спланх

Пристінковий листок (lamina parietalis seu folium parietale fasciae pelvis) вкриває м’яз-підіймач відхід-ника (m. levator ani) і внутрішній затульний м’яз (m. obturatorius internus).

Нутрощевий листок (lamina visceralis; folium viscerale fasciae pelvis) вкриває нижню частину прямої кишки (rectum).

Частина тазової фасції (fascia pelvis), яка покри-ває м’яз-підіймач відхідника (m. levator ani) вгорі, називається верхньою фасцією тазової діафрагми (fascia diaphragmatis pelvis superior).

У сечо-статевій ділянці (regio urogenitalis) про-ходить власна фасція промежини (fascia perinei propria), яка тут ділиться на три листки:

- глибокий листок (lamina profunda fasciae perinei propria), що вкриває глибокі м’язи сечо-статевої ділянки (mm. profundi regionis urogenitalis) угорі і зростається перед лобком із середнім листком – це верхня фасція сечо-статевої діафрагми (fascia diaphragmatis urogenitalis superior);

- середній листок (lamina media fasciae perinei propriae), що вкриває глибокі м’язи сечо-статевої ділянки (mm. profundi regionis urogenitalis) знизу і утворює нижню фасцію сечо-статевої діафрагми (fascia diaphragmatis urogenitalis inferior);

- поверхневий листок (lamina superficialis fasciae perinei propriae) вкриває знизу поверхневі м’язи сечо-статевої ділянки (mm. superficiales regionis urogenitalis) і переходить у фасцію статевого члена чи клітора (fascia penis/clitoridis).

48

Із боків відхідника (anus) між сідничним горбом (tuber ischiadicum) і відхідниковим каналом (canalis analis) є парна сідничо-відхідникова ямка (fossa ischioanalis), яка заповнена жировим тілом сідни-чо-відхідникової ямки (corpus adiposum fossae ischioanalis); це є жирова клітковина (paraproctium).

Окрім жирової тканини, в цій ямці знаходяться соромітний нерв (n. pudendus), внутрішні соромітні артерії та вени (aa. et vv. pudendae internae).

Ці судини та нерв проходять через соромітний канал (canalis pudendalis), який розміщений на біч-ній стінці сідничо-відхідникової ямки у розщепленні листків затульної фасції.

Змістовий модуль 9

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА

Це залози, які не мають проток, їх секрет потрап-ляє безпосередньо у кров. Вони мають добре крово-постачання, а їх секрет має велику біологічну актив-ність.

Продуктом діяльності ендокринних залоз є гормо-ни (гр. hormao – збуджую), які впливають на загаль-ний обмін речовин, ріст, розвиток, функціональний стан різних тканин та органів людини.

Усі органи знаходяться під подвійним контролем – з боку нервової системи через периферійні нерви та з боку залоз внутрішньої секреції через судинну систему – нейро-гуморальна регуляція.

Ендокринні залози класифікують за:

- походженням;

- хімічною будовою гормонів, які вони синтезу-ють;

- відношенням до центральної нервової системи.

Ендокринні залози (glandulae endocrinae) за по-ходженням поділяються на залози:

- ентодермального походження;

- мезодермального походження;

- ектодермального походження.

Залози ентодермального походження поділя-ються на:

- бранхіогенну групу:

- щитоподібна залоза (glandula thyroidea);

- прищитоподібні залози (glandulaе parathyroideae);

- залози, що розвиваються із епітелію кишкової трубки:

- ендокринна частина підшлункової залози – ост-рівці підшлункової залози (insulae pancreaticae).

До залоз мезодермального походження (інтерре-налова система) належать:

- інтерстиційні залози (клітини) статевих залоз (glandulae interstitiales genitalium);

- кіркова речовина надниркових залоз (cortex glandularum suprarenalium).

До ектодермальної групи залоз внутрішньої сек-реції належать:

- гіпофіз (hypophysis) – неврогенна група;

- шишкоподібна залоза (glandula pinealis – нев-рогенна група;

- мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium);

- параганглії (paraganglia).

