2.3. Сприйняття рухів.

У сприйнятті рухів (як цілісної дії, прийому, так і його окремих частин) відбиваються різні їхні особливості й властивості, такі, як характер, форма, амплітуда, напрямок, тривалість, швидкість і прискорення руху.

Виконання будь-якого технічного прийому у волейболі проходить під постійним контролем свідомості.

Однією з важливих психологічних особливостей рухових навичок волейболістів є те, що спортсмен, виконуючи ті або інші прийоми, наприклад, передачу м'яча, регулює свої рухи й м'язові зусилля у зв'язку з оцінкою відстані між гравцями. Все це пов'язане з виробленням зорово-моторної координації, дуже точних і диференційованих просторових, тимчасових сприймань і виконуваних рухів.

Велике значення для волейболістів при виконанні технічних прийомів має тонке диференціювання м’язолворухових відчуттів, які мають спеціалізований характер й є специфічними для даного виду спорту.

Точність сприйняття м'язових зусиль кистями рук гравця має дуже важливу роль при виконанні основного технічного прийому - верхньої передачі м'яча, показала, що точність істотно змінюється залежно від стану тренованості. Так, у стані спортивної форми точність м'язово-рухових зусиль зростає більш ніж в 2,5 рази в порівнянні з даними в стані нетренованості. При цьому точність диференціювання в інших гравців в 3 рази вище, ніж у нападаючих.

Гра у волейбол жадає від кожного спортсмена максимальної швидкості реагування. Отже, діяльність волейболіста пов'язана з готовністю виконання відповідних дій в умовах гострого дефіциту часу.

Всі дії волейболістів проходять по механізму складних реакцій вибору й характеризуються не тільки швидкістю, але й точністю, своєчасністю, як сприйняття, так і відповідного руху.

Час складної реакції має більші коливання залежно від стану тренованості. У стані спортивної форми у волейболістів не тільки різко зменшується час реагування й точність, але й (що особливо важливо) реакції стають стабільними, що говорить про високу ігрову надійність.

Слід зазначити, що особливо помітно змінюється час реакції на периферичні подразники головним чином у сполучних гравців. Імовірно, їхня діяльність вимагає більше швидкої й точної реакції на раптово мінливу ігрову обстановку.

Для розвитку швидкості реакції необхідно виконувати велику кількість швидкісних вправ, що вимагають швидкого переключення з однієї дії на іншу, вправ з різними несподіваними й нелогічними продовженнями, вправ, у яких треба скорочувати відстань, збільшувати швидкість і т.д.

Кидки, швидкі переміщення, стрибки, несподівані зміни напряму руху, різкі ривки, падіння, швидкі повороти голови при орієнтуванні - все це викликає значні зрушення всіх відділів вестибулярного апарата.

Діяльність вестибулярного аналізатора взаємозалежна з діяльністю інших аналізаторів, зокрема, з м'язово-руховим й зоровим, і його збудження значно впливають на психомоторні й сенсорні процеси. Збудження вестибулярного апарата викликає вповільнення швидкості руху рук і ніг, а також порушення координації рухів, викликає погіршення зорового сприйняття до 30% і більше, значно погіршує інтенсивність уваги й особливо стійкість, розподіл і переключення, що виражається в збільшенні числа помилок.

Включення в заняття спеціальних вправ для тренування вестибулярного апарата підвищить ефективність гри в захисті й точність іншої передачі м'яча. Однак тих вправ, які є в арсеналі волейболу, недостатньо для підвищення вестибулярної стійкості спортсменів.

Тренування вестибулярного апарата повинна носити специфічний характер. Про це говорить той факт, що технічні прийоми, освоювані на тлі роздратування вестибулярного апарата, порушуються менше, ніж освоювані у звичайних умовах. Це один із прикладів невикористаних можливостей підвищення спортивної майстерності волейболістів.

У тренувальному процесі для розвитку вестибулярної стійкості використовуються складні координаційні вправи, що вимагають при їхньому виконанні активності волейболістів й протидії неприємним суб'єктивним відчуттям. Це різні види акробатичних і гімнастичних вправ, стрибки на батуті, різні обертові рухи, усілякі прискорення, миттєві зупинки й т.д. Однак найбільший вплив роблять ті вправи, які включені у виконання того або іншого технічного прийому гри. Наприклад, виконання передачі м'яча після перекиду або обертового руху, або після різкого прискорення вперед, назад, вправо, уліво й т.п.