Корінь, його значення, структура
КОРІНЬ — сегментна частина, що є спільною для всіх споріднених слів. Він є центром слова, носієм речового (лексичного) значення. Корінь обов'язково наявний у кожному слові, через що корені кількісно не обмежені (їх кількість постійно збільшується у зв'язку з появою нових слів). Слово може мати у своєму складі два і більше коренів: укр. водогін, англ. blackboard "дошка" (буквально "чорна дошка"), фр. timbre-poste "поштова марка", нім. Worterbuch "словник" (буквально "словникова книжка").
За тією роллю, яку корінь" відіграє в структурі слова, він зіставляється з афіксами, службовими і необов'язковими морфемами в слові. У сучасній мові слів без кореня не існує, проте є слова, що не мають у своєму складі афіксів, тому і називаються безафіксними. Останніх близько 500. Це здебільшого невідмінювані частини мови: прийменники /від, до, над, під, про, у/, сполучники /але,і,та/, частки /би, ж, не, ні/, прислівники /де, там, тут/, а також невідмінювані іменники /койне, купе, леді, турне, шоу/ та прикметники /беж, бордо, електрик, хакі/.
Корінь на відміну від афіксів, що бувають матеріально вираженими і нульовими, завжди є матеріально вираженим, отже, ненульовим.
Корінь — необхідний і обов'язковий компонент будь-якого слова / відмінюваного і невідмінюваного, непохідного та похідного/. Як вихідна словотворча частина слова корінь є носієм загального значення спільнокореневих слів. Завдяки йому зберігається спільне для всіх споріднених слів значення і водночас зовнішня подібність між одиницями того самого словотвірного гнізда:
Семантика кореневих морфем менш абстрактна, ніж афіксальних. Вона ближча до лексичних значень слів, тоді як значення афіксів ближчі до граматичних, реляційних, і словотвірних.
Джерелом виникнення нових коренів є спрощення морфемної структури слова,
Коренів набагато більше, ніж афіксів. В українській мові їх близько 17 тисяч.
Типи афіксів
АФІКС (ВІД лат. af f ixus "прикріплений") — службова морфема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення. Афікси мають лексико-граматичне, тобто дериваційне (руч-к-a, ви-ручити), або власне граматичне, реляційне значення (рук-а, руки, рук-ою). Правда, є афікси, які не мають ні дериваційного, ні реляційного значення, а служать лише для поєднання двох коренів в одне слово (рук-о-ділля). Таке значення можна назвати формально-структурним. Деякі афікси виконують формально-класифікаційну функцію, як, наприклад, афікс -и- у слові приручити вказує на те, що це дієслово належить до другої дієвідміни (пор. зеленіти, веселіти, де афікс -івказує на належність цих дієслів до першої дієвідміни). Афікси мають значно абстрактніше значення, ніж корені. На відміну від коренів вони кількісно обмежені, їх можна полічити, подати списком. Залежно від позиції щодо кореня афікси поділяються на префікси, постфікси, інтерфікси, інфікси, циркумфікси і трансфікси.
Префікс (від лат. praefixus "прикріплений спереду") — афікс, який стоїть перед коренем. Наприклад: заїхати, в'їхати, при-їхати, виїхати, з'-їхати, пере-їхати, доїхати; англ. im-possible "неможливий", unknown "невідомий", нім. ver-kaufen "продавати", ein-treten "входити", auf-stehen "вставати". Префікси є в індоєвропейських, семіто-хамітських, кавказьких, австронезійських та інших мовах. Відсутні вони у фінно-угорських, тюркських, монгольських, тунгусо-маньчжурських, корейській, іранській, ескімоській мовах.
Постфікс (від лат. post "після" і fixus "прикріплений") — афікс, що стоїть після кореня. До постфіксів належать суфікси і флексії (закінчення).
Суфікс (від лат. suffixus "прикріплений") — афікс, що стоїть між коренем слова і закінченням: баб-ус-я, знахарк-а, поль-к-а, орл-ин-ий; англ. teach-er "учитель", eatable "їстівний", beauti-ful "прекрасний"; нім. Schon-heit "краса".
