Структура санітарно-епідем. служби ЗСУ

СТРУКТУРА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

До системи протиепідемічного захисту Збройних сил України входять різноманітні сили та засоби санітарно-епідеміологічних установ: санітарно-епідеміологічне управління Міністерства оборони України, Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду, санітарно-епідеміологічні загони ре­гіонів, санітарно-епідеміологічні загони територій, санітарно-епідеміологічні лабораторії з'єднань (мал. 1).

► Санітарно-епідеміологічне управління Міністерства оборони України (мал. 2) включає:

• організаційно-методичний відділ (відділення збору й обробки інформації та організаційне відділення);

• епідеміологічний відділ;

• санітарно-гігієнічний відділ.

Ці підрозділи очолюють головні спеціалісти Міністерства оборони України.

► Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду у своєму складі має:

• епідеміологічний відділ (епідеміологічне відділення, дезінфекційне відділення);

• санітарно-гігієнічний відділ (відділення харчової гігієни, відділення комунальної гігієни, гігієнічна лабораторія);

• мікробіологічний відділ (бактеріологічне відділення, відділення особливо небезпечних інфекцій, відділення аналізу імунобіологічних і діагностичних препаратів);

Начальник Головного військово-медичного управління Міністерства оборони України - начальник медичної служби Збройних сил України

Центр державного

санітарно-епідеміологічного

нагляду Збройних сил

України

Санітарно-епідеміологічне управління Міністерства оборони України

Головні державні санітарні лікарі регіону -начальники регіональних санітарно-епідеміологічних загонів

Регіональні санітарно-епідеміологічні заклади

Львів

Одеса

Севастополь

Головні державні санітарні лікарі території- начальники територіальних санітарно-епідеміологічних загонів

Територіальні санітарно-епідеміологічні заклади

Чернівці

Сімферополь

Харків

Вінниця

Житомир

Миколаїв

Дніпропетровськ

Запоріжжя

Гарнізонні санітарно-епідеміологічні лабораторії

Мал. 1. Структура державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України.

Головний державний санітарний лікар Міністерства оборони України

Епідеміологічний відділ

Організаційно-методичний відділ

Санітарно-гігієнічний відділ

Відділення збору та обробки інформації

Організаційне відділення

Мал. 2. Структура санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України.

• відділ радіології й токсикології (лабораторія вимірювання фізичних фак­торів, радіологічне відділення, токсикологічне відділення, токсикологіч­на лабораторія);

• підрозділи забезпечення (відділення матеріально-технічного постачан­ня, автомобільний взвод);

• віварій.

У санітарно-епідеміологічних установах мирного часу всіх рівнів є посади лікарів-епідеміологів, але організаційно епідеміологічні відділи (відділення) сфор­мовані з рівня санітарно-епідеміологічних загонів території та вище. У складі санітарно-епідеміологічних лабораторій є тільки посади епідеміологів.

Санітарно-епідеміологічні установи Збройних сил України призначені для організації й проведення санітарно-епідеміологічного нагляду, санітарно-гігі­єнічних і протиепідемічних заходів в армії й на флоті.

► Регіональний санітарно-епідеміологічний загін (мал. 3) включає такі підрозділи:

• організаційно-методичний відділ;

• епідеміологічне відділення (санітарно-епідеміологічне відділення пере­сувне, бактеріологічне відділення, відділення особливо небезпечних ін­фекцій, дезінфекційне відділення, дезінфекційно-дератизаційне відділен­ня, відділення санітарної обробки);

• санітарно-гігієнічний відділ (санітарно-гігієнічне відділення, радіаційно-токсикологічне відділення, санітарно-гігієнічна лабораторія, відділення СЕР);

• санітарно-контрольний пункт;

• підрозділи забезпечення (відділення матеріально-технічного забезпечен­ня, віварій).

► Територіальний санітарно-епідеміологічний загін (мал. 4) у своєму складі має:

• епідеміологічне відділення;

• санітарно-епідеміологічне відділення (пересувне);

• бактеріологічне відділення;

• відділення особливо небезпечних інфекцій;

• санітарно-гігієнічне відділення;

• токсико-радіологічне відділення;

• відділення матеріально-технічного забезпечення;

• відділення СЕР;

• дезінфекційно-дератизаційне відділення;

• відділення санітарної обробки;

• санітарно-контрольний пункт.

