19)Фізичний аспект характеристики звуків

Звук людської мови — фізичне явище.Усі звуки, в тому числі і мовленнєві, — це хвилі, які виникають унслідок коливання фізичного тіла. При творенні мовних звуків тони виникають унаслідок коливання голосових зв'язок, шуми — внаслідок подолання повітряним струменем різних перешкод у мовленнєвому апараті. Голосні є тоновими звуками, а приголосні — переважно шумовими.

Акустика розрізняє в звуках силу, висоту, довготу і тембр.Сила звука залежить від амплітуди. Висота звука залежить від частоти коливань за одиницю часу: чим більша частота коливань, тим вищий звук. Довгота звука залежить від тривалості звучання.Сила, висота і тривалість пов'язані з різними типами

словесного наголосу в мовах. Є мови з силовим (динамічним), тонічним (музикальним, висотним) і довготним наголосом. В утворенні тембру провідну роль відіграє резонатор порожнє тіло з твердими стінками й отвором певного розміру (для музичних інструментів — їх корпус, у людини — порожнина рота, носа і глотки). Явище резонансу (фр. resonance від лат. resonans "той,що звучить у відповідь") полягає в тому, що коливаннязвучного тіла викликають коливання іншого тіла, яке перебуває в замкнутому просторі (в порожнині). Звуки мовлення можуть бути розкладені на ряд простих коливань, які утворюють певний спектр. Характерні ознаки спектра, тобто тони звука, які найбільше посилюються впливом резонаторів, називають формантами (від лат. formans "такий, що утворює"). Форманти, якими розрізняються мовленнєві звуки, називають мовленнєвими формантами.

Крім мовленнєвих формант, виділяють голосові форманти, які властиві кожній людині. Голосові форманти залежать від особливостей мовленнєвого апарату різних людей. Вони не впливають на розрізняння звуків, але дають можливість розрізняти людей за голосом. Тембр — це основний параметр звуків, і вони (звуки) розрізняються передусім за тембром (мовленнєвою формантою).

20)Фізіологічний аспект вивчення звуків

Кожен звук, який ми вимовляємо, є не тільки фізичним, а й фізіологічним явищем, причому фізіологічний аспект звуків важливіший за фізичний, оскільки пов'язаний з безпосереднім творенням звуків мовлення. Спеціально створених природою органів мовлення немає. Звуки творять органами, які виконують життєво важливі фізіологічні функції. Творення ними звуків мовлення — це, так би мовити, їхнє додаткове навантаження.Тому терміни органи мовлення, мовленнєвий апарат є умовнимиОргани мовлення складаються з органів дихання й оганів, які безпосередньо беруть участь у творенні звуків. Умовно можна виділити три "поверхи" мовленнєвого апарату — нижній, середній і верхній.До нижнього належить апарат дихання — легені, бронхи, трахея та діафрагма. їх функція — накопичувати й видихати необхідний для творення звуків повітряний струмінь.Середній поверх — гортань. Гортань — це своєріднатрубка, яка складається з персневидного та розміщеного

над ним щитовидного хрящів (виступ щитовидного хряща у чоловіків називають адамовим яблуком, або кадиком) і двох рухомих пірамідальних хрящів. Виділяють три основні положення пірамідальних хрящів і голосових зв'язок. 1. Видих. Голосові зв'язки розслаблені, пірамідальні хрящі розсунуті, повітря вільно проходить через гортану щілину. 2. Шепіт. Голосова (міжзв'язочна) щілина звужена,

міжхрящова залишається доволі широкою, видихуване пвітря створює слабкий шум.

3. Голос. Пірамідальні хрящі зближені, так що міжхрящова щілина закрита, міжзв'язочна щілина дуже вузька, зв'язки напружені й коливаються ритмічно під тиском повітряного струменя, виникає тон.Як бачимо на третьому зображенні, голосові зв'язки,натягуючись, як струни музичного інструмента, під впливом струменя повітря вібрують і створюють музикальний

тон. Цей тон є голосом. Голос використовується для творення голосних звуків, а також сонорних і дзвінких приголосних. Отже, кожен із трьох поверхів органів мовлення виконує певні функції. Діафрагма, легені, бронхи і трахея є джерелом струменя повітря, яке використовується для творення звуків. Гортань — джерело голосу і шумів. Надставна труба (порожнина рота і носа) — джерело обертонів і резонаторних тонів. Мовний апарат, за висловом В.І. Кодухова, нагадує духовий інструмент: легені — міхи, трахея -труба, ротова порожнина — клапани.Усією роботою органів мовлення керує вища нервова система.Робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів

при вимові певного звука, називається артикуляцією. Кульмінація (від лат. culmen "вершина"), або витримка, — положення органів мовлення в момент вимовляння звуків.Рекурсія (від лат. recursio "повернення"), або відступ, - повернення органів мовлення у вихідне положення. Артикуляційна база рідної мови часто перешкоджає людині оволодіти вимовою звуків іншої мови, що виявляється в акценті. Так, представникам неслов'янських мовважко оволодіти вимовою м'яких приголосних (в російскому мовленні іноземців часто можна почути нужно проходит, трудно писат тощо), а в українців виникають певні труднощі у вимові англійських інтердентальних [3], [9],французького увулярного [г] тощо.