За хімічною будовою гормонів, що виробляє за-лоза, виділяють:

- залози, що продукують стероїдні гормони (кора надниркових залоз та інтерстиціальні клітини стате-вих залоз);

- залози, що продукують нестероїдні гормони (усі інші ендокринні залози).

За відношенням до центральної нервової систе-ми ендокринні залози поділяють на:

- центральні залози, що анатомічно зв’язані з центральною нервовою системою (гіпофіз, епіфіз, нейроендокринні клітини ядер гіпоталамуса);

- периферійні залози.

Щитоподібна залоза (glandula thyroidea)

Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) розмі-щена в передній ділянці шиї на рівні IV-VI шийних хребців (vertebrae cervicales) і складається з:

- двох часток – правої та лівої (lobus dexter et lobus sinister);

- перешийка щитоподібної залози (isthmus glandulae thyroideae), який часто продовжується вгору у вигляді пірамідної частки (lobus pyramidalis).

Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) вкрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa) і побудова-на зі строми (stroma) та паренхіми (parenchyma), яка перегородками поділяється на часточки (lobuli).

Усередині часточок є численні фолікули, в яких виробляються гормони щитоподібної залози:

- тироксин (thyroxin);

- трийодотиронін (triiodothyronine);

- тирокальцитонін (thyrocalcitonin).

Ці гормони впливають на всі види обміну речо-вин.

Щитоподібна залоза розвивається із епітелію пе-редньої кишки у вигляді непарного серединного ви-росту на рівні між I і II вісцеральними дугами.

Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea)

Прищитоподібна залоза складається із парних:

- верхньої прищитоподібної залози (glandula parathyroidea superior);

- нижньої прищитоподібної залози (glandula parathyroidea inferior).

Ці залози (glandulae parathyroideae) розміщені на задній поверхні щитоподібної залози (facies posterior glandulae thyroideae).

Можуть бути додаткові прищитоподібні залози (glandulae parathyroideae accessoriae).

Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea) виділяє паратгормон (parathormonum), який регу-лює фосфорно-кальцієвий обмін.

Вона розвивається із епітелію третього та четвер-того зябрових кишень.

Надниркова залоза (glandula suprarenalis)

Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – пар-на ендокринна залоза, яка лежить на верхньому кін-ці правої та лівої нирок (extremitas superior renis

49

dextri et sinistri) на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців (vertebrae thoracicae).

Кожна надниркова залоза (glandula suprarenalis) трикутної форми і має:

- передню поверхню (facies anterior);

- задню поверхню (facies posterior);

- ниркову (нижню) поверхню (facies renalis);

- верхній край (margo superior);

- присередній край (margo medialis);

- ворота (hilum).

Надниркова залоза (glandula suprarenalis) скла-дається з:

- кіркової речовини (cortex);

- мозкової речовини (medulla).

У кірковій речовині (cortex) виробляються:

- у клубочковій зоні (zona glomerulosa) – мінера-локортикоїди;

- у пучковій зоні (zona fasciculate) – глюкокорти-коїди;

- у сітчастій зоні (zona reticularis) – статеві гор-мони.

Мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium) виробляє:

- адреналін;

- норадреналін.

Кіркова та мозкова речовини наднирників мають різне походження.

Кіркова речовина диференціюється із мезодер-ми і знаходиться між двома первинними нирками під назвою інтерреналової тканини. Із цієї тканини можуть розвиватися додаткові наднирникові залози (glandulae suprarenales accessoriae), або інтеррена-лові тіла.

Мозкова речовина наднирників розвивається з ембріональних нервових клітин – симпатобластів, які виселяються із закладок симпатичного стовбура і перетворюються у хромафінові клітини (хромафіноб-ласти) мозкової речовини, які також є матеріалом для формування парагангліїв.

Ендокринна частина статевих залоз

(яєчко та яєчник)

У паренхімі яєчка (parenchyma testis) розміщені інтерстиційні клітини (Лейдіга), які виділяють те-стостерон.

Тестостерон впливає на розвиток первинних чо-ловічих статевих ознак (ріст статевого члена (penis), яєчка (testis), над’яєчка (epididymis) і цибулино-сечівникових залоз (glandulae bulbourethrales) та на розвиток вторинних статевих ознак.

У паренхімі яєчника (parenchyma ovarii) розмі-щені:

- жовте тіло (corpus luteum), що продукує про-гестерон, який "готує" слизову оболонку матки до фіксації зародка, затримує розвиток нових фолікулів і стимулює розвиток грудних залоз (glandulae mammariae) під час вагітності;

- фолікулярний епітелій (epithelium folliculare), що виділяє фолікулін, регулює розвиток таких пер-винних жіночих статевих ознак: ріст яєчника (ovarium) і матки (uterus) та розвиток вторинних жі-ночих статевих ознак: ріст грудної залози, волосся за жіночим типом, менструації тощо.

Отже, ці гормони впливають не лише на розвиток вторинних статевих ознак, але й на розвиток плода під час вагітності.

Ендокринна частина підшлункової залози

Вона представлена острівцями підшлункової залози (insulae pancreaticae), які ще називаються острівцями Лангерганса. Вони розміщені по всій залозі, але найбільше їх міститься в хвості підшлун-кової залози (cauda pancreatis).

Вони виробляють:

- соматостатин, панкреатичні поліпептиди та ін., які продукують C, D, PP-інсулоцити;

- інсулін, що виробляється .-клітинами острівців;

- глюкагон, який виробляють .-клітини острівців; він є антагоністом інсуліну.

При недостатній продукції інсуліну виникає за-хворювання – цукровий діабет.

Параганглії (paraganglia)

Параганглії є невеликими скупченнями хрома-фінних клітин, що не мають чітко визначеної лока-лізації. Найчастіше вони розміщені біля черевної аорти (аортальні парагангліі – paraganglia aortica) або в товщі симпатичного стовбура (симпатичний паравузол – paraganglion sympathicum).

Параганглії також розміщуються у товщі вузлів симпатичного стовбура – симпатичні параганглії (paraganglia sympathica) – у сонному клубочку (glomus caroticum) в місці біфуркації спільної сонної артерії та куприковому клубочку (glomus coccygeum) на кінці серединної крижової артерії.

Параганглії виконують функцію, аналогічну до функції мозкової речовини надниркової залози, і продукують гормон адреналін.

Параганглії розвиваються із симпатобластів за-кладки симпатичного стовбура – хромафінобластів.

Неврогенні ендокринні залози (гіпофіз, шишко-подібна залоза) будуть описані в розділі "Центра-льна нервова система".

Змістовий модуль 10

АРТЕРІАЛЬНА СИСТЕМА

До серцево-судинної системи (systema cardiovasculare) належать серце та складна сітка кровоносних і лімфатичних судин.

Кровоносну систему (systema sanguineum), яка є замкненою, складають:

- артерії (arteriae);

- судини мікроциркуляторного кровоносного рус-ла;

- вени (venae).

Центральним органом кровоносної системи є се-рце (cor), з яким сполучаються кровоносні судини (vasa sanguinea).

50

По артеріях кров тече від серця, по венах кров тече до серця.

Виділяють три кола кровообігу:

Велике коло кровообігу (circulus sanguineus major) починається з лівого шлуночка, з якого вихо-дить аорта і закінчується в правому передсерді, куди впадають верхня порожниста вена (vena cava superior) та нижня порожниста вена (vena cava inferior). Це тілесне коло кровообігу забезпечує ар-теріальною кров’ю всі органи та тканини організму.

Мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) починається з правого шлуночка (ventriculus dexter), де виходить легеневий стовбур (truncus pulmonalis), і закінчується в лівому передсерді (atrium sinistrum), куди вливаються 4 легеневі вени (venae pulmonales). Це є легеневе коло кровообігу, в арте-ріях якого тече венозна кров, а у венах – артеріаль-на. Воно виконує функцію газообміну.

