9.3. Проблеми функціонування організаційних посередників та шляхи їх вирішення

Фінансове посередництво в Україні регулюється державними органами, має певну законодавчо-нормативну базу своєї діяльності і розвивається, створюючи тим самим один із елементів зовнішньої сфери корпоративного управління.

  Але за відсутності реальних коштів, які могли б віднайти фінансові посередники для інвестування в підприємства, в сучасних умовах здійснюється перепродаж пакетів акцій, що не є реальним інвестуванням і не сприяє приватизованим підприємствам виконати важливе завдання – знайти стратегічного інвестора.

Загалом, український фінансовий ринок характеризується значною зміною цінових показників, низькою фінансовою глибиною економіки, відкритістю рахунків капіталу при фіксованому валютному курсі, залежністю від іноземних інвесторів за відсутності розширеної бази внутрішнього попиту на фінансові активи. Крім того, до факторів, що сприяють цим дестабілізуючим процесам відносяться:

• низька капіталізація фінансових інститутів;

• надмірна концентрація грошових ресурсів та ринків у столиці;

• олігополістична структура фінансового ринку з його концентрацією на вузьких групах учасників і фінансових інструментів;

• надконцентрації в структурі інституційних інвесторів;

• відсутність моніторингу потоків іноземних портфельних інвестицій в архітектурі торгових систем;

• обмежене коло фінансових інструментів для розрізнення фінансових потоків;

• недостатня ліквідність ринку для підтримки стійкості;

• слабкість систем управління ризиками та відсутність нагляду за фінансовим станом професійних учасників ринку цінних паперів;

• відсутність компенсаційних фондів на фондовому ринку;

• інформаційні асиметрії - нерівномірний доступ інвесторів до інформації про стан фінансових ринків.

Шляхи покращення ситуації

-                  Необхідна реалізація системи адміністративних та економічних заходів , спрямованих на зростання ліквідності, протидію системним ризикам національного фінансового ринку.

-                 Потрібне продовження реструктуризації галузі цінних паперів, деривативів та організаційних інвесторів; підтримання конкурентного ринкового середовища на фінансовому ринку; протидія з боку держави зростанню олігополії у всіх сегментах фінансового ринку; зниження рівня одержавлення ​​фінансового ринку.

-                 Розширення периметру фінансового регулювання . Перехід до регулювання і нагляду за фінансовими конгломератами та фінансовими холдинговими компаніями, тимчасовими пулами інвестиційних активів та їх агрегованими ризиками,

-                  Виключення можливості неліцензованої фінансової діяльності (фінансового посередництва).

-                 Усунення можливостей для регулятивного арбітражу (невиправданих відмінностей в режимі і тяжкості регулювання різних видів фінансових інструментів і фінансових інститутів, насамперед кредитних організацій, брокерсько- дилерських і керуючих компаній, і страхових компаній як інституційних інвесторів).

-                 Оптимізація регулятивного навантаження на фінансові організації, маючи на увазі, що брокерсько - дилерські компанії, управляючі компанії, забезпечуючи інвестиції в інноваційні швидко зростаючі сегменти української економіки, повинні приймати більш високі ризики і діяти з більш високим співвідношенням запозиченого і власного капіталу ( при скорочених вимогах до пруденційного нагляду і власного капіталу в порівнянні з кредитними організаціями, які є основою платіжної системи країни).

-                 Перенесення центру ваги з державного нагляду за дотриманням формальних вимог законодавства (внутрішній облік, розкриття інформації, правила здійснення угод) на пруденційний нагляд (фінансовий стан, ризики професійних учасників) та нагляд за дотриманням прав інвесторів, чесністю і справедливістю ціноутворення (протидія маніпулюванню та інсайдерськими угодам).

-                 Реструктурування звітності професійних учасників ринку цінних паперів та інститутів колективних інвестицій.

-                 Розвиток системи цінових індикаторів українського фінансового ринку на базі спільної діяльності (проектування , фінансові операції , розкриття інформації, ведення індикаторів ) НБУ, Міністерства фінансів, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,  організаторів торгівлі.

-                 Вирішення завдання відкритого і безкоштовного доступу масового інвестора до інформації про фінансовий ринок. Відновлення загальнодоступної системи розкриття інформації про ринок ( емітентів і професійних учасників), що знаходиться у власності держави, безкоштовну для користувачів        (наприклад, за аналогією США).

Операційна здатність і ресурси державних регуляторів фондового та ринку колективних інвестицій не відповідають їх завданням і функціям. Вкрай обмежена практика правозастосування, що відноситься до чесності цін на фінансові активи. Необхідні реформа фінансового регулювання: створення системи мегарегулятора (об'єднання наглядової та нормотворчої функцій), перенесення акцентів на саморегулювання, на нагляд за чесністю цін, за рівнем ризиків ринку, на пруденційний нагляд (цінні папери та деривативи).

На сьогодні в України практично сформовані основи фінансової інфраструктури ринкової економіки.  Створення інфраструктури - це тільки половина справи, головне - забезпечити високу ефективність її діяльності. Тому необхідно налагоджувати масово-роз'яснювальну роботу, максимально повно інформуючи населення про всі потенційні можливості фінансової сфери та наявних в ній інституцій та організацій. Головне завдання тепер полягає в усуненні наявних диспропорцій у розвитку окремих сегментів фінансового сектора.