Догляд за хворими Ковальова

Передмова

Догляд за хворими є важливою частиною в системі надання їм медичної допо­ моги. Не менше ніж 50 % успіху лікування належить правильному ефективному догляду. Освоєння навичок догляду є першим кроком у формуванні лікаря, першим кроком до клініки. Майбутній лікар має добре знати структуру та функції лікуваль­ них закладів, особливості оформлення медичної документації, володіти навичками санітарної обробки хворого, транспортування тяжкохворих, принципами санітарної обробки приміщень та інше, шо дасть змогу йому під час практичної діяльності контролювати та організовувати роботу молодшого й середнього медичного персо­ налу, запобігати помилкам, які можуть призвести до небажаних наслідків, сприяти створенню оптимальних умов для найшвидшого й повноцінного одужання пацієн­ тів уже на першому етапі перебування в лікувальному закладі.

Догляд за хворими — невід’ємна частина медицини, тому цілком доцільним є викладання цього курсу студентам вищих медичних навчальних закладів як само­ стійної дисципліни. Він має на меті донести до студентів необхідність догляду за хворими, дати їм певні знання з організації лікувального процесу в медичних закла­ дах, окреслити коло обов'язків молодшого та середнього медичного персоналу, який с безпосереднім виконавцем усіх заходів стосовно догляду за хворими. Студенти повинні усвідомити необхідність знання медичної етики та деонтології під час дог­ ляду за хворими різного віку.

Структура підручника відповідає освітньо-професійним програмам підготовки спеціалістів за спеціальностями 7.110101 “Лікувальна справа” та 7.110105 “ Медикопрофілактична справа” .

Основні положення програми викладаються на кафедрах терапевтичного, хірур­ гічного та педіатричного профілю. Перший змістовий модуль викладається на кафед­ рах пропедевтики внутрішньої медицини, де студенти вивчають основні принципи догляду за хворими дорослого віку в умовах терапевтичного стаціонару.

Провідне місце у системі догляду за хворими належить оцінюванню стану хво­ рого та основних параметрів його життєдіяльності (температура тіла, дослідження пульсу, вимірювання артеріального тиску, дослідження основних параметрів дихан­ ня), що необхідно для визначення обсягу заходів, які здійснюються в кожному кон ­ кретному випадку. Стан хворих оцінюють передусім на підставі його розпитування, положення, огляду шкіри та слизових оболонок, підшкірної жирової клітковини тощо. Спираючись на результати обстежень, медичний персонал приймає рішення щодо визначення тактики діагностичних та лікувальних заходів, які забезпечать на­ лежний і повноцінний догляд за хворим, що сприятиме його якнайшвидшому оду­ жанню.

Успіх лікування залежить від того, наскільки середній медичний персонал ста­ ранно, уміло і грамотно дотримується правил застосування лікарських препаратів.

5

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

• полегшення страждань хворого, заспокоювання, підбадьорювання, вселяння віри в одужання.

2. Спостерігання за хворими і проведення профілактичних заходів:

•спостерігання за функціями усіх органів та систем організму;

•надання першої медичної (долікарської) допомоги (допомога під час блюван­

ня, запаморочення; штучне дихання, непрямий масаж серця);

•профілактика ускладнень, шо можуть виникнути у разі незадовільного догляду за тяжкохворими (пролежнів, гіпостатичної пневмонії).

3.Виконання лікарських призначень:

•проведення різноманітних лікувальних процедур та маніпуляцій (застосування банок, накладання гірчичників, ін’єкції тощо);

•проведення діагностичних маніпуляцій (збирання сечі, калу, дуоденального та

шлункового вмісту).

4. Ведення медичної документації.

Отже, догляд за хворими і лікувальний процес доповнюють одне одного і пере­ слідують загальну мету — полегшення стану хворого і забезпечення успіху його лі­ кування.

Морально-етичні та деонтологічні заходи щодо формування медичного фахівця

На відміну від інших наук медицина тісно пов’язана з долею людини. її здоров’ям і життям. Найповніше вони визначаються поняттям “гуманізм” , без яко ­ го медицина не має права на своє існування, тому шо її основна мета — служити людині. Гуманізм є етичною основою медицини, її мораль, а етика є теорією мо­ ралі. Мораль — одна з форм суспільної свідомості, під якою мають на увазі співвід­ ношення свого індивідуального досвіду із сенсом життя, із суспільним призначен­ ням людини.

Що ж таке етика лікаря? Етика лікаря — це частина загальної етики, наука про моральність і поводження лікаря у сфері його діяльності, що включає в себе сукуп­ ність норм поводження та мораль, визначення почуття професійного обов’язку, честі, совісті й гідності лікаря. Як один із різновидів етики професійної лікарська етика являє собою “ ...сукупність принципів регулювання й норм поводження меди­ ків, зумовлених особливістю їхньої практичної діяльності, положенням і роллю в суспільстві” .

Етика медичного працівника віднаходить своє практичне вираження у конкрет­ них моральних принципах, що визначають його ставлення до хворої людини в про­ цесі спілкування з нею, її родичами. Увесь цей моральний комплекс прийнято по ­ значати терміном “деонтологія” — від грецького слова “deon” — обов’язок і “logos” — навчання. Таким чином, деонтологія — це навчання про обов’язок медичного працівника, сукупність етичних норм, необхідних йому для виконання своїх про­ фесійних обов’язків. Іншими словами, деонтологія — це практичне втілення мо­ рально-етичних принципів у діяльність лікаря, середнього й молодшого медичного персоналу. Вона спрямована на створення максимально сприятливих умов для ефективного лікування хворого, тому шо слово й поводження лікаря (будь-якого медпрацівника), його манери, жести, міміка, настрій відіграють важливу роль (по­ зитивну чи негативну) у житті хворого, у перебігу його захворювання.

8