1.Візуальна ідентифікація родових соціотипологічних ознак

1.1. Візуальна ідентифікація гендерних ознак здійснюється на основі ідентифікації таких маркерів як форма обличчя, форма тіла, професійна група, особливості мовної поведінки, жестика, міміка, пантоміміка (факультативними маркерами є використання тих чи інших кольорів, аксесуарів та косметики).

1.2. Візуальна ідентифікація соціодемографічних ознак (ознак соціальних, професійних етнічних та ін. груп) здійснюється на основі ідентифікації таких маркерів як особливості мовної поведінки, проксеміки, жестики, пантоміміки, таксики, фізіогномічних патернів, а також ідентифікації деяких функціонально-поведінкових проявів.

2.Візуальна ідентифікація структурно-морфологічних та функціонально-поведінкових проявів суб’єкта пов’язана із використанням різнопланових типологій, на основі яких ідентифікуються дві групи ознак: структурно-анатомічні (типології, за допомогою яких ідентифікуються ознаки структурної будови обличчя та тіла) та функціонально-поведінкові (типології, за допомогою яких ідентифікуються ознаки поведінки, що спостерігається у вигляді актів (мовних, емоційних, поведінково-вольових, емпераментальних тощо). У відповідності із функціонально-цільовим призначенням використовуваного інструментарію цей розділ поділяється на візуальну морфотипіку та візуальну психоетологію.

2.1. Візуальна морфотипіка – розділ візуальної аналітики, в якому досліджуються зв’язки між структурно-анатомічними (анатомо-фізіологічними), окремими (вторинними) фізіогномічними та психологічними властивостями особи.

Візуальна морфотипіка включає в себе:

2.1.1. Візуальну ідентифікацію тілесно-морфологічних параметрів (останні ідентифікуються за допомогою типологій, розроблених в рамках італійської, французької, німецької, англоамериканської, російської та української шкіл антропологічної фізіогноміки)

2.1.2. Візуальну ідентифікацію тілесних зажимів – м’язових гіпертонусів, що вказують на ті чи інші психотипологічні радикали (характерологічні складові) або ж психологічні проблеми. Дана проблематика найбільш детально розроблена в роботах В. Райха і О. Лоуена.

2.2. Візуальна психоетологія (формалізована ідентифікація функціонально-поведінкових проявів) - розділ візуальної аналітики, в якому досліджуються зв’язки між об’єктивованими проявами поведінки та внутрішніми (візуально-неспостережуваними) психічними проявами особи (характеристики сфери безсвідомого, темпераменту, емоцій, мотивації тощо). Оскільки об’єктивовані прояви поведінки можуть виявлятись в нормі, граничній зоні (зоні неврозу) або ж зоні дезадаптації (зоні психозу), ідентифікація функціонально-поведінкових проявів може відбуватись за типологіями двох різновидів:

2.2.1. Візуальна ідентифікація функціонально-поведінкових проявів за психофізіологічними типологіями; серед найпоширеніших в ідентифікації використовуються типології К.-Г. Юнга, І. Павлова, К. Лазурського та ін.

2.2.2. Візуальна ідентифікація функціонально-поведінкових проявів за патопсихологічними типологіями – К. Леонгарда, О. Лоуена, Н. Мак-Вільямс та ін.

3.Візуальна ідентифікація фізіогномічних патернів (основи фізіогноміки)- розділ візуальної аналітики, що займається дослідженням зв’язків між особливостями структурної будови обличчя (його окремих зон) та психологічними властивостями особи. Вона, в свою чергу, включає в себе:

3.1. Візуальну ідентифікацію загальних параметрів обличчя – геометрична форма, параметри профільної, анфасної, потиличної проекцій обличчя та

3.2. Типологічну ідентифікацію інформативних зон обличчя – визначення типологічної приналежності окремих елементів обличчя (очей, носа, губ, вух тощо).

4. Візуальна ідентифікація невербально-комунікативних маркерів - розділ візуальної аналітики, що займається дослідженням зв’язків між зовні об’єктивованими і спостережуваними проявами невербальної поведінки (жестики, міміки, пантоміміки, таксики, проксеміки та ін.) та внутрішніми психологічними якостями, процесами та станами особи . Цей розділ включає в себе:

4.1. Власне ідентифікацію патернів невербальної поведінки, яка складається з :

4.1.1. Ідентифікації проксемічних маркерів, тобто особливостей просторових дистанцій, що реалізуються в поведінці різних індивідів/соціальних груп та пов’язаних із ними психічних особливостей, станів, процесів, а також відповідних соціально-статусних (рольових, структурних) проявів.

