25

ТЕМА 4

ЕКОНОМІЧНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ КОНСОЛІДАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УКРАЇНІ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Визначення терміну «об’єднання підприємств». Мета їх створення та діяльності.

2. Господарське об’єднання приватної власності.

3. Державне та комунальне господарські об’єднання. Реорганізація й ліквідація державного (комунального) господарського об’єднання.

4. Характеристика організаційно-правових форм об’єднань підприємств.

5. Холдингові компанії.

1. Визначення терміну «об’єднання підприємств».

Мета їх створення та діяльності

Підприємства постійно приймають довгострокові стратегічні рішення щодо розширення й диверсифікації своєї діяльності шляхом злиття, приєднання з іншими підприємствами, створення спільних підприємств, укладення угод про спільну діяльність.

Причини, що спонукають підприємства йти таким шляхом, по-перше – це досягнення економічної ефективності своєї діяльності. Два підприємства об’єднують свої виробничі потужності, якщо спільно вони можуть функціонувати ефективніше (з меншими витратами), ніж окремо. Друга причина – це набуття або підтримання конкурентних преваг, зокрема для отримання можливості встановлювати ціну вищу від конкурентного рівня, котра, зазвичай, дорівнює граничним витратам. Підприємство, що утворилося внаслідок об’єднання, може функціонувати чи як домінуюче підприємство з односторонньою ринковою владою, чи як олігополія, тоді воно може легше домовитися зі своими суперниками.

В Україні законодавчі акти визначають та регулюють порядок створення та функціонування об’єднань підприємств. До такої нормативної законодавчої бази слід віднести:

• Господарський кодекс України (ГКУ) від 16.01.2003 №436-IV;

• Закон України від 19.09.91 №1576-ХІІ «Про господарські товариства» зі змінами та доповненнями;

• Закон України від 11.01.2001 №2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції»;

• Указ Президента України від 11.05.1994 №224/94 «Положення про холдингові компанії, що створюються в процес корпоратизації та приватизації»;

• Закон України від 15.03.06 №3528-ІV «Про холдингові компанії в Україні»;

• Закон України від 21.11.1995 №437/95-ВР «Про промислово-фінансові групи в Україні»;

• Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерский облік та фінансову звітність в Україні»;

• Класифікація форм власності ДК 001:2004, затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97

• Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97;

• Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 №740 зі змінами та доповненнями та ін.

Відповідно до ст. 118 ГКУ, об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена в складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на невизначений строк або як тимчасові об’єднання (консорціум, промислово-фінансові групи) на добровільних засадах або за рішенням органів, які мають право утворювати об’єднання підприємств.

В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об’єднання підприємств є юридичною особою, власником переданого засновниками і придбаного самим об’єднанням майна, самостійно розпоряджається отриманим прибутком, здійснює від свого ім’я будь-яку діяльність, не заборонену законодавством, несе відповідальність за своїми зобов’язаннями. Це загальне правило поширюється на всі види об’єднань підприємств, крім промислово-фінансових груп (статею 125 ГКУ передбачена спеціальна норма, згідно з якою промислово-фінансові групи не є юридичними особами).

Об’єднання підприємств, незалежно від того, чи виникає воно на добровільних засадах чи за рішенням компетентних органів, підлягає державній реєстрації (крім промислово-фінансових груп).

Метою створення й діяльності об’єднання підприємств може бути координація будь-якої господарської діяльності (виробничої, наукової, комерційної, інвестиційної, інноваційної та іншої). Види діяльності, які координуються підприємствами завдяки створенню об’єднань підприємств, визначаються залежно від виду об’єднань.

Згідно зі ст. 129 ГКУ, залежно від порядку заснування об’єднання підприємств, можуть утворюватися такі типи об’єднань:

• господарські об’єднання приватної власності;

• державні чи комунальні господарські об’єднання.

2. Господарське об’єднання приватної власності

Господарське об’єднання приватної власності – об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність та діють на основі установчого договору та (або) статуту, який затверджується їх засновниками. Метою створення такого об’єднання є захист і реалізація інтересів його учасників, консолідація зусиль у забезпеченні роботи його структур.

Основні ознаки, які характеризують господарські об’єднання приватної власності:

1) засновниками (учасниками) об’єднання можуть бути тільки підприємства – комерційні юридичні особи, основною метою діяльністю яких є отримання прибутку;

2) учасники об’єднання зберігають свою юридичну самостійність як суб’єкти права (ст. 121 ГКУ);

3) добровільний порядок створення, який знаходить відображення в установчому документі;

4) господарське об’єднання визнається новим і самостійним суб’єктом права (юридичною особою), який володіє переданим йому засновниками (учасниками) майном.

Проте в ГКУ не передбачені вимоги до змісту установчих документів господарських об’єднань приватної власності. Як правило, в установчих документах об’єднання, як і інших юридичних осіб, повинні визначатися: найменування; місце знаходження; порядок управління діяльністю; склад і компетенція органів управління та порядок прийняття ними рішень (зокрема, перелік питань, рішення за якими приймаються одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів учасників об’єднання); порядок розподілу майна, яке залишається після його ліквідації.

