Тема 3. Методи індивідуальної експертної оцінки

 

1. Суть та різновиди експертних методів прогнозування.

2. Метод “інтерв'ю”.

3. Аналітичний метод експертного прогнозування.

4. Метод написання сценаріїв.

5. Підбір експертів.

 

1. Суть та різновиди експертних методів прогнозування

В управлінні виробництвом трапляються випадки, коли інформаційний масив надмірно обмежений або зовсім відсутній. Разом з тим при недостатності чи взагалі відсутності інформації розробка прогнозу не тільки не виключається, а навпаки, стає особливо актуальною і практично важливою, точу що таким чином можна понизити рівень невизначеності та підвищити достовірність управлінських рішень. Особливо складні проблеми виникають, коли необхідно дати перспективні оцінки якісно новим процесам і явищам, які раніше не траплялись в суспільному житті і про які, природно, відсутня будь-яка інформація.

Можливість вирішення названих проблем, навіть в умовах відсутності теоретичних обґрунтувань, досягається за рахунок умілого використання досвіду, інтуїції та знань спеціалістів, вчених, що працюють над розв'язанням відповідних проблем: науково-дослідними роботами, впровадженням розробок і т.д.

Методи, які основані на припущенні про те, що на базі думок спеціалістів в певній галузі знань можна побудувати адекватну картину майбутнього розвитку з урахуванням всіх можливих зсувів та стрибків, отримали назву методів експертних оцінок або методів експертиз.

Використання математичних і статистичних прийомів за цих методів зведено до мінімуму, натомість пріоритет надається методиці евристики (сукупність прийомів оцінки явищ за допомогою навідних питань). Планові показники визначаються на основі експертних оцінок. Вирішальними при цьому є досвід, інтуїція, суб’єктивні очікування, освіта експертів, відповідальних за складання прогнозів. Експертами до процесу прогнозування залучаються, як правило, керівники структурних підрозділів і провідні фахівці. Доцільним є також залучення до процесу опитування зовнішніх експертів, наприклад нинішніх і потенційних клієнтів, дистриб’юторів тощо.

В основі використання експертних методів лежать глибокі знання спеціалістів та вміння узагальнити свій та світовий досвід досліджень та розробок по певній проблемі; гіпотеза про наявність у експерта так званої “практичної мудрості”, далекоглядності, що стосується певної галузі знань і практичної діяльності; вміння, що приходить в процесі певних видів діяльності, оцінити достатньо достовірно важливість і значення напрямків дослідження, термінів прояву тієї чи іншої події, важливість того чи іншого параметру, процесу (явища) і т.д.

Сутність експертних оцінок полягає в проведенні експертами інтуїтивно-логічного аналізу проблеми з кількісною оцінкою суджень і формальним опрацюванням результатів. Отримана в результаті узагальнена думка приймається як вирішення проблеми (прогноз). Центральним етапом експертного прогнозування є проведення опитувань експертів. В залежності від цілей і задач експертизи, змісту і складності проблеми, часу, відведеного на опитування та експертизу в цілому, і припущень щодо їхньої вартості, а також від підбору фахівців, які беруть участь в експертизі, вибирається метод опитувань:

- індивідуальний або груповий (колективний);

- особистий (очний) або заочний (шляхом пересилання анкет);

- усний або письмовий;

- відкритий або прихований.

Методи експертних оцінок в прогнозуванні використовуються в таких випадках:

- коли інформаційний матеріал, який характеризує розвиток об'єкта у минулому, недостатній;

- в умовах значної невизначеності середовища, де функціонує об’єкт;

- при дефіциті часу або в екстремальних умовах;

- при складанні середньо- та довгострокових прогнозів, особливо для об’єктів, які можуть зазнати докорінних змін (наприклад, наукові відкриття).

Перелік практичних ситуацій, за яких застосовуються експертні методи прогнозування, умовно можна розділити на два класи. До першого класу відносяться проблеми, щодо яких є достатній інформаційний матеріал, який служить надійною базою для прийняття обґрунтованих рішень. Основні проблеми при такій експертній оцінці полягають в підборі експертів, побудові раціональних процедур опитування й застосуванні оптимальних методів обробки отриманих результатів. При цьому методи опитування й обробки ґрунтуються на використанні принципу “гарного” вимірника. Даний принцип означає, що:

- експерт є сховищем великого обсягу раціонально обробленої інформації, і тому він може розглядатися як якісне джерело інформації;

- групова думка експертів близько до оптимального рішення проблеми.

