9.2. Інструментарій обслуговуючої фінансової інфраструктури

Інструментарій обслуговуючої інфраструктури пов’язаний з організаційним та інформаційним забезпеченням фінансових відносин. Його призначення, враховуючи важливість інформації у стабільному і врівноваженому розвитку економіки та фінансової системи, полягає у створенні належних умов для використання фінансових інструментів.

Інструментальне наповнення обслуговуючої фінансової інфраструктура
для організаційних посередників	для послуг з фінансової діяльності
правила торгівлі лістинг котирування фондові індекси	інформаційні збірники  рейтинги  аналітичні огляди

Інструментарій обслуговуючої фінансової інфраструктури являє собою сукупність засобів організаційного та інформаційного характеру, що використовується її суб’єктами з метою забезпечення належного функціонування фінансових ринків. Регламентування діяльності суб’єктів інституційної фінансової інфраструктури є одним із напрямів державного регулювання їх діяльності, а інформаційне забезпечення - однією з головних передумов формування ефективного фінансового ринку, коли усім його суб’єктам доступна повна й достовірна інформація, що дає змогу приймати вірні та виважені рішення.

Головною складовою інструментарію обслуговуючої фінансової інфраструктури є інструменти організаційно оформленого ринку цінних паперів — фондових бірж та торговельно-інформаційних систем. Насамперед, це умови торгівлі, що встановлюються з метою визначення стандартизованих процедур проведення торгівлі цінними паперами: визначення порядку подачі заявок на участь у торгівлі; порядку проведення торгів; технології торгівлі, зокрема проведення аукціонів; порядок укладання біржових угод та виконання біржових контрактів тощо.

Лістинг — сукупність процедур щодо включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цих цінних паперів та їх емітентів умовам і вимогам, що встановлені правилами даного організатора торгівлі. Перебування цінного паперу у лістингу засвідчує його досить високі якісні характеристики. Інформація щодо лістингових цінних паперів подається у біржовому реєстрі.

Котирування являє собою визначення курсів цінних паперів, яке здійснюється шляхом зосередження попиту та пропозиції, співставлення лімітів цін замовлень на купівлю і продаж цінних паперів та встановлення оптимальної ціни (курсу дня), при якій виконується найбільша кількість замовлень, здійснюється найбільший обіг цінних паперів. Котирування цінних паперів на біржі здійснюється на підставі оголошених під час торговельної сесії учасниками торгів заявок шляхом співставлення зустрічних заявок та укладання біржових угод.

Основними параметрами торговельної сесії є:

- мінімально припустима кількість та вартість цінних паперів в одній заявці   (розмір лоту);  

- крок зміни ціни;

- ліміт максимальної зміни ціни;

- ціна відкриття;

- курсова ціна;

- ціна закриття.

За підсумками кожного торговельного дня фондова біржа розкриває по кожному цінному паперу через офіційний веб-сайт біржі в мережі Інтернет (у цілодобовому режимі) інформацію про:

• кількість укладених угод, а також кількість та вартість цінних паперів, що стали предметом угод;

• ціну відкриття торговельної сесії;

• найбільшу та найменшу ціни угод, укладених протягом торгів тощо.

Оприлюднення інформації щодо біржового курсу цінного паперу через офіційний веб-сайт повинне відбуватись не пізніше 10 години дня, наступного за датою затвердження значення біржового курсу.

Також зазначена інформація може бути оприлюднена в періодичному друкованому виданні фондової біржі та офіційному друкованому виданні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Тому котирування є ключовою функцією фондової біржі. Крім того, це одна з основних біржових операцій. За наслідками котирування визначається стан ринку саме по кожному окремому цінному паперу.

Узагальнюючим видом котирувань є фондові індекси, які відображають середньозважені курси акцій групи провідних корпорацій, акції яких котируються даним організатором торгівлі. Котирування цінних паперів та фондові індекси дозволяють виявити тенденції, які відображають не тільки діяльність окремих емітентів, а й розвиток ситуації в економіці та фінансовій системі у цілому.

Індикатори фінансового ринку представляють собою агреговані індекси динаміки поточних ринкових цін, що відображають стан кон'юнктури в окремих видах і сегментах. Найбільш широко система таких індикаторів представлена ​​на фондовому ринку країн з розвиненою ринковою економікою - США (індекси Доу-Джонса, Стендард енд Пурз, АМЕКС, Мудіз та інші), Великобританії (ФТ-30, ФТ-100), Німеччини (ДАКС) , Франції (САС-40), Японії (Ніккей-225, ТОПІКС).

З усього різноманіття індексів фондового ринку, що використовуються у світовій практиці , найбільш популярним є індекс Доу-Джонса (промисловий) . Він характеризує усереднений показник динаміки поточних курсів акцій 30 провідних промислових компаній США . Цей показник є основним індикатором кон'юнктури фондового ринку США , на який орієнтуються інвестори багатьох країн світу. Виходячи з цього, фондові індекси є важливим макроекономічним індикатором ділової активності та ситуації в економіці у цілому.

Інформаційна підтримка прийняття рішень на фінансових ринках забезпечується через потужні інформаційні мережі. На даний час у світі склалася розвинена транснаціональна індустрія інформаційних та рейтингових послуг, що базується на усесвітньо інтегрованих інформаційних мережах, за допомогою яких в будь-якій країні світу можна проаналізувати стан фінансових ринків і розробити прогноз щодо майбутніх тенденцій динаміки ситуації на них та в економіці. Інформація про найбільш важливі економічні індикатори публікується в таких визнаних фінансових виданнях як The Wall Street Journal, The Financial Times, The New York Times, Business Week.

