- •5. Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура. Релігія.
- •6.Походження Давньоруської держави. Норманська і анти норманська теорії
- •7. Виникнення і становлення Давньоруської держави
- •8. Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне значення хрещення Русі.
- •9. Київська держава за правління Ярослава Мудрого.
- •28. Походження і суть національної символіки.
- •38.Правобережна Україна в кінці 17-18 ст. Гайдамаччина. Коліївщина
- •39.Гайдамацький рух у 18 ст. Коліївщина
- •40.Кирило-мефодіївське братство
- •41. Здійснення реформ 60-70 р.Р. Хіх ст.. В Україні та її наслідки
- •2) Судова реформа
- •3) Військова реформа
- •42. Скасування кріпацтва 1861
- •48.Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну
- •49.Українські землі в роки і світової війни
- •50.Утворення центральної ради, проголошення автономії України
- •51.Роль Грушевського в історії України
- •52.Проголошення унр. Війна Рад. Росії проти унр
- •53.Гетьманат Скоропадського
- •55.Зунр. Акт злуки зунр і унр
- •57.Україна і створення срср.
- •58.Політика українізації.
- •59.Індустріалізація в Україні.
- •60. Насильницька колективізація с/г в Україні.
- •61.Голодомор в Україні 32-33рр.
- •62. Що таке п*ти річка? Характеристика 1-ої п*ятирічки в Україні.
- •63. Укр. Питання в міжнародній політиці напередодні іі світової війни.
- •65.Пакт Молотова-Ріббентропа.
- •66.Входження Зх.Укр. Земель до складу срср.
- •67.Напад Німеччини на срср, невдачі Червоної армії
- •68.Фашистський окупаційний режим на території України
- •69. Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної війни
- •72.Наслідки війни і німецько - фашиської окупації для України. Відбудова народного господарства.
- •77.Головні чинники, що зумовили процес перебудови. Етапи перебудови та її наслідки
- •78.Формування багатопартійності.
- •79. Спроба державного перевороту в срср 1991 року і Україна. Акт про незалежність України. Історичне значення.
- •80. Становлення владних структур у незалежній Україні.
- •81. Відносини України з країнамиСнд.
- •82. Розпад срср. Угода про створення снд і Україна.
- •83. Західний напрям зовн. Політики України на сучасному етапі.
- •84.Становлення грошової одиниці України.Інфляційні процеси в Україні 92-94
- •86. Помаранчева революція
- •87. Конституційний процес в незалежній Україні
- •88. Стартові можливостей економіки незалежної України
82. Розпад срср. Угода про створення снд і Україна.
Причини розпаду СРСР
- Унітарний характер СРСР (формально Радянський Союз був федерацією, але фактично - унітарною державою). Монополія на владу належала центру, що обмежувало права республік.
- Недоліки і помилки в національній політиці керівництва СРСР:
- курс на формування нової спільності - радянського народу, що на практиці виявлялося в тотальному зросійщенні, в обмеженні розвитку національних культур;
- невирішеність багатьох національних проблем (проблема кордонів, проблема депортованих народів та ін.).
- Суперечливі непослідовні економічні реформи спричинили розбалансованість народного господарства, поглиблення економічної кризи.
- Процеси демократизації і гласності сприяли зростанню національної свідомості й активізації національно-визвольних рухів.
- Ослаблення в процесі перебудови центральної влади, КПРС, які забезпечували єдність СРСР.
Остаточно центральна влада втратила авторитет після заколоту 19-21 серпня. Після провалу перевороту республіки проголосили свою незалежність.
До складу СНД увійшло 11 республік, причому Україна - на правах асоційованого члена (вона не визнала всіх пунктів угоди).
За час існування СНД значних економічних і політичних результатів у його діяльності не досягнуто.
За деякими прогнозами, СНД розвиватиметься не шляхом глобальних інтеграційних процесів, а шляхом співробітництва на двосторонній основі в певних сферах
Висновки
- Після Другої світової війни завершилося возз'єднання українських земель і формування території сучасної України. Головні зусилля населення України були спрямовані на відбудову народного господарства. При цьому відбудовувалися не тільки довоєнні потужності, а й довоєнна структура виробництва з абсолютним домінуванням важкої промисловості. Сільське господарство залишалося другорядною галуззю. Понад 800 тис. жителів України померло від голоду 1946-1947 рр.
-У Західній Україні в післявоєнний період здійснювався процес радянізації. Відповіддю на це була масова партизанська боротьба ОУН-УПА, яка продовжувалася до сер. 50-х рр.
-" Суспільне життя відбувалося в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму.
- У 1953-1964 рр. "ключовою фігурою" в СРСР був М.С.Хрущов, який відігравав велику роль у розвінчанні "культу особи" і масових репресій, у десталінізації суспільства. Тоталітарний режим поступово змінювався авторитарним, "Хрущовська відлига" створила умови для розвитку української культури, виникла нова генерація української інтелігенції - "шістдесятники".
19-21 серпня 1991 р. реакційні сили здійснили спробу державного перевороту з метою збереження СРСР і тоталітарного режиму в ньому.
