5. Правова охорона природно-заповідного фонду

Природно-заповідний фонд України становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Відносини в галузі охорони і відтворення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також відтворення його природних комплексів регулюються Законом України ”Про природно-заповідний фонд України”, Законом України ”Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими законодавчими актами.

Складовими частинами природно-заповідного фонду є:

1) природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;

2) штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Території та об’єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог чинного законодавства України можуть використовуватися у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних, освітньо-виховних цілях, а також для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

З метою забезпечення ефективної організації, функціонування й охорони для кожної категорії територій та об’єктів природно-заповідного фонду законодавством України встановлено спеціальний правовий режим, який визначається з урахуванням класифікації об’єктів природно-заповідного фонду та їх цільового призначення.

Правовий режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду – це сукупність науково-обгрунтовавних екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій і об’єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів (ст. 14 Закону України ”Про природно-заповідний фонд України”).

В юридичній літературі розрізняють такі режими територій та об’єктів природно-заповідного фонду:

1) абсолютно заповідний - повне вилучення природного комплексу з господарського та рекреаційного використання (заповідники, пам’ятки природи);

2) відносно заповідний – часткове вилучення природного комплексу з господарського та рекреаційного використання (заказники);

3) диференційований або змішаний – поєднання елементів абсолютного і відносного заповідних режимів; повне вилучення з використання одних ділянок природи з одночасним обмеженим рекреаційним використанням територій (національні парки, природні парки).

Порушення чинного законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.