Також в установчих документах передбачаються: мета та завдання, предмет діяльності об’єднання; джерела утворення майна; створювані фонди; органи управління та контролю; порядок реорганізації та ліквідації; права та обов’язки учасників об’єднання; порядок прийняття та виходу їх з об’єднання; розміри та види внесків, що вносяться ними до майна об’єднання. Слід зазначити, що в судовій практиці до установчого договору застосовуються загальні норми законодавства про угоди і зобов’язання.

3. Державне та комунальне господарські об’єднання. Реорганізація й ліквідація державного (комунального) господарського об’єднання

Державне господарське об’єднання – це об’єднання підприємств, утворене державними підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання) та діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання.

Комунальне господарське об’єднання – це об’єднання підприємств, утворене комунальними підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання) або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Визначальною ознакою такого об’єднання є те, що воно створюється не за волевиявленням його учасників-підприємств, а за рішенням відповідних органів – Кабінету Міністрів України, міністерств або компетентних органів місцевого самоврядування.

Згідно з чинним законодавством, у директивному порядку створені державні об’єднання у вугільній, нафтовій, газовій, нафтопереробній, електроенергетичній та деяких інших галузях.

Господарський кодекс передбачає право створювати державні господарські об’єднання, до складу яких входять державні підприємства та інші суб’єкти господарювання, засновані на державній власності, за рішенням компетентного державного органу в будь-якій галузі економіки. Аналогічне право надане компетентним органам місцевого самоврядування щодо комунальних підприємств та інших суб’єктів господарювання, заснованих на комунальній власності.

Установчими документами державного чи комунального господарського об’єднання є рішення про його утворення, прийняте компетентним державним органом або органом місцевого самоврядування, що вирішив його утворити, а також затверджений таким органом статут об’єднання.

Управління господарським об’єднанням здійснюють органи об’єднання. Вищим органом господарського об’єднання є загальні збори учасників. До повноважень вищого органу господарських об’єднань відносяться:

• затвердження статуту господарського товариства та внесення змін до нього;

• вирішення питань про прийняття в господарське об’єднання нових учасників та виключення учасників з його складу;

• утворення виконавчого органу господарського об’єднання відповідно до його статуту чи установчого договору;

• вирішення фінансових та інших питань відповідно до установчих документів господарського об’єднання.

У господарському об’єднанні утворюється також виконавчий орган, передбачений статутом об’єднання (правління, дирекція тощо), якщо згідно із спеціальною нормою, здійснення управління поточною діяльністю не доручено адміністрації одного з підприємств.

Виконавчий орган господарського об’єднання створюється вищим органом об’єднання та може бути колегіальним або одноособовим. Виконавчий орган вирішує питання поточної діяльності, які, відповідно до статуту або установчого договору, віднесені до його компетенції. Здійснення управління поточною діяльністю об’єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об’єднання) на умовах, передбачених установчими документами об’єднання. Здійснення управління поточною діяльністю господарського об’єднання підприємств, створеного на добровільній основі, здійснюється за рахунок вступних та членських внесків учасників об’єднання, інших джерел фінансування. У статутних документах державних та комунальних господарських об’єднань може передбачатися вилучення частини прибутку підприємств, інші джерела фінансування управління поточною діяльністю об’єднання.

Управління державним, комунальним господарським об’єднанням здійснюють його правління і генеральний директор. Порядок формування правління державного, комунального господарського об’єднання, його склад та особливості правового статусу визначаються органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання, в статуті об’єднання. На практиці до складу правління державного, комунального об’єднання входять директори підприємств та інших суб’єктів господарювання, що є учасниками об’єднання. Генеральний директор призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання. Порядок управління державним, комунальним господарським об’єднанням визначається статутом об’єднання відповідно до закону.

Припинення об’єднання підприємств відбувається в результаті:

1) реорганізації в інше об’єднання;

2) ліквідації.

Реорганізація господарського об’єднання здійснюється за рішенням підприємств-учасників. Порядок і умови реорганізації об’єднань, створених на добровільних засадах, визначаються установчими документами. Тому рішення державних органів, уповноважених управляти державним майном, про реорганізацію таких об’єднань визнаються недійсними як такі, що прийняті з перевищенням повноважень і не відповідають чинному законодавству.

Рішення про реорганізацію приймається загальними зборами учасників одноголосно, якщо установчим договором чи статутом не встановлений порядок прийняття рішення загальних зборів учасників з питання реорганізації простою або кваліфікованою більшістю голосів.

Реорганізація й ліквідація державного (комунального) господарського об’єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об’єднання. Рішення про ліквідацію господарського об’єднання може бути прийнято лише підприємствами-учасниками.

Органи державного управління не мають права приймати рішення про ліквідацію об’єднань підприємств, створених на добровільних засадах.

Рішення державних органів, уповноважених управляти державним майном, про ліквідацію об’єднань, створених на добровільних засадах, визнаються недійсними як такі, що прийняті з перевищенням повноважень і не відповідають чинному законодавству.

Державні й комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо).