5. Механізми нейтралізації фінансових ризиків
Механізми нейтралізації ризиків поділяють на зовнішні та внутрішні.
До внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків належать ті методи, які реалізуються в межах самого підприємства. Основні з них зображені на рис. 9.2.
Рис. 8.2. Внутрішні методи нейтралізації ризиків
Лімітування - це встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту, активів у високоліквідній формі, товарного кредиту, який надається одному покупцеві, депозитного вкладу тощо. Це один з найпоширеніших внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків. Окрім того, він не потребує великих затрат.
Хеджування ґрунтується на використанні похідних цінних паперів (опціонів, ф'ючерних та форвардних контрактів та інших деривативів), які засвідчують право (зобов'язання) придбати чи продати в майбутньому цінні папери, матеріальні, нематеріальні активи, кошти на умовах, визначених в них.
Укладення контракту для страхування від ризиків зміни курсів (цін), називають "хедж" (з англ. - огорожа). Існує дві операції хеджування: хеджування на підвищення, хеджування на пониження.
Хеджування на підвищення (хеджування покупкою) полягає у придбанні термінових контрактів чи опціонів. Цю операцію здійснюють у тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін у майбутньому. Вона дає змогу встановити ціну придбання набагато раніше, ніж купується реальний товар.
Хеджування на зниження (хеджування продажем) - це біржова операція з продажу термінового контракту. Застосовують тоді, коли товар необхідно продати пізніше. Хеджер страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.
Хеджування дає змогу зафіксувати ціну та зробити доходи чи витрати більш передбачуваними.
Диверсифікація - це процес розподілу капіталу між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не зв'язані між собою.
Виділяють такі форми диверсифікації:
• диверсифікація видів фінансової діяльності;
• диверсифікація валютного портфеля (вибір декількох валют для здійснення зовнішньоекономічних операцій);
• диверсифікація депозитного портфеля (вкладення коштів у декілька банків);
• диверсифікація кредитного портфеля (встановлення диференційованого за групами покупців кредитного ліміту);
• диверсифікація портфеля цінних паперів;
• диверсифікація програми реального інвестування. Диверсифікація нейтралізує внутрішні ризики, однак не дає ефекту в нейтралізації зовнішніх ризиків. У зв'язку з цим застосування цього способу є обмеженим.
Розподіл ризику полягає в передаванні частини фінансових ризиків партнерам у фінансових операціях.
Виділяють такі напрями розподілу ризиків:
• розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту;
• розподіл ризику між підприємством та постачальниками сировини та матеріалів (під час транспортування);
• розподіл ризику між учасниками лізингової операції;
• розподіл ризику між учасниками факторингової чи фор-фейтингової операції (ризик передається фактор-компанії);
Самострахування передбачає резервування підприємством частини фінансових ресурсів для оперативного подолання тимчасових труднощів фінансово-комерційної діяльності. В такому разі підприємець економить на витратах коштів на страхування.
Основними формами самострахування є:
• формування резервного (страхового) фонду підприємства. На його формування використовують не менше ніж 5 % суми чистого прибутку (відповідно до законодавства та статуту);
• формування цільових резервних фондів: фонд страхування цінового ризику, фонд зниження ціни на товари, фонд погашення безнадійної дебіторської заборгованості тощо (порядок формування визначається статутом та іншими внутрішніми документами);
• формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, які доводяться різним центрам відповідальності;
• формування системи страхових запасів матеріальних та фінансових ресурсів з окремих елементів оборотних активів підприємства;
• нерозподілений залишок прибутку, одержаний у звітному періоді.
Окрім того, застосовують й інші методи нейтралізації ризиків:
• встановлення додаткової премії за ризик (чим вищим є рівень ризику, тим більшою повинна бути норма прибутку на капітал);
• отримання гарантій;
• розроблення системи штрафних санкцій;
• скорочення переліку форс-мажорних обставин. Використання описаних методів дає змогу підприємствам знизити рівень фінансових ризиків.
Нейтралізація ризиків за рахунок внутрішніх механізмів фінансової стабілізації у ряді випадків є неможливою. В цьому разі єдиним запобіжним заходом по усуненню збитків від настання ризиків є зовнішня їх нейтралізація.
Зовнішній механізм передбачає страхування фінансових ризиків у страхових компаніях. Страхові компанії страхують такі види фінансових ризиків:
• кредитні, товарні, експортні тощо;
• інноваційні;
• депозитні;
• відповідальності;
• на випадок недосягнення планового рівня рентабельності тощо.
Страхування – фінансова операція, направлена на грошове відшкодування можливих втрат при реалізації окремих фінансових ризиків (настання страхового випадку). Сутність зовнішнього страхування фінансових ризиків полягає в “передачі” фінансових ризиків (а відповідно, і фінансових втрат по них) стороннім господарюючим суб’єктам – партнерам по господарській діяльності, страховим компаніям тощо.
Таким, чином до страхування фінансових ризиків відносять:
— страхування недоотримання прибутку (доходів);
— страхування ризиків впровадження нової техніки і технологій;
— страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;
— страхування ризику засновника;
— страхування відповідальності;
— страхування товарних, експортних ризиків тощо..
В процесі зовнішнього страхування фінансові ризики “передаються” повністю або частково. Критерієм вибору страховика в процесі зовнішнього страхування фінансових ризиків є рейтинг страхової компанії, рівень її платоспроможності, перелік послуг по страхуванню конкретних видів цих ризиків, що надаються нею.
Страхування фінансових ризиків здійснюється в 2-х основних формах-обов’язковій і добровільній.
Обов’язкове страхування фінансових ризиків здійснюється в формі страхування активів,які входять в склад основних виробничих фондів. Ці види активів страхуються в межах їх балансової вартості. Максимальні розміри страхування тарифів і мінімальні розміри страхових сум по кожному об’єкту страхування визначається з урахуванням рівня ризику і затвердження урядом.
Добровільне страхування фінансових ризиків підприємства здійснюється страховими компаніями в широкому діапазоні. Основними видами такого страхування є 1) страхування нематеріальних активів; 2) страхування реальних інвестицій; 3) страхування фінансових інвестицій; 4) страхування фінансових гарантій; 5) страхування розрахунків; 6) депозитне страхування. В процесі фінансового менеджменту,пов’язаного з зовнішнім страхуванням ризиків підприємства, основна увага повинна уділятись узгодженню розміру страхових платежів,а також розміру страхової франшизи.
Критерії передачі фінансових ризиків під зовнішній страховий захист
Страховий ризик - це ризик, який можна застрахувати, тобто щодо економічного суб'єкта в цілому, і щодо учасника фінансового ринку зокрема він повинний відповідати визначеним критеріям.
У страхуванні до таких критеріїв відносять:
1. Можливість визначення ризику (у ключі зв'язку причини зі збитком, а також часу, місця, суми збитку).
2. Випадковий характер ризику (причина збитку повинна носити цілком випадковий характер, страховий випадок не повинен мати причинно-наслідкового зв'язку з попередніми подіями).
3. Можливість співвіднесення ризику з масою однорідних об'єктів, що є базою застосування основного для страхування закону великих чисел, а також статистичної складової в страховій діяльності.
4. Можливість оцінки ризику з погляду імовірності реалізації, а також кількісних розмірів збитку в грошовому вираженні.
5. Відсутність можливості катастрофічних збитків.
6. Економічна прийнятність вартості страхування ризику. Премія повинна складати якнайменшу частину в порівнянні з обсягом відповідальності страховика по даному ризику.
Відповідно, система страхування ризиків учасників фінансового ринку повинна базуватися на вищенаведеній загальній схемі їхньої класифікації і задовольняти переліченим критеріям.
Основні умови страхування фінансових ризиків підприємством:
1.Можливість страхування ризику
2. Обов'язковість страхування фінансових ризиків
3. Страховий інтерес підприємства
4. Неможливість повністю поповнити фінансові втрати по ризику за рахунок власних фінансових ресурсів
5. Високий рівень ймовірності виникнення фінансового ризику
6. Непрогнозованість і нерегульованість ризику на підприємстві. За відсутності досвіду або необхідної інформаційної бази, що не дозволяє на підприємстві визначити ступінь ймовірності настання ризикової події за окремими фінансовими ризиками або розрахувати можливий ро-мір втрат за ними, доцільним управлінським рішенням є передача фінансового ризику страхувальникові.
7. Прийнятна вартість страхової суми за ризиком. Якщо вартість страхового захисту не відповідає рівню фінансового ризику або фінансовим можливостям під-приємства, то від нього слід відмовитися і запропонувати відповідні заходи його нейтралізації за рахунок внутрішніх механізмів.
При оцінці ефективності страхування фінансових ризиків, слід пам’ятати, що внутрішнє і зовнішнє страхування фінансових ризиків вимагає певного відволікання фінансових ресурсів підприємства. Тому в кожному конкретному випадку необхідно визначати, наскільки негативний ефект такого відволікання спів ставний з розміром страхового відшкодування при виникненні страхового випадку.
Страхування окремих фінансових ризиків підприємства у повному обсязі або частково спеціальними страховими компаніями.
Обов'язкове страхування фінансових ризиків підприємства передбачає страхування активів, що належать до основних виробничих фондів, у межах їх балансової вартості. Максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум для кожного об'єкта страхування визначають з урахуванням рівня ризику. При цьому мінімальна страхова сума не може бути меншою за залишкову вартість об'єкта страхування. Згідно з чинним законодавством України платежі підприємства за цієї формою страхування відносять на собівартість продукції.
Добровільне страхування фінансових ризиків передбачає страхування: нематеріальних активів, реальних інвестицій, фінансових інвестицій, фінансових гарантій, розрахунків, депозитів, кредитів тощо.
Востаннє редаговано: Неділя, 2 червня 2019, 01:00. Версія: 2. Опубліковано: Середа, 21 листопада 2012, 16:00.