Вирішення

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин:

1.1. Морфін є наркотичним засобом.

1.2. Загальна кількість морфіну (3 г), яким заволоділи Заремба та Потильчак, досягає показника “великі розміри”.

1.3. Кількість морфіну, продана Зарембою та Потильчаком в кожному окремому епізоді, не досягає показника “великі розміри”, але перевищує показник “невеликі розміри”.

1.4. Формулювання “таємно вилучили” свідчить, що Заремба та Потильчак вчинили викрадення наркотичного засобу.

1.5. Оскільки морфін упродовж певного часу перебував у володінні Заремби та Потильчака, з їх боку мало місце незаконний зберігання наркотичного засобу.

1.5. Зважаючи на первинний намір Заремби та Потильчака продати весь викрадений морфін, кожен окремий епізод продажу морфіну має оцінюватись як окремий епізод продовжуваного збуту наркотичного засобу.

1.6. Оскільки Кусюк та Макеєнко купували морфін для використання його у своїй незаконній лікарській практиці, це означає, що наркотичний засіб купувався ними для подальшої передачі своїм пацієнтам. Таким чином, Кусюк та Макеєнко здійснили придбання наркотичного засобу з метою його подальшого збуту.

1.7. Оскільки Заремба не міг розрізнити таблетки з морфіном від інших таблеток, в останньому епізоді не має підстав говорити про прямий умисел суб'єкта щодо заволодіння чужим майном.

1.8. Дії Заремби по переконанню Ярового вжити морфін являють собою схиляння до вживання наркотичного засобу.

2. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації з використанням правозастосовчих орієнтирів (постанов Пленуму Верховного Суду України, Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, рішень Верховного Суду України):

2.1. Щодо розуміння викрадення наркотичних засобів – див. п. 7 ППВСУ “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” № 4 від 26.04.2002 року (далі — ППВСУ-1).

2.2. Щодо розуміння зберігання наркотичних засобів — див. абз. 7 п. 3 ППВСУ-1.

2.3. Щодо розуміння збуту наркотичних засобів — див. абз. 1 п. 4 ППВСУ-1.

2.4. Щодо розуміння придбання наркотичних засобів — див. абз. 6 п. 3 ППВСУ-1.

2.5. Щодо розуміння схиляння до вживання наркотичних засобів — див. абз. 1 п. 14 ППВСУ-1.

2.6. Щодо кваліфікації дій Салоїда — див. (частково) абз. 4 п. 4 ППВСУ-1.

2.7. Щодо відсутності спеціальної повторності у поведінці Заремби та Потильчака — див. абз. 1 п. 10 ППВСУ-1 та п. 4 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7 (далі — ППВСУ-2).

2.8. Щодо розмежування ЮСЗ, передбачених ст.ст. 308 та 185 КК — див. абз. 2 п. 2 ППВСУ „Про судову практику у справах про злочини проти власності” від 06.11.2009 року № 10.

2.9. Щодо кваліфікації збуту наркотичних засобів Зарембою та Потильчаком — див. п. 6 ППВСУ-2

3. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації з використанням теоретичних орієнтирів:

3.1. У поведінці Заремби та Потильчака наявні ознаки наявні ознаки закінченого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК (в частині зберігання наркотичного засобу у великих розмірах), та замаху на злочин цього ж різновиду (в частині збуту наркотичного засобу у великих розмірах). Кваліфікувати дії суб'єктів слід кваліфікувати як закінчений злочин. При цьому ознака “збут”, оскільки вона не характеризує закінчений злочин, суб'єктам інкримінуватись не повинна.

3.2. У поведінці Заремби та Потильчака наявна особлива кримінально-права ситуація, пов'язана зі поступовим зменшенням кількості наркотичного засобу, який вони зберігали. Оскільки зберігання наркотичного засобу являє собою триваючий злочин, у даному випадку має місце особливий варіант конкуренції кримінально-правових норм, передбачених (ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК), який, очевидно, має вирішуватись на користь норми з більш суворою санкцією.

3.3. У поведінці Заремби, Потильчака, Кусюка та Макеєнка в частині придбання та збуту наркотичного засобу наявна так звана “необхідна співучасть” у злочину. В зв'язку з цим дії суб'єктів по схилянню іншої особи до зустрічних дій не потребують кримінально-правової оцінки як підбурювання до злочину.

3.4. У поведінці Салоїда наявна фактична помилка в предметі злочину. Кваліфікуємо його дії за традиційним підходом (пріоритет віддається суб'єктивному чиннику) — як закінчений замах на незаконне придбання наркотичного засобу без мети збуту.

3.5. Дії Заремби та Потильчака в останньому епізоді так само містять ознаки фактичної помилки, але, зважаючи на особливості кримінально-правової оцінки їх поведінки, вказані в п.п. 3.1. та 3.2. така помилка не впливає на остаточну кримінально-правову кваліфікацію.

3.6. Епізод збуту наркотичного засобу, вчинений Зарембою також має розглядатись як складова продовжуваного збуту наркотичних засобів, хоча він і не охоплювався умислом іншого співучасника. Зважаючи на викладене в п.п. 3.1., 3.2 цей епізод не зумовлює відмінностей в остаточній кваліфікацій дій суб'єктів.

3.7. Оскільки в момент викрадення наркотичного засобу Заремба та Потильчак мали намір у подальшому зберігати та збути його, їх дії кваліфікуються за ст. 307 КК без інкримінування спеціальної повторності. При цьому варто відзначити певну суперечливість правозастосовчих орієнтирів, вказаних у п. 2.7. Вона повинна вирішуватись на користь п. 4 ППВСУ-2

3.8. При кваліфікації дій суб'єктів за ч. 1 ст. 308 КК слід відзначити, що передбачений цим положенням кримінального закону ЮСЗ є суміжним до ЮСЗ, передбачених, зокрема, ст. 185 КК.

3.9. Дії Заремби в епізоді зі збутом морфіну Яровому не утворюють викрадення наркотичного засобу, оскільки морфін перебував у спільному незаконному володінні Заремби та Потильчака.

3.10. Дії Кусюка та Макеєнка кваліфікуємо без інкримінування ст. 198 КК, оскільки наркотичні засоби не є майном в розумінні зазначеного положення закону.

3.11. При кваліфікації дій Кусюка в епізоді з купівлею наркотичного засобу Макеєнком, ознака “вчинення злочину повторно” інкримінується лише йому, оскільки вона характеризує його як субєкта злочину (ч. 3 ст. 29 КК).

3.11. Оскільки дії Макеєнка та Заремби і Потильчака утворюють “необхідну співучасть” при визначенні обсягу обвинувачення Кусюка слід виходити з того, що він діяв в інтересах Макеєнка (покупця).

4. ФК:

Дії Заремби слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 308; ч. 2 ст. 307; ч. 1 ст. 315 КК.

Дії Потильчака слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 308; ч. 2 ст. 307 КК.

Дії Кусюка слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 307; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 307 КК.

Дії Макеєнка слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 307 КК.

Дії Ярового слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК.

Дії Салоїда слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 309 КК.