► Гарнізонна санітарно-епідеміологічна лабораторія (мал. 5), яку очолює начальник лабораторії, а до її складу входять такі лікарі: епідеміолог,

Санітарно-епідеміологічний загін (регіональний)

Санітарно-контрольний

пункт

Організаційно-методичний відділ

Санітарно-гігієнічний відділ

Епідеміологічний відділ

Санітарно-епідеміологічне відділення (пересувне)

Санітарно-гігієнічне відділення

Радіаційно-токсикологічне відділення

Бактеріологічне відділення

Відділення особливо небезпечних інфекцій

Санітарно-гігієнічна лабораторія

Відділення санітарно-епідеміологічної розвідки

Дезінфекційне відділення

Підрозділи забезпечення

Дезіпфекційно-дератизаційне

Відділення матеріально-технічного забезпечення

Відділення санітарної обробки

Віварій

Мал. 3. Структура регіонального санітарно-епідеміологічного загону.

Санітарно-епідеміологічний загін (територіальний)

Санітарно-епідеміологічне відділення (пересувне)

Дезінфекційно-дератизаційне відділення

Санітарно-контрольний пункт

Відділення особливо

небезпечних

інфекцій

Епідеміологічне відділення

Бактеріологічне відділення

Токсико-радіологічне відділення

Санітарно-гігієнічне відділення

Відділення матеріально-технічного забезпечення

Відділення санітарної обробки

Відділення санітарно-епідеміологічної розвідки

Мал. 4. Структура територіального санітврно-епідеміологічного загону.

Начальник лабораторії

Лікар-епідеміолог

Лікар-радіолог

Лікар-токсиколог

Лікар-гігієніст

Лікар-бактеріолог

Лаборант (сержант)

Санітарний інструктор-дезінфектор

Санітарний інструктор-дозиметрист

Водій-електрик

Оператор ПЕОМ

Санітарка

Військові медичні лабораторії типу ВМЛ

Установки типу ДДП-2

Автомобілі

• вантажні

• спеціальні (загальновійськового призначення)

• спеціальні (родів військ і служб)

Мал. 5. Склад санітарно-епідеміологічної лабораторії.

радіолог, токсиколог, гігієніст, бактеріолог, а також лаборанти, санітарний інструктор-дезінфектор, санітарний інструктор-дозиметрист, водій-електрик, оператор електронно-обчислювальної машини, санітарка. На оснащенні -військово-медичні лабораторії типу ВМЛ, установки типу ДДП-2, автомобілі.

► Державний санітарно-епідеміологічний нагляд (мал. 6) здійснюється згідно з вимогами «Положення про державний санітарно-епідеміоло­гічний нагляд в Україні», вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства та за планами роботи органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово, залежно від санітарно-епідеміологічного стану та при отриманні додаткової інформації від представників медичної служби військової ланки про негативну тенденцію розповсюдження інфекційної захворюваності та отруєнь, нестабільний санітарний стан окремих об'єктів військових частин, військових містечок, гарнізонів.

Результати перевірок оформляються у вигляді актів, форма і порядок складання яких визначаються головним державним санітарним лікарем Міністерства оборони України.

► Основними напрямками діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби в межах територій відповідальності для конкретних санітарно-епідеміологічних установ є:

• здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в обсязі та з періодичністю, які визначаються епідемічною ситуацією та реальним санітарним станом військового господарства;

• визначення пріоритетних заходів щодо профілактики захворювань, а також охорони здоров'я військовослужбовців від шкідливого впливу різних факторів довкілля;

• вивчення, оцінка та прогнозування показників здоров'я військовослужбовців незалежно від стану середовища, яке може мати на них негативний вплив;

• підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя військовослужбовців, запобігання занесенню й розповсюдженню особливо небезпечних і карантинних інфекційних хвороб;

• контроль за усуненням причин та умов, що призводять до виникнення й поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь і радіаційних уражень військовослужбовців;

• державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь.