Серцеве коло кровообігу (circulus sanguineus cordis) починається від висхідної частини аорти (pars ascendens aortae; aorta ascendens) з вінцевих арте-рій (arteriae coronariae) і закінчується венами серця, що впадають у праве передсердя (atrium dextrum).

Кровоносні судини (vasa sanguinea) відсутні у:

- волоссі (pili);

- нігтях (ungues);

- епітеліальному шарі шкіри (stratum epitheliale cutis);

- рогівці ока (cornea oculi);

- суглобових хрящах (cartilagines articulares).

Лімфатичні судини (vasa lymphatica) належать до лімфатичної системи (systema lymphaticum). Лімфа (lympha) тече по лімфатичних судинах і вливається у венозну систему.

Лімфокапілярна сітка (rete lymphocapillare) відсу-тня у:

- головному та спинному мозку (encephalon et medulla spinalis);-

- оболонах мозку (meninges);

- очному яблуці (bulbus oculi);

- епітелії шкіри (epithelium cutis);

- паренхімі печінки і селезінки (parenchyma hepatis et splenis);

- хрящах (cartilagines);

- кістковому мозку (medulla ossium);

- плаценті (placenta).

Лімфатичних капілярів у тканинах значно більше, ніж кровоносних.

ЗАГАЛЬНІ ТЕРМІНИ

за міжнародною анатомічною номенклатурою

Загальні терміни

Кровоносна судина

Артеріоло-венульний анастомоз;

Артеріо-венозний анастомоз

Артерія

Живильна артерія

Артеріола

Артеріальне коло

Судинне коло

Цистерна

Кров

Судинне сплетення

Венозне сплетення

Артеріальна сітка

Дивовижна сітка

Суглобова судинна сітка

Венозна сітка

Венозна пазуха

Зовнішня оболонка

Внутрішня оболонка

Середня оболонка

Клапан

Заслінка

Стулка

Венозна заслінка

Сполучна судина

Капілярна судина

Обхідна судина

Синусоїдна судина

Судини судин

Судини нервів

Вена

Супутня вена

Шкірна вена

Випускна вена

Живильна вена

Nomina generalia

Vas sanguineum

Anastomosis arteriolovenularis;

Anastomosis arteriovenosa

Arteria

A. nutricia; A. nutriens

Arteriola

Circulus arteriosus

Circulus vasculosus

Cisterna

Haema; Sanguis

Plexus vasculosus

Plexus venosus

Rete arteriosum

Rete mirabile

Rete vasculosum articulare

Rete venosum

Sinus venosus

Tunica externa

Tunica intima

Tunica media

Valva

Valvula

Cuspis

Valvula venosa

Vas anastomoticum

Vas capillare

Vas collaterale

Vas sinusoideum

Vasa vasorum

Vasa nervorum

Vena

V. comitans

V. cutanea

V. emissaria

V. nutricia; V. nutriens

51

Глибока вена

Поверхнева вена

Венула

Лімфатична судина

Поверхнева лімфатична судина

Глибока лімфатична судина

Лімфатичне сплетення

Лімфатична заслінка

Лімфа

Лімфокапілярна судина

Лімфокапілярна сітка

V. profunda

V. superficialis

Venula

СЕРЦЕ (cor)

Серце (cor) є порожнистим м’язовим органом, що розміщений у порожнині грудної клітки (cavitas thoracis) у середньому середостінні (mediastinum medium).

Серце має:

- верхівку серця (apex cordis), яка направлена вперед, униз і вліво;

- основу серця (basis cordis), яка направлена в протилежний бік.

Серце має такі поверхні:

- груднинно-реброву поверхню; передню поверх-ню (facies sternocostalis; facies anterior);

- діафрагмову поверхню; нижню поверхню (facies diaphragmatica; facies inferior);

- праву/ліву легеневі поверхні (facies pulmonalis dextra/sinistra).

По діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) і частково по груднинно-ребровій поверхні (facies sternocostalis) проходить вінцева борозна (sulcus coronarius), яка є проекцією межі між шлуночками (ventriculi) і передсердями (atria) серця (cor).

Від вінцевої борозни (sulcus coronarius) по пе-редній та нижній поверхнях проходять передня мі-жшлуночкова борозна (sulcus interventricularis anterior) та задня міжшлуночкова борозна (sulcus interventricularis posterior), які є проекцією межі між правим шлуночком (ventriculus dexter) та лівим шлу-ночком (ventriculus sinister).

На основі серця (basis cordis) випинають вперед і присередньо передсердні вушка (auriculae atriorum):

- праве вушко (auricula dextra) охоплює справа висхідну частину аорти (pars ascendens aortae, aorta ascendens);

- ліве вушко (auricula sinistra) охоплює зліва леге-невий стовбур (truncus pulmonalis).

На основі серця (basis cordis) спереду з правого шлуночка (ventriculus dexter) виходить легеневий стовбур (truncus pulmonalis), який роздвоюється на праву і ліву легеневі артерії (arteriae pulmonales dextra et sinistra).

Позаду легеневого стовбура (truncus pulmonalis) проходить аорта (aorta), що виходить з лівого шлу-ночка (ventriculus sinister).

Позаду від аорти праворуч розміщені кінцеві від-діли:

- верхньої порожнистої вени (vena cava superior);

- нижньої порожнистої вени (vena cava inferior);

- з лівого боку – чотири легеневі вени (venae pulmonales).

Порожнина серця (cavitas cordis) поділяється на;

- праве і ліве передсердя (atrium dextrum et sinistrum);

- правий і лівий шлуночки серця (ventriculus dexter et sinister).

Через ліву половину серця протікає артеріальна кров, а через праву половину – венозна кров.

Праве передсердя (atrium dextrum)

Складовою частиною правого передсердя є його:

- власне передсердя;

- праве вушко (auricula dextra).

Внутрішня поверхня стінки правого передсердя (atrium dextrum) гладка, але в ділянці вушка є "скла-дкоподібні" структури – гребенясті м’язи (mm. pectinati).

У праве передсердя (atrium dextrum) впадають:

- верхня порожниста вена (vena cava superior);

- нижня порожниста вена (vena cava inferior).

Ці вени відкриваються:

- отвором нижньої порожнистої вени (ostium venae cavae inferioris);

- отвором верхньої порожнистої вени (ostium venae cavae superioris).

Між отворами порожнистих вен (ostia venarum cavarum) виступає міжвенний горбик (tuberculum intervenosum).

Верхня порожниста вена має заслінку нижньої порожнистої вени (valvula venae cavae inferioris).

Розширена задня ділянка порожнини передсер-дя, куди впадають дві порожнисті вени (venae cavae), називається пазухою порожнистих вен (sinus venarum cavarum).

Праве передсердя (atrium dextrum) відокремлене від лівого передсердя (atrium sinistrum) міжперед-сердною перегородкою (septum interatriale), на якій є добре помітна овальна ямка (fossa ovalis). Вона оточена кантом овальної ямки (limbus fossae ovalis).

Праве передсердя (atrium dextrum) сполучається з правим шлуночком (ventriculus dexter) через пра-вий передсердно-шлуночковий отвір (ostium atrioventriculare dextrum).

Між правим передсердно-шлуночковим отвором (ostium atrioventriculare dextrum) і отвором нижньої порожнистої вени (ostium venae cavae inferioris) ро-зміщений отвір вінцевої пазухи (ostium sinus coronarii), в яку впадають серцеві вени (venae

52

cardiacae). Отвір прикритий заслінкою вінцевої пазу-хи (valvula sinus coronarii).

Поряд з отвором вінцевої пазухи містяться отво-ри найменших вен (foramina venarum minimarum).

Правий шлуночок (ventriculus dexter)

Правий шлуночок складається із:

- власне шлуночка;

- артеріального конуса (conus arteriosus) – верх-ньої частини шлуночка, яка переходить через отвір легеневого стовбура (ostium trunci pulmonalis) у ле-геневий стовбур (truncus pulmonalis).

