- •5. Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура. Релігія.
- •6.Походження Давньоруської держави. Норманська і анти норманська теорії
- •7. Виникнення і становлення Давньоруської держави
- •8. Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне значення хрещення Русі.
- •9. Київська держава за правління Ярослава Мудрого.
- •28. Походження і суть національної символіки.
- •38.Правобережна Україна в кінці 17-18 ст. Гайдамаччина. Коліївщина
- •39.Гайдамацький рух у 18 ст. Коліївщина
- •40.Кирило-мефодіївське братство
- •41. Здійснення реформ 60-70 р.Р. Хіх ст.. В Україні та її наслідки
- •2) Судова реформа
- •3) Військова реформа
- •42. Скасування кріпацтва 1861
- •48.Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну
- •49.Українські землі в роки і світової війни
- •50.Утворення центральної ради, проголошення автономії України
- •51.Роль Грушевського в історії України
- •52.Проголошення унр. Війна Рад. Росії проти унр
- •53.Гетьманат Скоропадського
- •55.Зунр. Акт злуки зунр і унр
- •57.Україна і створення срср.
- •58.Політика українізації.
- •59.Індустріалізація в Україні.
- •60. Насильницька колективізація с/г в Україні.
- •61.Голодомор в Україні 32-33рр.
- •62. Що таке п*ти річка? Характеристика 1-ої п*ятирічки в Україні.
- •63. Укр. Питання в міжнародній політиці напередодні іі світової війни.
- •65.Пакт Молотова-Ріббентропа.
- •66.Входження Зх.Укр. Земель до складу срср.
- •67.Напад Німеччини на срср, невдачі Червоної армії
- •68.Фашистський окупаційний режим на території України
- •69. Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної війни
- •72.Наслідки війни і німецько - фашиської окупації для України. Відбудова народного господарства.
- •77.Головні чинники, що зумовили процес перебудови. Етапи перебудови та її наслідки
- •78.Формування багатопартійності.
- •79. Спроба державного перевороту в срср 1991 року і Україна. Акт про незалежність України. Історичне значення.
- •80. Становлення владних структур у незалежній Україні.
- •81. Відносини України з країнамиСнд.
- •82. Розпад срср. Угода про створення снд і Україна.
- •83. Західний напрям зовн. Політики України на сучасному етапі.
- •84.Становлення грошової одиниці України.Інфляційні процеси в Україні 92-94
- •86. Помаранчева революція
- •87. Конституційний процес в незалежній Україні
- •88. Стартові можливостей економіки незалежної України
38.Правобережна Україна в кінці 17-18 ст. Гайдамаччина. Коліївщина
У другому десятиріччі XVIII ст. Польща відновила своє панування на всій території Правобережної України. Тут поновили свою діяльність воєводські органи управління та королівські суди. Магнати і шляхта знову стали єдиними володарями краю. Панщина досягала небачених розмірів, влітку робота на панських землях тривала по 13—15 годин на добу, селяни сплачували безліч податків, ледь-ледь перебиваючись, в той час як кілька родин найбільших магнатів володіли величезними латифундіями. Іноземне панування гальмувало економічний розвиток українських земель.
Майже 80% земель перебували у приватній власності магнатів і шляхти. Відродження козацтва тут було заборонено. Без козаків селянам було важко дати відсіч шляхті. Час від часу спалахували локальні повстання на чолі з селянами-втікачами. Повстанці ховалися у лісах і звідти нападали на поодинокі маєтки. їх (з початку XVIII ст.) називали гайдамаками. З часом вони стали серйозною загрозою для польської шляхти, особливо із закінченням терміну звільнення від панщини, введенням кріпацтва та посиленням релігійного гніту.
Гайдамацький рух в Україні
Перше велике повстання гайдамаків вибухнуло у 1734 р., в той час коли Польща була втягнута у конфлікт з Росією, друге — у 1750 p., найчисленніше та кривавіше «коліївщина» — у 1768 р. Його керівниками були запорожець Максим Залізняк і сотник Іван Гонта. Тисячі шляхтичів, євреїв та католицьких священиків стали жертвами народного гніву. Боячись, що «коліївщина» перекинеться на територію імперії, Росія послала на її придушення війська.
У ЗО—40-х роках в Галичині боролися з панством повстанці-опришки на чолі з Олексою Довбушем.
Загострилися класові протиріччя і на Лівобережжі, Слобожанщині, Запорожжі.
39.Гайдамацький рух у 18 ст. Коліївщина
Гайдáмаки — (від тур. haydamak — бродник, кочівник, розбійник) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII століття під владою Речі Посполитої.
Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти польського гніту на правобережній Україні наприкінці XVIII-го на початку XIX-го ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.
Відчуженість широких мас від освічених верхів з особливою гостротою виявлялася під час гайдамаччини — соціального руху на Правобережжі у XVIII ст. Народні маси, в свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажали підставляти шию під ярмо нової панщини, а до панів залічували не тільки польських магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й уніатське духовенство. Гайдамацький рух об'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з гуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, але підтримували його найширші верстви населення.
Ці гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-х років, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвою Коліївщина. Найвизначнішим гайдамацьким лідером був Максим Залізняк.
Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.
Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі. Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта
Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масовою різаниною єврейського і польського населення на Поділлі та Волині[2]. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.