350 Основи пунктуації

коли бабуся починала розповідати кіт Ковелько облишав свої іграшки й спокійно засипав. 3. Удари цього міського формалізму Степан відчував щороку і хоч як виправдував їх об’єктивними причинами вони не ставали від того менш дошкульними. 4. Тепер він лиш чекав і до того часу поки прийде сподівана звістка він завмер (В. Підмог.).

5. Він відчував погляд польського війська своїм животом бо коли у нього починав мерзігути живіт навіть під кожу­хом то небезпека стояла поруч. 6. В темних корчуватих козацьких пальцях це бамбукове паліччя здалеку ще виглядало так-сяк та як тільки козаки доправляли його до рису воно раптом непевно ворушилося розповзалося налізало одне на одне перехрещувалося стирчало врізно­біч як ракові клешні. 7. Сотники знали що коли Наливай­ко починає про гречану кашу й овес то щось має буги або ж похід або ж бій (А/. Вінгр.). 8. От, — каже, — бачучи що вже туг чортяка заварив собі кашу що вже Сомкові і в сто голів помоги не видумаєш махнув рукою та щоб не бачити того лиха і не чути про його і хотів ото з’їхати з України. 9. Взявши на ліву руку од дороги пішов узепькою стежечкою і як не звертав свої думки то на панотця де то він обертається то на тривогу по Вкраїні а серце знай своє шепче (Я. Кул.). 10. Концерте неначебто втихомирювали його і що могутніше гули інструменти що могутніше шаленів оркестр то спокійнішим ставав Дапько (/. Сет.).

10. Сонце уже стояло в полудні і припікало так що поки вийшли за вал у поле добряче впріли і потомилися (В. Шевч.).

•>

Пунктуація в складному реченні

хилити ковток вина — і опісля тільки розпочинати бесіду,

• але, приневолюючи, однак, до мовчання власні бажан­ня, він приглядався князеві, котрий поступово дозволив заволодіти собою Гніву (НБічуя). 3. І все одно був красивий, — стільки крилося в ньому багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї, — однаково (О. Довж.). 4. Народний учитель, учитель наро­ду — серце і сумління села, зразок і предмет наслідування для дитини, достойний, чистий, авторитетний, ушано­ваний батьками, — нема, нема у нас народного учителя (О. Довж.).

Вправа 74

Запишіть текст як пояснювальний диктант, розставляючи розділові знаки.

Люди мабуть відчували що будуть такі сніги і перед тим як захуртечило загодя подбали про коней і про корів свиней та овечок. Понаносили в стайні сажі кошари сіна і буряків намішали висівок одне слово понаставляли ху­добі всіляких харчів і пійла. Не забули й про себе бо з-під снігів на різдвяний той вечір з гусятинських димарів чорніючих й поодиноких яких чудом не позамітало виті­кав дух калачів та грушевих узварів. З димарів пахло запеченим м’ясом вудженими на вишняку ковбасами й вовки що відтепер не обминали Гус5ггина а ходили над ним гіішки встромляли у димарі носи й нанюхувались до почамріння. А після всього ніби в якомусь чаду вовки задирали над тими ж димарями морди й тоскно вили-пла­кали так що їх жаліли не лише сховані під снігами люди а й висіяні зверху над ними різдвяні зорі...

Робити на свята було гріх і через те ніхто з гусятинців відкопуватись і не збирався. За білими святковими сто­лами в натоплених хатах люди сиділи та дослухалися чи хто де щедрує? В декотрих сім’ях щедрували самі чоловік жінці дід бабі а діти так ті щебетали усім. Або ж виспівували сім’єю гуртом й обдаровували самих себе горіхами стрічками грішми та частувалися чарочкою.

Де живуть Галя з матір’ю Наливайко звісно знав але тепер ні він ні обидва його тутешні свати Горошкової хата знайти не могли. Її як і увесь над Збручем куток закидало снігом. І аби хоч який-небудь знак! Приміром якесь висо­ченьке дерево скажімо верба чи тополя ніде нічого!.. А поруч перед очима і під ногами палахкотіли снігові горби (А/. Вінгр.).