6.Зародження філософської думки в Стародавній Індії

Зародження філософської думки в Індії відноситься до ІІІ-ІІ тис. до н.е.. зміст філософських вчень віднайшли своє відображення у таких формах історико-літературних памяток:

1. Веди – це перші староіндійські памятки

2. Брахмани – це пояснення до Вед.

3. Упанішади – це завершальний етап Вед.

Особливості староіндійської філософії було те що в цей період відбувся перехід від міфологічного мислення до філософського. Як і в Греції і в Індії були свої філософські школи: 1. Школа Йога – представники виступали за розуміння питання про співвідношення душі та тіла і самозаглиблення у свій внутрішній світ. 2. Школа Санкхя – представники стверджували що світ створений від 2 начал: матеріальної першооснови та духу. 3. Школа Мімакса – її представники вважали що Бог бере участь у створенні потостороннього світу. 4. Школа Чарвака Локаята – представники вважали що світ творено з 4 стихій і що змістом людського життя є отримання щастя.

7.Особливості розвитку філософського мислення в Стародавнього Китаю.

Особливістю старокитайської філософії було те, що вона є філософією патріархального типу, вона була орієнтована на вивчення проблем людини та її життя. Засновником старокитайського світу вважається Конфуцій на основі якого виникає конфуціанство. В основі цього вчення був принцип гуманізму, який означає особливе ставлення людей один до одного, повага до старших за віком та соц. становищем. Продовжувачем вчення Конфуція був Лао Цзи він створив таке вчення як даосизм в основі якого був принцип гармонійного розвитку речей та явищ.

8.Розвиток філософії в еліністично-римський період

Після арістотелівський період (І-ІІст.до н. е.) подальше продовжує розвиватись філософія античного періоду зокрема це проявилось в існуванні таких філософських шкіл.

Епікурейська школа її засновник Епікур вважав що ніщо не виникає з нічого і в нічого не перетворюється. А також що всесвіт складається з тіл та порожнечі. Епікурейці вважали, що основною метою є досягнення щастя.

Школа стоїцизму представники цієї школи вважали, що основне завдання філософії в побудові етики, а також в розвитку логічного мислення.

Школа скептицизму представники цієї школи скептики вважали, що будь-яке допущення потрібно перевіряти.

Неоплатонізм це продовження вчення Платона, яке полягає в тому що найвищим благом для людини є її злиття з Богом.

9.Особливості розвитку філософії в період середньовіччя

Середньовічна філософія формується формується в умовах феодального суспільства. Вона існувала в основному як теоцентричний світогляд тобто в центрі якого була віра в Бога і релігія. Раціональний елемент знань був підпорядкований вірі. Питання про походження світу вирішувалась в дусі того, що світ створено з нічого за одним лише волевиявленням Бога. Розвиток релігії в період Середньовіччя привів до перемоги християнства як до основної ідеології.Першою спробою філософського обгрунтування християнства була патріастика. До представників патрістики слід віднести Афанасія Олександріївський, Августин Блажений, Іоан Еріуген, Василь Великий.