► Загальні завдання санітарно-епідеміологічних установ:

• вивчення захворюваності, фізичного розвитку та інших показників здоров'я військовослужбовців, умов їх навчально-бойової діяльності й побуту, причин виникнення і розповсюдження захворювань;

Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду

Санітарно-гігієнічний відділ

Мікробіологічний відділ

Відділ радіології і токсикології

Епідеміологічний відділ

Відділення гігієни (харчової)

Епідеміологічне відділення

Бактеріологічне відділення

Токсикологічне відділення

Відділення гігієни (комунальної)

Відділення особливо небезпечних інфекцій

Дезінфекційне відділення

Радіологічне відділення

Відділення аналізу

(імунобіологічних

і діагностичних

препаратів)

Гігієнічна лабораторія

Токсикологічна лабораторія

Підрозділи забезпечення

Лабораторія

вимірювання фізичних

факторів

Віварій

Відділення матеріально-технічного постачання

Автомобільний взвод

Легкові автомобілі, ГАЗ-24, ГАЗ-2410

Транспортні

Вантажні автомобілі ЗІЛ-130 та ін.

Автосамоскиди ММЗ-4502

Санітарні автомобілі УАЗ-3962

ЛМПтипуЗІЛ-131, 2-ПН-2М

ДДА-3: наЗІЛ-131,2-ПН-2М

Мал. 6. Організація державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

• розробка заходів, які спрямовані на оздоровлення умов праці й побуту особового складу, запобігання інфекційній та іншій захворюваності, що пов'язана з особливостями служби й побуту військ, її зниження та ліквідація;

• контроль за виконанням у частинах і установах санітарно-гігієнічних та протиепідемічних норм і правил, проведення дієвих заходів для своє­часного усунення недоліків, які негативно впливають на здоров'я особового складу, ускладнюють санітарно-епідеміологічний стан і призводять до забруднення довкілля;

• облік й аналіз інформації про санітарно-епідеміологічний стан у військах (силах флоту) та серед населення в районі, що обслуговується;

• організація заходів, спрямованих на ліквідацію спалахів інфекційних захворювань;

• проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи відповідно до закону України;

• участь у випробуваннях зразків нового озброєння та військової техніки (табл. 1);

• контроль за виконанням санітарних правил при роботі з джерелами іонізуючих та електромагнітних випромінювань, отруйними й агресивними хімічними речовинами, полімерними матеріалами;

• аналіз і оцінка стану та ефективності санітарно-епідеміологічного нагляду, санітарно-гігієнічної й протиепідемічної роботи, що виконуються військовою (корабельною) медичною службою;

• надання методичної та практичної допомоги медичній службі обслуговуваних частин і установ в організації й проведенні санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

• здійснення лабораторних та інструментальних досліджень для оцінки стану довкілля, здоров'я військовослужбовців, а також епідеміологічної діагностики, індикація біологічних засобів;

• розробка пропозицій для прискорення адаптації військовослужбовців до екстремальних умов середовища;

• контроль за виконанням цих заходів і оцінка їх ефективності;

• гігієнічне виховання особового складу військ (сил) і пропаганда здорового способу життя;

• наукові дослідження з питань військової епідеміології і військової гігієни.

► Зміст роботи санітарно-епідеміологічних установ такий:

• розробка форм і методів гігієнічного виховання особового складу та пропаганда здорового способу життя;

• впровадження методичних рекомендацій з бактеріологічного і вірусоло­гічного контролю, паразитологічних і серологічних досліджень у санітарно-епідеміологічних установах Збройних сил;

Таблиця 1. Основна техніка, що є у розпорядженні санітарно-епідеміологічних установ

Санітарно-епідеміологічний загін регіональний З шт.

Санітарно-епідеміологічний загін територіальний

8 шт.

Центр державного

санітарно-епідеміологічного нагляду

Санітарно-епідеміологічна лабораторія 16 шт.

Усього

Найменування

01

01

01

01

51

51

01

51

51

51

Військові медичні лабораторії типу ВМЛ

104

25

8

8

1

З

1

Лабораторії медичні польові типу ЛМП

14

14

1

1

З

З

1

1

Установки дезінфекційно-душові типу ДДА-3

30

2

8

4

2

2

7

8

8

1

Установки дезінфекційно-душові типу ДДП-2

16

16

1

1

1

123

15

21

24

63

13

4

2

2

5

Автомобілі: легкові вантажні

спеціальні (загальновійськового призначення) спеціальні (родів військ і служб)

299 15

37

91

156

26

1

1

11

13

10

1

1

2

6

20 1

2

5

12

13

4

2

2

5

6 1

2

З

2

1 1

З

1

І 1

Установки дезінфекційно-душові типу ДДА-66

Примітки: 01 - на воєнний, 51 - на мирний час.

