Міністерство освіти і науки України
Жовтоводське педагогічне училище
ДВНЗ “Криворізького національного університету”
Проблема виховання обдарованої дитини
Курсова робота
студентки 42-ш-10 групи
шкільного відділення
Бєлозьорової Наталі Миколаївни
Керівник роботи
викладач спеціальних дисциплін
Грицайова Ольга Сергіївна
м. Жовті Води
2014 Рік Зміст
Вступ
Розділ 1. Проблема виховання обдарованої дитини.
Передумови виховання обдарованої дитини.
Умови формування обдарованості дитини в сім’ї.
Розділ 2. Особливості педагогічної роботи з обдарованими дітьми.
2.1. Застосування методів стимулювання навчальної діяльності.
2.2. Розвиток здібностей обдарованих учнів.
2.3. Наступність у роботі з обдарованими дітьми.
Висновок
Список використаних джерел.
Додатки
Вступ
Почнемо з одного, хоч і широковідомого, проте, як нам здається, недостатньо дослідженого явища. Пов’язане воно із світовим економічним розвитком. Маємо на увазі незвичайний ривок, який зробили в цій сфері за останні десятиріччя такі країни, як Японія, Південна Корея, Таїланд, Тайвань. Цей ривок тим більше вражає уяву, що в названих країн і територія порівняно невелика, і природні ресурси дуже обмежені. У чім же річ? Дати вичерпну відповідь, звичайно, не наше завдання. Але одну обставину виділимо: всі експерти, які аналізували цей феномен, незмінно відзначали вміле, надзвичайно раціональне використання інтелектуальних ресурсів. Тут і різко зрослий освітній рівень усього населення. І зразкова, заснована на новітніх досягненнях психолого-педагогічних наук (а також щедрих асигнуваннях) постановка системи освіти в усіх її ланках. І, нарешті, – останнє за місцем, але не за значенням – підвищена увага до тієї порівняно невеликої частини підростаючого покоління, яку називають обдарованими дітьми.
Відзначимо, що в терміна «розумова обдарованість» досить багато синонімів: «розум», «розумові здібності», «інтелект», «інтелектуальні здібності», «пізнавальна сфера», «пізнавальні здібності». У терміна «здібності»– свої синоніми: «узагальнені вміння», «можливості», «потенції», «рівень розвитку» і т. ін. На цю багату синоніміку, звичайно, доводиться зважати.
Але це тільки один бік справи. Другий бік — це багатозначність терміна «розумова обдарованість». У науковому вжитку він позначає принаймні шість понять. Ці значення такі.
Перше. Будь-який рівень розумових здібностей даної людини незалежно від місця в діапазоні міжіндивідуальних відмінностей, причому цей рівень зумовлюється переважно природженими якостями нервової системи; ці якості фактично ототожнюються із здібностями.
Друге. Рівень розумових здібностей, властивий найбільш розвиненим 2% людей; причому цей рівень знов-таки приписується в основному дії природжених якостей.
Третє й четверте значення відрізняються відповідно від першого й другого тим, що, навпаки, домінуючу роль щодо рівня обдарованості тієї чи іншої людини відводять культурно-педагогічним факторам (культурне середовище, якість освіти).
Нарешті, п’яте й шосте значення відрізняються від попередніх тим, що природжені якості розуму й нервової системи розглядаються як задатки, на базі яких залежно від культурно-педагогічних умов можуть бути сформовані розумові здібності (обдарованість) різного рівня.
У зв’язку з тим, що нас цікавлять найбільш розвинені діти, та відповідно до позиції більшості сучасних психологів ми використовуватимемо термін “обдаровані діти” в останньому з перелічених значень. Тобто розумітимемо під ним дітей, які різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, який є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.
Актуальність дослідження. Серед найцікавіших і загадковіших явищ природи дитяча обдарованість займає одне з провідних місць. Проблеми її діагностики і розвитку хвилюють педагогів впродовж багатьох століть. Інтерес до неї в даний час дуже високий, і це пояснюється суспільними потребами. І, перш за все, потребою суспільства в неординарній творчій особистості. Невизначеність сучасного навколишнього середовища вимагає не лише високої активності людини, але і її умінь, здатності нестандартного мислення і поведінки. І саме високо обдаровані люди здатні внести свій найбільший внесок до розвитку суспільства.
Давно помітили, що відмінності їх часто виявляються вже в дитинстві.
Тому раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей складає одну з головних проблем вдосконалення системи освіти. Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, в особливій увазі і керівництві. Але не слід забувати, що через особистісні особливості такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони сприйнятливіші до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки.
Для розвитку своїх талантів обдаровані діти повинні вільно розпоряджатися часом і простором, навчатися за розширеним навчальним планом і відчувати індивідуальну турботу і увагу з боку свого вчителя. Широкі часові межі сприяють розвитку проблемно-пошукового аспекту. Тут важливе не те, що вивчати, а те, як вивчати. Якщо обдарованій дитині надана можливість не поспішати з виконанням завдання і не перескакувати з одного на інше, він щонайкраще пізнає таємницю зв'язку між явищами і навчиться застосовувати свої відкриття на практиці. Необмежені можливості аналізувати висловлені ідеї і пропозиції, глибоко вникати в суть проблем – це сприяє прояву природної допитливості та розвитку аналітичного і критичного мислення.
Сьогодні з'являється все більше статей, публікацій, що зачіпають цю тему. Правда, вони всього лише крапля в морі педагогічних проблем, що з'являються у вчителів і батьків обдарованих дітей у наш час.
