Плеврит

Плеврит - захворювання плеври, що виникає найчастіше як вторинний процес - ускладнення пневмонії, туберкульозу, інших хвороб легенів, серця, крові тощо. Розрізняють сухий та ексудативний плеврит.

Розвиток сухого (фібринозного) плевриту обумовлений продуктивним запаленням плеври. Хворі відзначають кашель, підвищення температури тіла, біль у грудях, що посилюється під час кашлю. Рентгенологічно обмежений сухий плеврит не проявляється. Поширений сухий плеврит супроводжується стовщенням міжчасткової і ребрової плеври (до 1 см), зниженням прозорості легені, нечіткість контурів реброво-діафрагмових закутків. Іноді у плевральній порожнині за допомогою ультразвукового дослідження вдається виявити невелику кількість рідини.

Наявність рідини у плевральній порожнині краще виявляти у латеропозиції хворого на боку. Рентгенографія виявляє у плевральній порожнині рідину об'ємом більше 0,5 л, ультрасонографія - більше 20 мл.

Мал..30. Ексудативний плеврит на рентгенограмі та ультрасонограмі.

1 – печінка; 2 – діафрагма; 3 – ексудат; 4 – вісцеральна плевра.

Перебіг ексудативного (випітного) плевриту характеризується більш вираженими клінічними ознаками. На рентгенограмах у прямій проекції накопичення ексудата у плевральній порожнині при вертикальному положенні хворого помітно у вигляді затемнення бічного реброво-діафрагмового закутка, або трикутної тіні у бічному відділі нижнього легеневого поля (мал. 78). Якщо верхня межа тіні знаходиться на рівні тіла V ребра, то кількість рідини дорівнює приблизно 1л, на рівні IV ребра-1,5 л, III ребра -2л. Більша кількість випоту більше зміщує у здоровий бік органи середостіння.

Плевральні зрощення можуть поділяти плевральну порожнину на окремі ізольовані відділи, формуючи осумковані ексудативні плеврити.

Тіні таких плевритів не зміщуються при зміні положення тіла, їх контури чіткі і опуклі, вони повільно розсмоктуються. За місцем розташування розрізняють ребровий, реброво-діафрагмовий, реброво-хребтовий, верхівковий, діафрагмовий, середостінний, міжчастковий осумковані плеврити.

Пневмоконіоз

Пневмоконіоз - професійне захворювання легень, що виникає внаслідок вдихання пилу. Потрапляючи у легені протягом довгого часу, пил будь-якої природи (металевий, органічний, неорганічний) викликає розвиток проліферативної реакції інтерстиційної легеневої тканини, внаслідок чого з'являється і прогресує пневмосклероз.

Рентгенологічне дослідження є основним у діагностиці пневмоконіозів. Спостерігається посилення і деформація легеневого малюнка, розширення і втрата структурованості коренів легенів, емфізема, потовщення міжчасткової плеври, випинання легеневого стовбура і гіпертрофія правого шлуночка.

Залежно від реактивності організму, природи пилу, характеру розвитку патологічного процесу (дифузний ча вогнищевий) розрізняють інтерстиційну, вузликову і вузлову форми захворювання. Інтерстиційна форма пневмоконіозу характеризується сіткоподібним малюнком із-за ущільнення сполучної тканини навколо легеневих судин і бронхів. При вузликовій формі на рентгенограмах спостерігаються численні вогнищеві тіні розміром до 1 см із-за розростання сполучної тканини навколо пиі ових часток. Прогресування хвороби призводить до утворення інфільтрацій великих розмірів, що характеризує вузлову форму хвороби.