Правий шлуночок (ventriculus dexter) і лівий шлу-ночок (ventriculus sinister) відокремлені міжшлуно-чковою перегородкою (septum interventriculare), яка має:

- м’язову частину (pars muscularis), що є біль-шою за розмірами;

- перетинчасту частину (pars membranacea), що менша.

На внутрішній поверхні правого шлуночка (ventriculus dexter) розміщені м’ясисті перекладки (trabeculae carnеae), які формують такі м’язи кону-соподібної форми:

- передній сосочкоподібний м’яз (m. papillaris anterior);

- задній сосочкоподібний м’яз (m. papillaris posterior);

- перегородковий сосочкоподібний м’яз (m. papillaris septalis).

Від верхівки цих м’язів починаються сухожилко-ві струни (chordae tendineae), які закінчуються в стулках (cuspides) правого передсердно-шлуночкового клапана; тристулкового клапана (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis).

Правий передсердно-шлуночковий отвір

(ostium atrioventriculare dextrum)

Він закривається правим передсердно-шлуноч-ковим клапаном; тристулковим клапаном (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis), який має такі три стулки:

- передню стулку (cuspis anterior);

- задню стулку (cuspis posterior);

- перегородкову стулку (cuspis septalis).

При скороченні передсердь (atria) стулки клапана притискаються потоком крові до стінок шлуночка і пропускають кров у порожнину останнього.

При скороченні шлуночків (ventriculi) вільні краї стулок (margines liberi cuspidum) піднімаються і зми-каються, але в передсердя (atria) не вивертаються, бо з боку шлуночка (ventriculus) їх утримують сухо-жилкові струни (chordae tendineae).

Із правого шлуночка (ventriculus dexter) почина-ється легеневий стовбур (trucus pulmonalis), отвір якого закритий клапаном легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis).

Клапан легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis) складається з:

- правої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris dextra);

- лівої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris sinistra);

- передньої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris anterior).

Заслінки клапана легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis) називаються відповідно до їхнього розміщення в плода.

У дорослих людей їх позиції стають:

- передньоправою;

- задньою;

- передньолівою.

Середня частина вільного краю кожної заслінки потовщена й утворює вузлики півмісяцевих заслінок (noduli valvularum semilunarium), які сприяють щіль-ному змиканню клапана (valva).

Між стінкою легеневого стовбура (paries trunci pulmonalis) і кожною півмісяцевою заслінкою (valvula semilunaris) міститься відповідна пазуха ле-геневого стовбура (sinus trunci pulmonalis).

Ліве передсердя (atrium sinistrum)

Ліве передсердя має неправильну кубоподібну форму, а передня його стінка (paries anterior) утво-рює ліве вушко (auricula sinistra).

Внутрішня поверхня стінки лівого передсердя гладка і лише в ділянці вушка (auricula) знаходяться гребенясті м’язи (mm. pectinati).

У ліве передсердя (atrium sinistrum) відкривають-ся отвори чотирьох легеневих вен (ostia venarum pulmonalium), які не мають власних клапанів.

За допомогою лівого передсердно-шлуночкового отвору (ostium atrioventriculare sinistrum) ліве пе-редсердя (atrium sinistrum) сполучається з лівим шлуночком (ventriculus sinister).

На міжпередсердній перегородці (septum interatriale) нечітко вимальовується овальна ямка (fossa ovalis), дном якої є заслінка овального отвору (valvula foraminis ovalis).

Лівий шлуночок (ventriculus sinister)

Лівий шлуночок є найбільшою камерою серця й утворює більшу частину його діафрагмової поверхні (facies diaphragmatica).

На внутрішній поверхні шлуночка містяться м’ясисті перекладки (trabeculae carneae), які фор-мують:

- передній соскоподібний м’яз (m. papillaris anterior);

- задній соскоподібний м’яз (m. papillaris posterior).