Флексія (від лат. flexio "згинання, відхилення"), або закінчення, — змінний афікс, що стоїть у кінці слова і виражає синтаксичні відношення між словами у словосполученні й реченні. Наприклад: сел-о, біл-ий, англ. reads "читає", нім. frag-st "питаєш". Флексія виражає реляційне граматичне значення й утворює різні форми слова. її не можна усунути зі складу слова без руйнування його цільнооформленості: вікн/о, чорн/ий, розумн/ий, пиш/у.
У мовознавстві є й інше розуміння постфікса. Дехто схильний ним вважати лише афікс, який стоїть у слові після його закінчення, наприклад, укр. смієшся, рос. трудящийся, нім. Kinderchen, де афікси -ся, -chen стоять після закінчень -єш, -ий, -ег.
Інтерфікс (від лат. inter "між" і fixus "прикріплений") — афікс, що стоїть між двома коренями і служить для зв'язку цих коренів у одному складному слові. Наприклад: пароплав, земл-е-мір, нім. Klasse-n-heft "класний зошит", Arbeit-s-tag "робочий день". Дехто до інтерфіксів відносить й так звані прокладки між коренем і суфіксом, які використовуються для утворення зручної для вимови форми (для уникнення збігу приголосних, фонетичних чергувань тощо): шосе-й-ний, дністров-ський, ялт-ин-ський.
Інфікс (від лат. infixus "вставлений") — афікс, вставлений у середину кореня. Наприклад: гр. elabon "узяв" — la-m-bano "беру", лат. pigmentum "фарба" (корінь pig-) — pi-n-go "фарбую", англ. stood "стояв" — sta-n-d "стояти".
Циркумфікс (від лат. сігсит "навколо"), або конфікс (від лат. confixus "разом узятий"), — перерваний афікс, який охоплює з двох боків корінь. Як приклад такої морфеми можна назвати нім. ge-t, ge-en, які утворюють форми пасивного дієприкметника (Partizip II): ge-mach-t "зроблений", ge-les-en "прочитаний". Дехто до циркумфіксів відносить усі випадки префіксально-суфіксального словотворення: за-річ-ч (я), рос. за-тыл-ок.
Трансфікс (від лат. trans "через, крізь" і fixus "прикріплений") — перерваний афікс, вставлений у перерваний корінь. Трансфікси наявні в арабській мові: bank "банк" — bunuk "банки" (трансфікси а, и-и).
Із функціонального погляду афікси поділяються на словотворчі і формотворчі.
СЛОВОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для творення нових слів. Наприклад: учи-пги — учитель — учителъ-к-а; англ. read "читати" — read-er "читач", friend "друг" — friend-ship "дружба", help "допомога" — helpless "безпорадний, безпомічний", book "книжка" — bookish "книжковий"; нім. Bruder "брат" — Bruderschaft "братерство", schon "гарний" — Schon-heit "краса", arbeiten "працювати" — Arbeit-er "робітник".
ФОРМОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для творення форм того самого слова: стіл — стола, стол-у, іду — ідеш — іде, голосний — голосн-іш-ий, писа-ти — писа-в — писа-л-и; англ. book "книжка" — books "книжки", write "писати" — writes "пише", нім. Feder "перо" — Feder-n "пера", schreiben "писати" — schreib-e "пиши" — schreibst "пишеш" — schreib-t "пише".
Як бачимо, формотворчі афікси поділяються на флективні, що служать для словозміни (стол-а, стол-у, ід-у, ідеш), і власне формотворчі, які, як правило, займають позицію між коренем і флексією (голосн-іш-ий, писа-л-и).
Є випадки, коли деякі афікси можна одночасно інтерпретувати як словотворчі і як формотворчі. До цих випадків належать префіксальне творення дієслівних видів (писати — на-писати, під-писати, с-писати, пере-писати тощо), де префікс утворює форму доконаного виду і нове слово, та суфіксальне творення іменників зі значенням одиничності, як, наприклад, горох — горош-ин-а (суфікс -интворить і нове слово, і нову форму жіночого роду).