4.1.2. Ідентифікації пантомімічних маркерів – особливостей тілорухів (рухів корпусу тіла) що реалізуються в поведінці різних осіб та пов’язаних із ними психічних особливостей, станів, процесів, а також відповідних соціально-статусних (рольових, структурних) проявів особи

4.1.3. Ідентифікації таксичних маркерів тобто, маркерів доторків і тактильних контактів в міжособовій (рідше – міжгруповій) взаємодії, та пов’язаних із ними психічних особливостей, станів, процесів, а також відповідних соціально-статусних (рольових, структурних) проявів особи/ соціальної групи.

4.1.4. Ідентифікації жестових маркерів – тобто, маркерів рухів окремих частин тіла (переважно рук і ніг) та пов’язаних із ними психічних особливостей, станів, процесів, а також відповідних соціально-статусних (рольових, структурних) проявів особи.

4.1.5. Ідентифікації мімічних маркерів - тобто, маркерів рухів окремих частин (м’язових сегментів) обличчята пов’язаних із ними психічних особливостей, станів, процесів, а також відповідних соціально-статусних (рольових, структурних) проявів особи.

4.2. Ідентифікацію маркерів одягу, яка, в свою чергу, включає в себе:

4.2.1. Ідентифікацію маркерів стилю одягу, тобто, визначення семантики різних стилів одягу (нормативно-класичного, спортивного, архаїчного, примітивного, змішаного і т.п.)

4.2.2. Ідентифікацію колористичних маркерів одягу, тобто, визначення семантики кольорів, використовуваних в елементах одягу.

4.2.3. Ідентифікацію маркерів співвідношення елементу одягу із інформативними зонами схеми тіла, тобто, визначення зв’язків між стилістичними і колористичними особливостями окремих предметів одягу (блуз, сорочок, штанів черевиків і т.п.) та психічними матрицями відповідних зон тіла (зони голови, шиї, тулуба, генітальної зони, зони заземлення(зони ніг).

4.3. Графоаналітичну ідентифікацію особи, яка, в свою чергу, включає в себе:

4.3.1. Ідентифікацію особливостей заповнення графопростору і графічних маргиналій, тобто, особливостей заповнення особою простору та полів (просторових проекцій) паперового листа чи іншого матеріалу.

4.3.2. Ідентифікацію форми моделювання рядків, тобто, різних просторово-геометричних особливостей накреслення літер (ухили, викривлення або ж їх відсутність і т.п.).

4.3.3. Ідентифікацію загальних параметрів почерку, тобто, перцептивних особливостей, що пов’язані із загальним стилем писемної комунікації особи.

4.3.4. Ідентифікацію маркерів накреслення окремих літер.

5. Основи символічного аналізу або ж візуальна ідентифікація символізму особистих атрибуцій, об’єктів культури, просторів та середовищ - розділ візуальної аналітики, що займається дослідженням зв’язків між зовні об’єктивованими і спостережуваними фізико-геометричними, колористичними та семантичними складовими візуальних об’єктів, символів матеріальної та духовної культури, займаних людиною просторів та середовищ та індивідуально/соціально-психологічними та соціально-рольовими (статусними структурними) особливостями, станами і процесами суб’єктів, що продукують зазначені об’єкти, символи, і створюють візуальні означення просторів та середовищ. Цей розділ, в свою чергу включає в себе:

5.1. Візуальну ідентифікацію символізму особистих атрибуцій – різних за походженням особистих прикрас (кільця, сережки, намиста, браслети, заколки і т.п.) в тому числі тих, що складають елемент художньої культури в прикрасах тіла. Вона, в свою чергу включає в себе:

5.1.1. Візуальну ідентифікацію символізму аксесуарів.

5.1.2. Візуальну ідентифікацію символізму татуювань.

5.2. Візуальну ідентифікацію символізму об’єктів (продуктів) культури¸яка, в свою чергу, включатиме:

5.2.1 Візуальну ідентифікацію символізму продуктів образотворчого мистецтва та скульптурних композицій.

5.2.2. Візуальну ідентифікацію символізму продуктів кінематографії (відеопродукції).

5.3. Візуальну ідентифікацію символізму особистих та соціальних просторів та середовищ, яка, в свою чергу, включатиме:

5.3.1. Візуальну ідентифікацію екзіс-символізму об’єктів архітектури (екстер’єру житла).

5.3.2. Візуальну ідентифікацію символізму дизайн-інтер’єру житла.

5.3.3. Візуальну ідентифікацію символізму допоміжних технічних засобів.

5.3.4. Візуальну ідентифікацію символізму допоміжних особистих та соціальних просторів.