- •Хвороби нервової системи
- •Атеросклероз аорти
- •Симптоматичнi гіпертензії
- •Наслідки гострої ішемії міокарду :
- •Ревматичні хвороби
- •Ревматизм (хвороба Сокольського-Буйо)
- •Ревматоїдний артрит
- •Хвороба Бєхтєрєва (Штрюмпеля - Марі)
- •Системний червоний вовчак (хвороба Лібмана – Сакса)
- •Системна склеродермія
- •Дерматоміозіт
- •Вузликовий периартеріїт (хвороба Куссмауля – Мейера)
- •Системні васкуліти
- •Алегрічний еозинофільний гранулематозний ангіїт (синдром Чарга-Стросса)
- •Геморагічний васкуліт
- •Облітеруючий тромбангиїт (хвороба Бюргера)
- •Темпоральний ангіїт (хвороба Хортона)
- •Ендокардит Леффлера
- •Набуті вади серця
- •Хвороби нервової системи Хвороба Альцгеймера
- •Хвороба Паркінсона
- •Розсіяний склероз
- •Боковий аміотрофічний склероз
- •Цереброваскулярні хвороби
- •Мозковий інсульт
- •Спонтанні субарахноїдальний та внутрішньочерепний крововиливи
- •Постреанімаційна енцефалопатія
- •Менінгіт
- •Енцефаліт
- •Травматичні ушкодження головного мозку
- •Хвороби периферичної нервової системи
- •Гострі респіраторні захворювання органів дихання
- •3) Гуморальні фактори загального захисту -Ig м, Іg і.
- •4) Клітинні фактори:
- •Хронічні неспецифічні захворювання легень
- •Хронічний бронхіт
- •2) Позалегеневі:
- •Хронічний абсцес легенів.
- •Колапс легенів
- •Інтерстиційна хвороба легенів (іхл)
- •Пневмосклероз, пневмофіброз, пневмоцироз
- •Плеврит
- •Рак легенів
- •Хвороби шлунково-кишкового тракту
- •Хвороби стравоходу
- •Хвороби шлунку Гастрити
- •Хвороби печінки
- •Гепатози
- •Гепатити
- •Вірусні гепатити
- •Вірусний гепатит а
- •Вірусний гепатит в
- •Хронічний вірусний гепатит в
- •Вірусний гепатит d (дельта-гепатит)
- •Вірусний гепатит с
- •Вірусний гепатит е
- •Вірусний гепатит g
- •Вірусний гепатит ні а – ні е
- •Вірусний гепатит ttv
- •Вірусний гепатит f (?)
- •Хронічний вірусний гепатит невідомого типу
- •Цироз печінки
- •Жовчнокам’яна хвороба
- •Гострий холецистит
- •Хронічний холецистит
- •Панкреатит
- •Захворювання нирок
- •Хвороби статевих органів та вагітності
- •Патологія передміхурової залози
- •Патологія яєчок
- •Хвороби жіночих статевих органів.
- •Захворювання вагітності та післяпологового періоду
- •Патологія плода та новонароджених
- •III Діабетична фетопатія
- •Хвороби новонароджених
- •Асфіксія
- •Ендокринні хвороби
- •1. Порушення залоз бувають:
- •Патологія аденогіпофіза
- •Патологія нейрогіпофіза і гіпоталамуса
- •Патологія щитовидної залози
- •Патологія прищитовидних залоз
- •Патологія наднирників
- •Патологія підшлункової залози
- •Затверджено на засіданні кафедри патологічної анатомії та судової медицини
- •Рекомендовано Вченою радою Вінницкого національного медичного университету ім. М.І.Пирогова
Хвороби печінки
Хвороби печінки поділяються на спадкові та набуті. До спадкових хвороб печінки належать ферментопатії або хвороби накопичення:
1) цистиноз
2) ліпідози
3) глікогенози
4) гемохроматоз (пігментний цироз) та інші.
Набуті хвороби печінки поділяються на первинні та вторинні.
Вторинні хвороби печінки виникають при інших захворюваннях – порушенні обміну речовин, інфекційних хворобах (туберкульоз, сифіліс, тифи), інтоксикаціях.
Первинні хвороби – це самостійні захворювання, до них належать:
1) гепатози – розвиваються дистрофічні та некротичні зміни
2) гепатити – запальні хвороби печінки
3) цирози – характеризуються розростанням сполучної тканини, перебудовою структури та деформацією органу
4) пухлини – доброякісні та злоякісні, розвиваються з епітеліальних та мезенхімальних елементів
5) паразитарні хвороби (ехінококоз, шистосоматоз та інші).