Верхівки цих м’язів за допомогою сухожилкових струн (chordae tendineae) прикріплюються до стулок лівого передсердно-шлуночкового клапана (cuspides valvae atrioventricularis sinistrae).

Лівий передсердно-шлуночковий отвір

(ostium atrioventriculare sinistrum)

Цей отвір закривається лівим передсердно-шлуночковим клапаном; мітральним клапаном (valva atrioventricularis sinistra; valva mitralis), який складається з:

- передньої стулки (cuspis anterior);

- задньої стулки (cuspis posterior).

Між цими стулками можуть бути спайкові стулки (cuspides comissurales), до яких прикріплюються сухожилкові струни (chordae tendineae).

Із лівого шлуночка (ventriculus sinister) виходить

53

аорта (aorta).

Отвір аорти (ostium aortae)

Отвір аорти закривається клапаном аорти (valva aortae), який складається з:

- правої півмісяцевої заслінки; правої вінцевої заслінки (valvula semilunaris dextra; valvula coronaria dextra);

- лівої півмісяцевої заслінки; лівої вінцевої заслі-нки (valvula semilunaris sinistra; valvula coronaria sinistra);

- задньої півмісяцевої заслінки; задньої вінцевої заслінки (valvula semilunaris posterior; valvula coronaria posterior).

Заслінки клапана аорти називаються відповідно до їхнього розміщення у плода.

У дорослих їх позиції стають передньою, задньо-лівою і задньоправою відповідно. Вони мають на верхньому краї вузлики півмісяцевих заслінок (noduli valvularum semilunarium).

Між кожною півмісяцевою заслінкою і стінкою аорти (paries aortae) знаходяться відповідні пазухи аорти (sinus aortae).

Стінка серця (paries cordis)

Вона складається із;

- внутрішнього шару – ендокарда (endocardium);

- м’язового шару – міокарда (myocardium);

- зовнішнього шару – епікарда (epicardium).

Ендокард (endocardium)

Ендокард (endocardium) є внутрішнім шаром, що вкриває зсередини порожнину серця (cavitas cordis), а саме: покриває м’ясисті перегородки (trabeculae carneae), соскоподібні м’язи (mm. papillares) та су-хожилкові струни (chorde tendineae) і продовжується у внутрішню оболонку судин, що відходять від серця.

Дуплікатура ендокарда утворює:

- заслінки клапану аорти (valvae aortae);

- заслінки клапану легеневого стовбура (valvae trunci pulmonalis);

- стулки правого передсердно-шлуночкового кла-пану (cuspides valvae atrioventricularis dextrae);

- стулки лівого передсердно-шлуночкового клапа-ну (cuspides valvae atrioventricularis sinistrae).

Міокард (myocardium)

Це середній шар, утворений серцевою м’язовою тканиною (textus muscularis cardiacus), яка склада-ється з кардіоміоцитів (cardiocyti), що з’єднані між собою значною кількістю вставних дисків.

М’язові волокна передсердь (atria) і шлуночків (ventriculi) починаються від волокнистої тканини, яка входить до складу м’якого скелета серця.

До м’якого скелета серця належать:

- праве та ліве волокнисті кільця (anuli fibrosi dexter et sinister), що знаходяться навколо правого передсердно-шлуночкового отвору (ostium atrioventriculare dextrum) та лівого передсердно-шлуночкового отвору (ostium atrioventriculare sinistrum);

- правий волокнистий трикутник (trigonum fibrosum dextrum) та лівий волокнистий трикутник (trigonum fibrosum sinistrum), що розміщені між кла-паном аорти (valva aortae) та правим і лівим волок-нистими кільцями (anuli fibrosi dexter et sinister);

- перетинчаста частина міжшлуночкової пере-городки (pars membranacea septi interventricularis).

Міокард передсердь (myocardium atriorum) скла-дається з двох шарів:

- поверхневого шару з коловими волокнами, який є загальним для обох передсердь;

- глибокого шару з поздовжніми пучками, який є окремим для кожного з передсердь.

