та громадянина

2. П норми, які закріплюють форми та види ПВ в У

3. П норми, які закріплюють засади розвитку економічних відносин в У, в тому числі в аграрній сері економіки

4. П норми, які визначають систему держ органів, їх компетенцію у галузі П регулювання економіки У, в т.числі в АПК.