№2

«Робота з електронною таблицею ms Excel.»

Навчальні цілі

Освоїти роботу з електронною таблицею MS Excel

Лекція 1

Тема. Обробка даних засобами електронних таблиць.

План

1. Поняття електронної таблиці.

2. Загальна характеристика інтерфейсу Microsoft Excel.

3. Технологія введення даних у Microsoft Excel.

4. Формули, функції, майстер функцій.

5. Графічні можливості Microsoft Excel.

Стислий зміст лекцій

Для представлення даних у зручному вигляді використовують таблиці. Комп’ютер дозволяє представляти їх у електронному вигляді, а це дає можливість не тільки відображати, але і обробляти дані. Клас програм, які використовуються для цієї мети, називається електронними таблицями.

Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв’язку між значеннями різноманітних комірок. Розрахунок за заданими формулами виконується автоматично. Зміна змісту якої-небудь комірки призводить до перерахунку значень усіх комірок, які з нею пов’язані формульними відношеннями і тим самим, до оновлення всієї таблиці у відповідності із даними, що змінилися.

Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними і дозволяє отримувати результати без проведення розрахунків вручну чи спеціального програмування. Електронні таблиці можна ефективно використовувати , наприклад, для:

• Проведення однотипових розрахунків над великими наборами даних;

• автоматизації підсумкових обчислень;

• розв’язання завдань шляхом підбора значень параметрів, табулювання формул;

• обробки результатів експериментів;

• проведення пошуку оптимальних значень параметрів;

• підготовки табличних документів;

• побудування діаграм та графіків за даними.

Серед найбільш відомих програмних систем, які призначені для введення електронних таблиць, можна назвати SuperCalc, Lotus 1-2-3, Quattro Pro, Microsoft Excel. Однією з найбільш популярних є програма Microsoft Excel.

1. Документ Excel називається робочою книгою та зберігається у єдиному файлі з розширенням *.xls . Книга складається з листів, а листи у свою чергу – з комірок.

Лист робочої книги Excel має матричну структуру. За умовчуванням кожний робочий лист має (максимально) 256 стовпців з іменами від А до ІV (тобто стовбці можуть іменуватися чи однією, чи сполученням двох латинських літер) та 16 384 рядків з відповідними номерами. Ім’я стовпця та номер строки, яким одночасно належить комірка, однозначно визначають її адресу: А1 – адреса комірки, яка знаходиться у стовбці А та на першому рядку. Excel підтримує і іншу систему адресування (стиль посилань), коли нумеруються і рядки, і стовбці (у цьому випадку спочатку вказується номер рядка, а потім номер стовпця; R1C1 – адреса цієї ж комірки: рядок №1 - Row 1 та стовпець №1 – Column 1). Змінити стиль посилання можна за допомогою команди Сервіс – Параметри та на вкладниці Загальні. Дана система адресації дозволяє однозначно ідентифікувати комірки у межах окремого листа. У розширеному форматі адреса комірки має вигляд

[Ім’я файла робочої книги] <ім’я листа>!<адреса комірки>,

наприклад: [Книга1.xls] Лист1!А1

Коміркам (блокам комірок) також можна надати власні імена та використовувати їх для посилань на комірки разом з адресами:

1. Виділити комірку (блок комірок).

2. Вибрати пункт меню Вставка-Ім’я-Визначити.

3. Вказати ім’я комірки (блока комірок), які б починалися з букви.

Використання змістовних імен замість „сліпих” адресів при роботі з комірками, як правило, є елементом гарного стилю роботи: хоча їх надання на початковому етапі потребує додаткових затрат від користувача, в подальшому вони дозволяють краще орієнтуватися у великих масивах інформації зі складними взаємозв’язками.

Одна з комірок завжди є активною та відокремлюються рамкою активної комірки. Ця рамка у програмі Excel грає роль курсору. Операції введення та редагування завжди робляться у активній комірці. Перемістити рамку активної комірки можна за допомогою курсорних клавіш чи вказівника миші.

	А	В
1	x	y
2	2	4
3	3	9

Діапазон комірок.

На дані, які розташовані у сусідніх комірках, можна посилатися у формулах, як єдине ціле. Таку групу комірок називають діапазоном. Використовують прямокутні діапазони. Діапазон комірок позначають, вказуючи через двокрапку номера комірок, які розташовані у протилежних кутах прямокутника, наприклад: А1:В3.

Якщо потрібно виділити прямокутний діапазон комірок, це можна зробити протягуванням вказівника від однієї кутової комірки до протилежної з діагоналі. Рамка поточної комірки при цьому розширюється, охоплюючи весь вибраний діапазон. Для того щоб вибрати стовпчик чи рядок цілком, слід клацнути по заголовку стовпчика (рядка). Протягуванням вказівника по заголовкам можна вибрати декілька підряд стовпців чи рядків.