За перебігом хвороби печінки бувають гострими та хронічними.
Гепатози
Це захворювання, які супроводжуються дистрофічними та некротичними процесами в печінковій тканині. До них належать токсична дистрофія печінки (прогресуючий масивний некроз печінки) та жировий гепатоз.
Токсична дистрофія печінки
Етіологія – дія гепатотропних отрут (бліда поганка, геліотроп, фосфор, миш’як, тетрахлорметан, зіпсовані продукти харчування), токсикоманії, тиреотоксикоз, еклампсія вагітних.
Хвороба триває близько 3 тижнів. В морфогенезі виділяють 2 фази:
1 фаза – жовта дистрофія печінки,
2 фаза – червона дистрофія печінки.
Патогенез. Спочатку в гепатоцитах розвивається жирова дистрофія, переважно в центральних відділах печінкової часточки. З кожним днем жирова дистрофія розповсюджується на периферію часточки і до кінця першого тижня хвороби вся печінкова часточка підлягає жировій дистрофії. Після 2-3 днів після початку розвитку жирової дистрофії починається некроз гепатоцитів, який також починається з центру часточок і поступово просувається на периферію вслід за жировою дистрофією. Таким чином, вся печінкова часточка підлягає некрозу. Гепатоцити під час жирової дистрофії збільшуються в розмірах, стискують синусоїди, капіляри, що призводить до недокрів’я печінки. В центрі часточок після некрозу утворюється жировий детрит. Макроскопічно печінка збільшена в розмірах, охряно-жовтого кольору з оранжевим відтінком.
2 фаза. Наприкінці 2 тижня хвороби в зону некрозу виходять лейкоцити і фагоцитують жировий детрит. Некротичні маси розсмоктуються, капіляри і синусоїди розширюються і переповнюються кров’ю, починаючи з центра часточок. Макроскопічно – завдяки розсмоктуванню некротичних мас печінка значно зменшується в розмірах, на розрізі вона має пістрявий (строкатий) вигляд – як «мускатна» печінка, але печінка при цьому зморщена, зменшена в розмірах (червона дистрофія).
На 3 тижні хвороби відбуваються регенераторні процеси – на місці, де були некрози, розростається сполучна тканина і таким чином формується післянекротичний цироз печінки.
Під час хвороби відбуваються зміни в інших органах, спостерігається жовтяниця, гіперплазія селезінки, дистрофічні зміни міокарда, ЦНС, нирок.
У важких випадках перебіг ТДП може ускладнитися розвитком гепато-ренального синдрому: патогенез – в кров надходять продукти розпаду, які викликають інтоксикацію. Токсини діють на рецептори судин нирок, відбувається їх спазм на межі коркової та мозкової речовини, кров не надходить в кору нирок, а скидається по юкстамедулярним шунтам у венозну систему нирок – розвивається ішемія і некроз кіркової речовини нирок (некротичний нефроз), виникає гостра ниркова недостатність, анурія, через 2-3 дні – смерть.
Жировий гепатоз (жирова дистрофія печінки)
Етіологія. Вплив токсичних речовин, дія гепатотропних отрут, порушення харчування (дефіцит в продуктах харчування ліпот ропних факторів – лецитину, холіну, метіоніну), ішемія печінки.
Макроскопічно – «гусяча» печінка, вона збільшена в розмірах, жовта, спочатку щільна, а потім м’яка, краї заокруглені.
Жировий гепатоз («гусяча печінка»)
Мікроскопічно – жирова дистрофія гепатоцитів: пилоподібна, дрібно- та крупнокрапельна в залежності від розмірів жирових включень в цитоплазмі гепатоцитів. При гострому перебігу спостерігаються дрібні включення жиру, при хронічному – великі.
Жирова дистрофія починається з центру часточки – при отруєннях (переважає декомпозиція), або з периферії – при ішемії, гіпоксії (переважає інфільтрація).
Крупнокрапельна жирова дистрофія гепатоцитів
Виділяють три стадії жирового гепатозу: 1) просте ожиріння – деструкція гепатоцитів та мезенхімально-клітинна реакція відсутні; 2) ожиріння в поєднанні з некробіозом гепатоцитів і мезенхімально-клітинною реакцією; 3) ожиріння з перебудовою часточкової структури печінки.
Наслідком жирового гепатозу є розвиток цирозу печінки.