Давні слов'яни також ушановували як божества сонце, місяць, зірки, вогонь, воду, гори, дерева.
Особливе ставлення склалося
в давніх слов'ян до істот, які населяли
ліси, річки, багна, домівки. В існування
лісовиків, водяних, польовиків, русалок,
мавок, домовиків вони щиро вірили, й
усіляко намагалися їх задобрити.
Язичницький культ давніх
слов'ян був певним чином регламентований,
про що свідчать археологічні розкопки
культових святилищ і храмів, а також
зображення власне небожителів. Релігійні
ритуали передбачали існування організації
священнослужителів, або жерців, якоюсь
мірою спеціалізованої і досить
розгалуженої.
Християнізація
слов'ян, що тривала протягом VII-ХІІІ ст.,
сприяла руйнації поганства й ліквідації
культу богів як
представників вищого рівня
релігійно-міфологічної ієрархії.
Християнізація в усіх слов'янських
землях розпочиналася зі знищення ідолів.
Згодом язичницьких богів або зовсім
забували, або різко обмежували сферу
їхнього функціонування. В одних випадках
відбувалися "деномізація" та
перейменування, під час яких багато
рис, що належали "язичницьким"
богам, зберігалися (тільки їхні імена
замінювали на християнські). В інших
випадках богів "понижували в ранзі",
що призводило до різкого звуження сфери
впливу культу. Інколи поганських богів
ототожнювали з "нечистою силою".
Прийняття
християнства для більшості слов'ян
сприяло зміцненню
власної державності й
означало прилучення до візантійсько-православної
або латинської (католицької)
конфесіонально-культурних традицій.
Для інших, насамперед полабсько-балтійських
племен, християнізація обернулася
катастрофою - вони були підкорені
місіонерами, піддані асиміляції й згодом
узагалі зникли з історичної арени.