- 24 серпня 1991 р. відбулася історична подія: Верховна Рада УРСР прийняла "Акт проголошення незалежності України". Референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив це історичне рішення.
83. Західний напрям зовн. Політики України на сучасному етапі.
Вихід незалежної України на міжнародну арену відбувся в дуже складних умовах. Розпад СРСР, поява на його руїнах самостійних держав на тривалий час вивели світ з рівноваги, адже зникло протистояння систем. З початку 90-х років у світі склалася нова геополітична ситуація, характерними ознаками якої політологи та історики вважають:
1) тотальну невизначеність, відхід від стандартності, прогнозованості процесів світового розвитку;
2) значне розширення кола ідей, концепцій і підходів для створення оптимальної моделі світового устрою, яка б базувалася на новій динамічній рівновазі;
3) активну інтеграцію групи високорозвинутих країн Заходу, що фактично концентрує основні полюси сили;
4) появу на зміну загрозі світового конфлікту хвилі локальних зіткнень та зон напруженості;
5) енергійні різновекторні пошуки країнами, що виникли на руїнах СРСР, свого місця в структурі світової спільноти.
Зазначені чинники спричинили складність, багатоаспектність, суперечливість процесу трансформації світової системи міжнародних відносин. Вони, безумовно, суттєво впливали і на коливання зовнішньополітичної лінії України, зумовлюючи часом її непослідовність.
В основу офіційної концепції зовнішньої політики української держави в перші роки незалежності було покладено чітку європейську орієнтацію. Така позиція певною мірою була закономірним явищем, адже після розпаду Варшавського блоку більшість країн, які до нього входили, обрали той самий орієнтир і розраховували на швидку інтеграцію в європейські структури безпеки (НАТО, Європейський Союз, Нараду з безпеки й співробітництва в Європі тощо) з метою забезпечення військової та економічної національної безпеки. Однак на заваді інтеграційним процесам стали два чинники: по-перше, якісний розрив між Сходом і Заходом за рівнем економічного, політичного та духовного розвитку, що утворився в період «холодної війни»; по-друге, швидка інтеграція могла перенести «віруси» економічної кризи, соціальної і політичної напруженості з держав Центральної і Східної Європи в стабільний західноєвропейський регіон.
На початку 90-х років у Центральній та Східній Європі утворився загрозливий вакуум колективної безпеки. За цих умов Україна намагається вступити в союз з країнами «Вишеградської трійки» (Польща, Чехословаччина й Угорщина). Однак таке приєднання здійснити не вдалося. Отже, перші самостійні кроки на міжнародній арені Україні необхідно було робити за вкрай несприятливих умов. Крім зазначених перешкод, що стояли перед країнами Центральної і Східної Європи на шляху інтеграції із Заходом, українська дипломатія мусила подолати ще й свої специфічні:
1) для повноцінного виходу на міжнародну арену Україні насамперед необхідно було вийти з «тіні Росії», яка зовсім не бажала випускати її з-під свого впливу;
2) вже перші дипломатичні контакти реально показали, що Україна, виходячи зі свого географічного розташування, політичного та економічного стану, опинилася чи не останньою в «черзі за інтеграцією із Заходом», серед держав Центральної та Східної Європи;
3) республіка дістала від колишнього СРСР небезпечний спадок — ядерну зброю, що посилювало насторожене ставлення до неї західних країн.
Розв´язання проблеми ядерного роззброєння на початку 90-х років стало для України своєрідним ключем, яким можна було відімкнути двері у західний світ. Відмовившись від успадкованого ядерного потенціалу, Україна чекала від світового співтовариства твердих гарантій своєї безпеки і територіальної цілісності. Спочатку було підписано угоду СНД з питань ядерних озброєнь (грудень 1991 р.) та Лісабонський протокол (травень 1992 p.).
У січні 1994 р. під час зустрічі в Москві президентів США, Росії та України було підписано тристоронню заяву, відповідно до якої Україні мали компенсувати вартість високозбагаченого урану, що містився в ядерних ракетах, розташованих на її території. Крім того, керівництво США і Росії пообіцяло надати Україні гарантії безпеки, як тільки вона завершить процес ядерного роззброєння та стане учасником договору про нерозповсюдження ядерної зброї. У 1996 р. Україна виконала взяте зобов´язання — вивезла і знищила третій за розмірами ядерний арсенал світу, що стало важливим фактором стабілізації та безпеки для країн європейського континенту.
Все це спричинило наприкінці 1994 р. своєрідний перелом у ставленні світового співтовариства до України. Про реальність суттєвих змін свідчить розгортання відповідних процесів і тенденцій на міжнародній арені, поява нових акцентів у зовнішній політиці України:
1) інтенсивна інтеграція у світові, насамперед європейські, політичні та економічні структури;
2) зміцнення зв´язків з НАТО;
3) активізація двостороннього співробітництва із західними державами;
4) налагодження регулярного конструктивного політичного діалогу із США.
У культурно-цивілізаційному аспекті європейська інтеграція — це входження