Міокард шлуночків (myocardium ventriculorum) складається з таких шарів:

- зовнішного шару (поверхневого шару), який по-чинається від волокнистих кілець (anuli fibrosi), має поздовжній напрямок волокон і продовжується вниз до верхівки серця (apex cordis), де утворює завиток серця (vortex cordis) і переходить у глибокий шар протилежного боку;

- середнього шару (колового шару), який є окре-мим для кожного шлуночка;

- глибокого шару (внутрішнього шару), що, як і зовнішній шар, має поздовжній напрямок волокон.

Таким чином, зовнішній і внутрішній шари міо-карда є спільними для обох шлуночків, а середній є окремим для кожного шлуночка.

Кардіоміоцити передсердь, особливо їх вушка, містять секреторні гранули, що продукують атріаль-ний натрійуретичний фактор (гормон), який виді-ляється при перенаповненні передсердь та їх вушок кров’ю. Це призводить до зниження тиску у судинній системі.

Зовнішня оболонка серця – нутрощева пластинка;

епікард (lamina visceralis; epicardium)

Вона є нутрощевою пластинкою серозного осер-дя (pericardium serosum).

Епікард вкриває:

- серце (cor);

- початкові відділи аорти (aorta);

- легеневого стовбура (truncus pulmonalis);

- кінцеві відділи порожнистих вен (venae cavae) та легеневих вен (venae pulmonales).

По цих судинах нутрощева пластинка (lamina visceralis) переходить у пристінкову пластинку сероз-ного осердя (lamina parietalis).

Стимульний комплекс серця

провідна система серця

(complexus stimulans cordis; systema conducens cordis)

Він складається з атипових м’язових волокон, які мають здатність проводити імпульси від нервів серця до міокарда передсердь та шлуночків.

Центром провідної системи серця є такі два вуз-ли:

1 Пазухо-передсердний вузол (nodus sinuatrialis) – вузол Кіс-Фляка. Він розміщений у стінці правого передсердя (atrium dextrum) між отвором верхньої порожнистої вени (ostium venae cavae superioris) і правим вушком (auricula dextra).

Від цього вузла відходять гілки до міокарда пе-редсердь, які визначають ритм скорочення серця.

2 Передсердно-шлуночковий вузол (nodus atrio-ventricularis) – вузол Ашофф-Тавара. Він лежить у товщі нижнього відділу міжпередсердної перегород-

54

ки (septum interatriale).

Донизу передсердно-шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis) переходить в передсердно-шлуночковий пучок (fasciculus atrioventricularis) – пучок Гіса, який зв’язує міокард передсердь з міока-рдом шлуночків.

У м’язовій частині (pars muscularis) міжшлуноч-кової перегородки (septum interventriculare) пучок Гіса поділяється на праву ніжку (crus dextrum) та ліву ніжку (crus sinistrum).

Кінцевими гілками ніжок є субендокардіальні гі-лки (rr.subendocardiales) – волокна Пуркіньє, які закінчуються в міокарді шлуночків.

СУДИНИ СЕРЦЯ

Кровопостачання серця

Виділяють такі типи кровопостачання серця:

- лівовінцевий тип, при якому кровопостачання більшої частини серця забезпечується гілками лівої вінцевої артерії (arteria coronaria sinistra);

- правовінцевий тип, при якому кровопостачан-ня більшої частини серця забезпечується гілками правої вінцевї артерії (arteria coronaria dextra);

- середній тип, при якому вінцеві артерії рівно-мірно забезпечують кровопостачання серця;

- проміжний тип, він може бути:

- середньоправим;

- середньолівим.

Кровопостачання серця забезпечується правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra) та лівою він-цевою артерією (a. coronaria sinistra), які почина-ються від цибулини аорти (bulbus aortae) у відповід-них пазухах аорти (sinus aortae).

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) про-ходить вправо під праве вушко (auricula dextra), ля-гає в праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій боро-зні (sulcus interventricularis posterior), де анастомо-зує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra).