2.4. Спеціалізовані сприйняття.

Специфічні особливості діяльності волейболістів сприяють розвитку специфічних якостей уваги, спілкування, сприйняття, у результаті чого в волейболістів з'являється високорозвинене спеціалізоване сприйняття. В основі цього сприйняття лежить тонке диференціювання подразнень, що надходять у різні аналізатори. Основну роль при цьому грають м'язово-рухові, зорово-вестибулярні й слухові відчуття. У волейболі є спеціалізовані сприйняття, такі як "почуття м'яча", "почуття сітки", "почуття площадки", "почуття часу", "почуття партнера".

Ці сприйняття є переконливим доказом технічної майстерності волейболістів у стані їх спортивної форми. Утворяться ж вони в результаті тривалої й систематичної тренувальної роботи.

Розвиток уваги. Аналіз гри у волейбол показує, що успішність технічних і тактичних дій волейболістів у значній мірі визначається високим рівнем розвитку в них таких властивостей уваги, як обсяг, інтенсивність, стійкість, розподіл, переключення.

Волейболісту в процесі ігрових дій доводиться одночасно сприймати велику кількість об'єктів й їхніх елементів, що й визначає обсяг його уваги. Причому волейболіст сприймає в цих об'єктах найменші деталі, наприклад, окремі елементи руху супротивника, його погляд і т.д., що дозволяє йому швидко й правильно організувати свої дії. Дослідження показують, що вже самі заняття волейболом сприяють розвитку даної властивості уваги.

У волейболі бувають моменти, які вимагають дуже напруженої уваги під час розіграшу м'яча й ослаблення його в проміжні періоди. Чим інтенсивніша увага, тим більше нервової енергії затрачає спортсмен. Тривалість гри, розмаїтість тактичних ситуацій вимагають високої стійкості уваги, збереження здібності до ефективної мобілізації її протягом усієї гри, здібності протистояти різним відволіканням.

Сучасний волейбол характеризується високою швидкістю польоту м'яча, швидким переміщенням гравців, швидкою й раптовою зміною ігрових ситуацій - все це висуває високі вимоги не тільки до обсягу, інтенсивності й стійкості уваги, але й жадає від спортсмена миттєвого переключення й широкого розподілу уваги. Наприклад, волейболіст, приймаючи м'яч, одночасно розподіляє свою увагу між багатьма моментами: визначає відстань до м'яча й гравців, стежить за переміщенням своїх гравців і гравців супротивника, вибирає спосіб для передачі м'яча й т.п. Кількість цих одночасно або послідовно, що протікаючи процесів, може бути різна, так само, як і ступінь, їхньої виразності. Все це характеризує розподіл уваги. Крім того, волейболісту під час гри доводиться постійно міняти об'єкти, на які спрямована його увага. Так, зробивши передачу для нападаючого удару, волейболіст перемикає свої дії (увагу) на страховку. Наприклад, тільки за одну секунду його увага переключається по черзі на 3-6 об'єктів.

Перераховані якості уваги значно змінюються залежно від стану тренованості. Так, місячна перерва в заняттях знижує обсяг уваги на 25-30%, а це означає, що різко знижується арсенал тактичних дій. Для розвитку уваги треба привчати себе бути уважним при будь-якій роботі й у різноманітних умовах, серйозно підходити до фізичній підготовці, тому що недостатня фізична підготовка приводить до швидкого стомлення, а при швидкому стомленні різко знижується увага. Обсяг уваги можна тренувати не тільки на учбово-тренувальних заняттях, але й, наприклад, подивившись на вітрину магазина, можна спробувати описати виставлені там предмети й т.д.

Під час тренування іноді корисно створювати волейболісту такі умови, при яких необхідно одночасно сприйняти кілька динамічних або статичних об'єктів, але не більше 10.

Розвиток інтенсивності й стійкості уваги спортсмена деякою мірою пов'язаний з розвитком його вольових якостей. Треба дисциплінувати себе, привчати навіть у дріб'язках бути хазяїном своїх дій.

Для розподілу й переключення уваги в тренуванні волейболістів варто включати різні вправи з декількома м'ячами й усілякими переміщеннями, вправи, де потрібне швидке переключення уваги з одного об'єкта на інший, а також уміння виділяти найбільш важливі об'єкти або дії.

Розвиток тактичного мислення, пам'яті й уяви. У тактичних діях волейболістів реалізується їхнє творче мислення, пам'ять й уява. У волейболі перемагає той, хто:

• діє не по стандарту,

• хто має вміння здійснювати тактичні задуми з урахуванням дій команди супротивника (причому все це необхідно виконувати в умовах твердого ліміту часу й у стані сильного емоційного збудження).

Для досягнення перемоги в змаганнях треба вміти застосовувати, доцільні методи спортивної боротьби, знаходити найбільш ефективні в даних умовах способи й прийоми, застосовувати несподівані для суперників комбінації, створювати ситуації, сприятливі для своєї команди.

З метою підвищення тактичної майстерності волейболістів необхідно розвивати наступні здібності:

• спостережливість - уміння швидко й правильно помічати по ходу гри важливі моменти змагальної боротьби, швидко й правильно орієнтуватися в складній ігровій обстановці;

• кмітливість - уміння швидко й правильно оцінювати ситуації, ураховувати їх наслідки;

• ініціативність - уміння швидко самостійно виконувати ефективні тактичні прийоми;

• передбачення - уміння розгадувати тактичні задуми супротивника й передбачати результати як його, так і своїх дій на площадці.

Розвиток здібності управляти своїми емоціями. Більша рухова активність гравців, швидко мінлива ігрова обстановка, чергування удач і невдач, фізична напруга, крім того, вплив глядачів, що активно виражають своє відношення до того, що відбувається на волейбольній площадці, - все це надає право вважати волейбол емоційним видом спорту. Для процесу гри характерні не тільки яскраво виражені позитивні й негативні емоційні стани, інтенсивність їхнього переживання, але й те, що змінність успіху під час гри визначає різку їхню зміну.

Інтенсивність емоційних станів залежить від значимості змагань. Протягом гри вона неоднакова. Найбільш інтенсивні емоції проявляються у відповідальні моменти гри, особливо наприкінці партій.

Характер і зміст емоційних станів дуже впливає як на активність волейболістів у процесі учбово-тренувальних занять, так і на ефективність ігрових дій. Самовладання й емоційна стійкість допомагають волейболістові уникати зайвих порушень під час тренувальних занять і змагань, зберігати потрібну координацію й точність рухів, ясність тактичної думки й т.п.

У психології спорту розроблені спеціальні прийоми, які можуть застосовуватися з метою:

• зняття або зниження фізичного стомлення й відновлення спортивної працездатності;

• зняття або зниження нервового стомлення й перевтоми, пов'язаного з емоційною перенапругою під час тренувальних занять і змагань;

• зняття або зниження несприятливих емоційних станів перед змаганням і під час гри й заспокоєння при зайвому нервовому порушенні;

• боротьби з безсонням.

Навчання волейболістів прийомам саморегуляції емоційних станів вимагає звичайно не менш двох-трьох місяців систематичних занять. Ефективність застосування прийомів саморегуляції можлива лише в тому випадку, якщо спортсмен повністю опанував цими прийомами як у процесі тренувальної, так й у змагальній діяльності.