Якщо ці гіпотези вірні, то для побудови процедур опитування й алгоритмів обробки можна використовувати результати теорії ймовірності і математичної статистики.

До другого класу можна віднести проблеми, у відношенні яких інформаційний потенціал знань недостатній для впевненості в справедливості обраних гіпотез. При вирішенні проблем цього класу експертів уже не можна розглядати як “гарних вимірників”. Тому необхідно дуже обережно проводити обробку результатів експертизи. Застосування методів усереднення, справедливих для “гарних вимірників”, у цьому випадку може привести до значних помилок. Наприклад, думка одного експерта, що сильно відрізняється від думок інших експертів, може виявитися правильною. У зв'язку із цим для проблем другого класу повинна застосовуватися якісна обробка.

Перелік сфер застосування методів експертних оцінок досить широкий. Найбільш типові завдання, для яких можна застосовувати зазначені методи:

- визначення найбільш ймовірних інтервалів часу здійснення певної сукупності подій;

- складання переліку можливих подій у різних галузях за певний проміжок часу;

- визначення цілей і завдань управління з упорядкуванням їх по ступені важливості;

- визначення альтернативних варіантів рішень завдання з оцінкою їхньої переваги;

- альтернативний розподіл ресурсів для рішення завдань із оцінкою їхньої переваги;

- альтернативні варіанти прийняття рішень у певній ситуації з оцінкою їх переваги.

Методи, що основані на використанні експертних оцінок, діляться на дві групи:

- індивідуальні (персональні) експертні оцінки;

- колективні (групові) експертні оцінки.

Поділ на методи індивідуальних та колективних експертних оцінок проводиться залежно від того, розробляється прогноз на основі висновків одного експерта чи групи експертів.

Індивідуальні експертні оцінки основані на використанні думок спеціалістів в певній сфері незалежно один від одного. Методи індивідуальних експертних оцінок в свою чергу діляться на метод “інтерв’ю”; аналітичний метод; метод написання сценарію та інші.

Суттєвим недоліком методу індивідуальних експертних оцінок є те, що далеко не кожний експерт бере на себе відповідальність самостійно дати оцінку складним явищам (процесам) без урахування думки інших експертів.

При необхідності прогнозної оцінки складних проблем, особливо тих, що знаходяться на стикові різних сфер знань, застосовують колективні (групові) методи експертних оцінок.

Колективні експертні оцінки передбачають:

- по-перше, підготовку і збір індивідуальних експертних оцінок;

- по-друге, статистичні методи обробки отриманих матеріалів.

Переваги цих методів:

- при колективному мисленні вища точність результату;

- раціональні ідеї можуть виникнути також і на етапі обробки індивідуальних оцінок, які дають експерти.

    Серед колективних методів експертних оцінок доцільно виділити методи колективної експертної комісії і колективної генерації ідей, метод Дельфі, метод “синектика”. Зазначений перелік у разі потреби можна значно розширити.

Незважаючи на відмінність, методи індивідуальних та колективних експертних оцінок мають ряд загальних процедур при їх використанні, наприклад:

- визначення необхідних і достатніх умов для оцінки спеціаліста як експерта;

- оцінка характеристик експерта;

- організація форм проведення експертизи;

- вибір методів стимулювання експертів;

- вибір методів обробки експертної інформації;

- верифікація результатів експертизи.

Цікаво, але досвід прогнозистів показує, що коли історичні дані є доступними, модифікування експертами результатів розрахунків веде до втрати точності прогнозування. Це пояснюється занадто великим оптимізмом експертів або недооцінкою невизначеності майбутнього. Також досвід показує, що використання експертної компоненти в процесі прогнозування збільшує витрати на побудову прогнозу.

Від прогнозування за методом експертних оцінок треба відрізняти так зване прогнозування, яке широко використовується в соціології, політології, маркетингу та інших сферах. Останнє базується на репрезентативних даних, отриманих в результаті опитування респондентів в випадковому порядку.