Структура бюджетних видатків країн зони єс-17, єс-27 та України за функціональною класифікацією

	ЄС - 17		ЄС - 27		Україна
	% до ВВП	%	% до ВВП	%	% до ВВП	%
Соціальний захист та соціальне забезпечення	20,2	40,7	19,6	39,9	21,5	46,4

Данні для України наведено з урахуванням видатків зведеного бюджету та видатків позабюджетних фондів (пенсійного і соціальних)

4) Соціальні видатки, а особливо видатки на соціальне забезпечення та соціальний захист населення порівняно з іншими напрямками державних видатків фінансуються практично у повному обсязі на рівні 97% - 99% від запланованого.

 Загалом, система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні характеризується  наступними фактами:

• Різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні передбачені у 58 законах та більше ніж 120 підзаконних нормативно-правових актах.

• Згідно з чинним законодавством, в Україні існує близько 120 категорій пільговиків, з яких лише 45 визначаються за соціальною ознакою, а 57 – за професійною.

• В Україні налічується понад 130 категорій одержувачів різних соціальних виплат, з яких 70 отримують виплати за соціальною ознакою, та близько 50 – за професійною.

• Усі пільгові, в т. ч. соціально незахищені, категорії мають право на більш як 120 видів пільг та понад 60 видів соціальних виплат.

Сучасний стан розвитку системи соціального захисту характеризується:

-        невідповідністю ресурсних можливостей держави потребам населення в соціальному захисті;

-         невисокою якістю послуг та невисокою ефективністю заходів соціального захисту;

-        неналежним задоволенням соціальних потреб вразливих верств населення.

 

Для визначення ефективності зусиль тієї чи іншої держави в галузі соціальної політики ООН використовує так званий “індекс людського розвитку” (ІЛР), який фіксує рівень доходів (ВВП на душу населення), тривалість життя ( очікувана тривалість життя при народженні) та рівень освіти (валовий індекс охоплення освітою)  громадян певної країни. Індекс корегується  в залежності від рівномірності розподілу показників серед населення.

Індекс людського розвитку (ІЛР) – це підсумковий показник для оцінювання довгострокового прогресу людського розвитку у трьох основних площинах:

1)    довготривале та здорове життя,

2)    доступ до знань,

3)    гідний рівень життя.

Довге і здорове життя вимірюється середньою тривалістю життя.

 Рівень знань вимірюється середньою кількістю років, витрачених на освіту дорослим населенням, тобто середньою кількістю років навчання протягом життя у людей віком від 25 років; а доступ до навчання та знань — очікуваними роками навчання для дітей-першокласників, тобто загальною кількістю років навчання, на які дитина, що досягає шкільного віку, може розраховувати, якщо панівні моделі вікових показників зарахування до школи залишаються незмінними протягом життя дитини.

Рівень життя вимірюється валовим національним доходом (ВНД) на душу населення в доларах постійної купівельної спроможності рівня 2011 року, конвертованих за коефіцієнтами переходу на паритет купівельної спроможності (ПКС).

 Всі країни в рейтингу класифікуються за 4 категоріями:

-        країни з дуже високим рівнем ІЛР;

-        країни з високим рівнем ІЛР;

-        країни з середнім рівнем ІЛР;

-        країни з низьким рівнем ІЛР;

 

Перше місце за показником ІЛР посідає Норвегія, далі йдуть Австралія, Швейцарія, Нідерланди, США, Германія, Нова Зеландія, Канада, Ірландія, Ліхтенштейн, і Швеція.

Україна у 2011 році посіла 76 місце в категорії «країни з високим рівнем ІЛР»,  а у 2017 та 2018 р.р. – 88 місце.

Білорусь – 65 місце в 2011 році  та 52 - у 2017.  Росія – 66 та  49 місця відповідно.  У  2017 році Росія пересунулася  в першу групу «країни  з дуже високим рівнем ІЛР»  В цю групу увійшли також країни Балтії: Естонія (30 місце), Литва (37 місце), Латвія (44 місце).

 

	2011	2012	2013	2014	2017
Україна	76	78	83	83	88
Росія	66	55	57	57	49
Білорусь	65	50	54	53	52

 

За 2017 рік Україна отримала значення ІЛР 0,751, що є нижчим за середнє значення для країн у групі з високим Індексом людського розвитку, який становить 0,757, та нижчим за середнє значення для країн Європи та Центральної Азії, що складає 0,771.

У період  2011-2017 рр.  очікувана тривалість життя при народженні в Україні збільшилась на 2,3 роки, середня кількість років навчання збільшилася на 2,2 роки, а рівень життя, що визначається валовим національним доходом (ВНД) на душу населення, зріс приблизно на 9%.

Але зберігається нерівний розподіл показників по освіті, середній тривалості життя та доходах серед жінок та чоловіків. Найкраща ситуація в нашій країні із освітою та грамотністю, значно гірше  -  із станом здоров’я та тривалістю життя, а найгірша — із рівнем життя.