3. Поняття лексеми.

Лексема (від гр. lexіs - слово, вираження), слово, що розглядається як одиниця словникового складу мови в сукупності всіх його конкретних граматичних форм та флексій, що їх виражають, а також всіх можливих значень (значеннєвих варіантів); абстрактна двостороння одиниця словника. Являючи собою сукупність форм і значень, властивих одному слову у всіх його вживаннях і реалізаціях, лексема характеризується як формальним, так і значеннєвою єдністю.

Термін "лексема", запропонований в 1918 А.М.Пєшковським і ввійшов у Граматичний словник Н.Н.Дурново (1924), надалі одержав змістовне наповнення в працях В.В.Виноградова (1938, 1944, 1947), А.И.Смирницкого (1954, 1955) і А.А.Залізняка (1967), які розробляли критерії парадигматичного розмежування й ототожнення реально зустрічаються в мові "емпіричних" слів, тобто віднесення їх до однієї або до різних лексем. При збереженні єдності поняття "слово" термін "лексема" дає можливість розмежувати його парадигматичні властивості (і тоді вживається термін "лексема") і його синтагматичні властивості (у цьому випадку вживається термін "словоформа").

Лексема як абстрактна одиниця мови матеріалізується в тексті своїми конкретними реалізаціями (екземплярами, варіантами, словоформами); текстовий екземпляр (варіант) лексеми іноді називають "лексом" (Ю.С.Маслов).

Словоформи, що різняться лише граматичними значеннями, наприклад "стола - столу", не вважаються окремими лексемами, але утворюють парадигму, тобто систему граматичних "аллолексем" (Ю.С.Маслов) (тобто словоформ однієї лексеми). З парадигматичної точки зору лексема у флективних мовах являє собою результат абстракції ототожнення словоформ, що реально зустрічаються в мові. "Вихідна" (словникова) граматична форма лексеми, що надається у словнику як заголовок словникової статті, у дійсності є лише одна з форм, що умовно представляє лексему.

Лексико-семантичні варіанти, що розрізняються лише за змістом і лише частково, не вважаються окремими лексемами (порівн. трактування А.А.Потебні, що вважав, що "найменша зміна в значенні слова робить його вже іншим словом"), а утворюють єдину систему" слово-значень" ("лексико-семантичних варіантів").

Вимога лексико-семантичної близькості "лексико-семантичних варіантів" однієї лексеми зазвичай забороняє поєднувати в одну лексему лексичні омоніми.

Починаючи приблизно із середини 1970- х років виникає слововживання, відповідно до якого термін "лексема" розуміється як "слово в одному з його лексичних значень" (тобто як лексико-семантичний варіант), на відміну від "вокабули", що розуміється як безліч лексичних одиниць, описуваних однією словниковою статтею тлумачного словника (= "лексема" у більше традиційному розумінні).

4. Лексичне значення слова:

а) предметна співвіднесеність слова;

предметна співвіднесеність:

-загальна – співвіднесеність його значення до цілого класу денотатів;

-конкретна – співвіднесеність його значення з окремим одним денотатом.

Виділення загальних і конкретних процесів співвіднесеності залежить від реалізації слова в мові та мовленні у зв’язку з тим, який тип предметної співвіднесеності лексичного значення реалізується;

Всі назви поділяють на :

власні назви – завжди реалізують тільки конкретну співвіднесеність.

загальні назви – загальна і конкретна співвіднесеність у системі мови, у мовленні.

слова-замінники – в системі мови мають тільки загальну предметну співвіднесеність, у мовленні – тільки конкретну предметну. Виконують вказівну функцію.

б) слово і поняття;

Існує вільний зв'язок. Слово може мати декілька лексичних значень. Одне й те ж поняття може визначатись декількома словами – синонімія – нетотожність значення слова і поняття.

в) значення слова і відмінності між мовами.

Лексичне значення слова виражається наявністю в мові лексеми, схожої предметної та поняттєвої співвіднесеності.