Економічну інформацію у реальному режимі часу можна отримати завдяки таким інформаційним мережам як Reuters, Telerate, Bloomberg. Інформаційні збірники та огляди публікуються міжнародними фінансовими інституціями — Міжнародним валютним фондом та Світовим банком. В кожній країні є також власні джерела інформації. Наприклад, в Україні щомісячно видається «Бюлетень Національного банку України», в якому представлені показники діяльності банківської системи.

Важливою складовою інформаційної підтримки на фінансових ринках є рейтинги, що визначають надійність, прибутковість, ліквідність, платоспроможність окремих фінансових інституцій та інструментів. Визначення рейтингів проводиться спеціалізованими організаціями — рейтинговими агенціями. У загальному значенні інвестиційний рейтинг – це інструмент, що дає можливість інвестору кількісно оцінити ступінь інвестиційного ризику. Інвестиційні рейтинги присвоюються буквально всьому, що пов'язано з поняттям інвестиція. Це і різного роду цінні напери, емітенти цінних паперів; це можуть бути державні банки, страхові компанії, спільні фонди та інші фінансові інституції. Система рейтингів дуже корисна для інституційних і приватних інвесторів. Дрібні інституційні інвестори враховують рейтинги при формуванні своїх портфельних інвестицій. Крупні інституційні інвестори (крупні банки, страхові компанії та iн.), що мають свій штат аналітиків, також звергаються до рейтингів головних рейтингових агенцій, порівнюючи їх з результатами власних досліджень. Серйозним приватним інвесторам особливо корисна система рейтингів, тому що дуже багато часу знадобилось би одній людині для вивчення річних, квартальних звітів однієї тільки компанії, усіх зведень і новин, переданих цією компанією в Комісію з цінних паперів і бірж, якості менеджменту компанії, її перспектив, стану ринку, на якому працює компанія, її місця на цьому ринку та багато іншого, що враховується аналітиками рейтингових агенцій. Вся ця інформація після аналізу видається у кристалізованій формі у вигляді рейтингового коду. Присвоєнням рейтингів займаються багато компаній і статистичних агенцій, найбільш відомими з яких є «Moody's Investors Service», «Standard & Poor's», «Fitch Publishing Company», «Duff & Phelps», «Value Line Investment Survey». З перерахованих перші дві компанії користуються світовим визнанням і на сьогоднішній день є найбільш авторитетними рейтинговими агенціями. Для відображення інвестиційної якості аналізованого об'єкта (будь то цінний папір або емітент, що його випустив) ці агенції використовують літери від А до D, у якій букві А відповідають об'єкти з мінімальним інвестиційним ризиком, а букві D – відповідно із максимальним. Використовуються різні варіанти побудови рейтингів. Наприклад, найбільш надійним відносно виплати доходу та погашення цінним паперам присвоюється символ AAA чи А+, а ненадійні класифікуються символами C і D.

До системи інформаційної підтримки також належать аналітичні огляди, що публікуються у спеціалізованих та загальних виданнях. В них всебічно аналізується інформація, що характеризує стан, проблеми та перспективи розвитку фінансових ринків. Водночас, якщо інформаційні збірники та рейтинги носять офіційний характер, то аналітичні публікації завжди певною мірою є суб’єктивним баченням та прогнозом окремих осіб чи установ. Користуючись ними, завжди необхідно мати і власну інтерпретацію ситуації.

Консультування з питань інвестицій передбачає обґрунтування і розробку інвестиційних проектів та відповідних бізнес-планів, аналіз і створення можливостей випусків нових цінних паперів, оцінку ризиків і розробку правління портфелями акцій для акціонерних товариств.

Суб'єкти обслуговуючої фінансової інфраструктури виконують свої функції, використовуючи сукупність різноманітних фінансових інструментів, тобто формують її інструментальне наповнення. Результативність й ефективність їхньої діяльності багато в чому залежать від дієвості, надійності, непередбаченості й керованості використання цих інструментів. Фінансовий інструментарій постійно розвивається у сферах удосконалення діючих інструментів і запровадження нових їх видів. Тому останнім часом став поширений фінансовий інжиніринг як розроблення й використання нових фінансових інструментів.

   З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності. Зокрема, відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами, особливо при здійсненні арбітражу у часі - операцій на одному і тому ж ринку, що здійснюються в цілях отримання вигоди від різниці в котируваннях цінних паперів з різними термінами поставки. Як правило, основою для існування похідних цінних паперів (деривативів) є невизначеність у майбутньому, адже вони є фінансовими інструментами, цінність яких походить з ціни чогось іншого (основи). Тому механізм випуску та обігу похідних цінних паперів пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного за договором цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів.

Отже, інструментальне наповнення обслуговуючої фінансової інфраструктури є досить широким та таким, що охоплює низку операцій, дій, важелів у фінансовій сфері. Саме завдяки їх ефективному використанню можна отримувати достовірну інформацію щодо ситуації на ринку та визначати вірні тактичні рішення своєї діяльності для досягнення стратегічної мети – отримання прибутку, збереження фінансової стабільності, урівноваження витратної частини, що виникає через необізнаність та брак аналітичної фінансової інформації.