• вивчення, узагальнення і розповсюдження передового досвіду роботи санітарно-епідеміологічних установ, організація взаємодії з іншими установами, міністерствами, відомствами.

Кожній санітарно-епідеміологічній установі наказом вищого начальника визначається район обслуговування.

Завдання Центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду

Збройних сил України

► На Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду, крім завдань, спільних для всіх санітарно-епідеміологічних установ, покладається:

• впровадження та реалізація національних і відомчих програм підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів;

• проведення санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю за протиепідемічними заходами в закріплених за ним військових частинах і за­кладах центрального підпорядкування;

• розробка заходів для підвищення ефективності санітарно-епідеміологічно­го нагляду і вдосконалення системи протиепідемічного захисту військ (сил);

• підготовка проектів керівних документів з питань організації протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів у військах;

• перевірка, випробування й оцінка нових лабораторних та інструменталь­них методів досліджень і впровадження їх у практику.

Завдання, які виконують санітарно-епідеміологічні загони

► На санітарно-епідеміологічний загін регіону (крім завдань, які є загаль­ними для всіх санітарно-епідеміологічних установ Міністерства оборони України) покладається:

• проведення санітарно-епідеміологічної розвідки і спостереження в ра­йоні передислокації та розташування військ;

• участь у підготовці медичних фахівців з військової епідеміології, радіо­логії, токсикології (як бази стажування і практики);

• проведення навчально-методичних зборів медичного складу з актуаль­них питань санітарно-епідеміологічного нагляду і протиепідемічного захисту військ;

• участь у складанні медико-географічного опису військового регіону;

• методичне керівництво санітарно-епідеміологічними установами (підрозділами), територій (гарнізонів, з'єднань) і надання їм практичної допомоги;

• проведення санітарно-епідеміологічного та санітарно-гігієнічного обстеження гарнізонів.

Санітарно-епідеміологічний загін території призначений для проведення санітарно-епідеміологічного нагляду, здійснення протиепідемічних і санітар-

но-пігєнічних заходів на певній території чи організащино-методичного керівництва санітарно-епідеміологічними лабораторіями гарнізонів, а також медичною службою військових частин для організації протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів.

► Завдання санітарно-епідеміологічної лабораторії гарнізону в мирний і воєнний час:

• здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду за розташуванням, харчуванням, водопостачанням військ, а також за похованням загиблих у бою;

• обстеження епідемічних осередків у військових частинах і підрозділах з'єднання;

• організація, проведення і контроль протиепідемічних і профілактичних заходів;

• проведення санітарно-епідеміологічної розвідки і спостереження;

• надання методичної допомоги медичній службі військових частин;

• організація та контроль за повною санітарною обробкою поранених і хворих, яких направляють у медичний батальйон і медичні пункти;

• надання практичної й методичної допомоги при введені суворого протиепідемічного режиму в медичних установах і медичних підрозділах;

• проведення поточних мікробіологічних і санітарно-гігієнічних досліджень;

• участь у проведенні біологічної розвідки і проведення специфічної індикації у скороченому обсязі;

• проведення експертизи води й продовольства щодо можливого забруднення отруйними й радіоактивними речовинами;

• проведення епідеміологічного аналізу;

• організація санітарно-гігієнічних заходів, їх здійснення і контроль за ними.

► Основні завдання системи державного санітарно-епідеміологічного нагляду у Збройних силах України:

• нагляд за організацією та проведенням санітарних і протиепідемічних заходів командуванням, посадовими особами служб тилу, квартирно-експлуатаційною службою, медичною службою, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

• нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань військовослужбовців і працівників Збройних сил України, участь у розробці та контроль за виконанням програм, спрямованих на запобігання шкідливого впливу факторів довкілля на здоров'я військовослужбовців;

• нагляд за дотриманням санітарного законодавства у військах;

• участь у проведенні державної санітарно-гігієнічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використан­ня.

Роль епідеміологічних відділів (відділень) у системі протиепідемічного

захисту і формування протиепідемічного напрямку діяльності санітарно-епідеміологічних установ

Епідеміологічні відділи у санітарно-епідеміологічних загонах різних рівнів управління відрізняються кількістю лікарів-фахівців, ступенем спеціалізації фахівців, можливостями впливу на виконавців, межами службової і професійної компетенції.