Фотограмметрія Дорожинський

Resolution of Earth Imaging Satellites (1990-2005

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005

Рис. 8.2. Деякі супутники Землі у хронології із вказанням їхньої роздільної здатності

здатності є найкращими для аналізу міської забудови, інженерних вишукувань, для уточнення деталей на поверхні землі.

Іноді знімки високої роздільної здатності, наприклад, отримані з космічних систем типу SPOT 5 (сенсор PAN, роздільна здатність 5 м), IRS (сенсор PAN-5, 6 м) інтегрують з даними нижчої роздільної здатності, що дає змогу виявити додаткові відомості про досліджувані об'єкти та явища, особливо на спектрозональних і синтезованих знімках. Крім того, на спектрозональних фотознімках легко дешифрують лісові масиви та інші рослинні компоненти, що важливо для вивчення трав'янистих фітоценозів, міських агломерацій, дачної забудови, порушень різного походження. На таких зображеннях погано виділяються зони забруднення за прямими ознаками. Змістовна деталізація цього рівня (1-10 м) відповідає масштабам карт 1: 10 000- 1: 50 000. За даними космічного знімання з роздільною здатністю 1-10 м будуються цифрові моделі рельєфу і створюються тематичні і топографічні карти, наприклад, карти зонування для точнішого урахування особливостей місцевості, ландшафтних закономірностей та інше. Таку детальну інформацію отримують з супутникових систем QuickBird, Ikonos з роздільною здатністю 0,6-1 м.

На рис. 8.2 зображено в хронологічній послідовності появу супутників, що забезпечують роздільну здатність до 30 м.

290

Рис. 8.3. Зображення цунамі: пляж Калутара, Шрі Ланка, 26 грудня 2004 р. Виконано

QuickBird, DigitalGlobe, США

Рис. 8.5. Покриття частин світу з супутників IRS-серії (джерело: www.eurimage.com)

8.2.3. Космічні системи високої роздільної здатності

Знімки високої та надвисокої роздільної здатності все більше проникають на ринок інформаційного забезпечення. До них можна зарахувати SPOT, QuickBird, Ikonos, Landsot, EROS, Ресурс-ДК та деякі інші.

Основні відомості про системи подано в табл. 8.3. Для таких систем є ціла низка спільних рис, які виникають як з оптимальних орбітальних параметрів, так і з фізичної природи формування зображень. Деякі такі риси подано в роботі [32].

Орбіти таких апаратів нахилені до екватора під кутом 98°. Це означає, що супутник проходить над цією територією в один і той самий місцевий час, що дає змогу використати ефект тієї самої освітленості цієї області.

Під час польоту супутника відбувається реєстрація його положення на орбіті дуже часто і з високою точністю. Це означає, що фотограмметричне опрацювання зображень можна виконувати без опорних точок.

Роздільна здатність системи залежить від висоти орбіти, фокусної віддалі оптичної системи та розмірів комірок ПЗЗ. Сумарний вплив цих параметрів найкраще оцінюється розміром піксела на земній поверхні. Як бачимо з табл. 8.3, сьогодні цей розмір становить 0,5—4 м для найкращих систем.

У переважній більшості сучасних знімальних систем використано принцип дії електрооптичного сканера. При цьому задіяно кілька ПЗЗ-лінійок, що реєструють зображення в діапазонах панхроматичному та багатоспектральному, включаючи інфрачервоний діапазон променів. Роздільна здатність панхроматичних зображень, як правило, в 3-4 рази вища від багатоспектральних образів.

293

Радіометрія зображень є доволі високою і становить переважно 11 бітів, що означає для панхроматичного образу можливість розрізняти 2048 рівнів сірого.

Відхилення від надиру оптичної системи (у різних знімальних системах від 30° до 60°) істотно розширяє можливість знімання тієї чи іншої області з цього орбітального витка знімання.Таке рішення позитивно впливає на реалізацію тієї самої території "вперед" або "назад" і утворення стереопари.

Як зазначають дослідники, "стереоскопія з однієї орбіти" має великі переваги перед "стереоскопією з сусідніх орбіт".

Отже, космічні системи високої роздільної здатності довели свою дієздатність, і очікується, що впродовж найближчих років їхня кількість

збільшиться як за рахунок компаній "зі стажем", так і завдяки появі нових. Активну космічну діяльність вже розпочали Китай, Японія, Бразилія, від яких можна очікувати цікавих і привабливих наукових і комерційних проектів.

На рис. 8.3, 8.4, 8.5 та 8.6 як приклади показано зображення, отримані різними знімальними космічними системами.

8.2.4. Ціна картографічних супутникових зображень

Ціна супутникового знімка залежить від просторової роздільної здатності на місцевості, яку він забезпечує: що дрібніші деталі супутник "бачить", то дорожчим буде знімок. Отож, якщо один знімок місцевості, отриманий з Land- sat-7 (розміром 183x172 км), коштує близько 600 доларів, то одна повна сцена місцевості, отримана з супутника QuickBird (16,5x16,5 км), коштує вже понад 9000 доларів. Можна купувати окремий фрагмент (але не менш як 60 км2) такої сцени, який обійдеться покупцю в 2080 доларів, що також недешево. За даними Державного науково-виробничого центру аерокосмічної інформації "Природа" для більшості офіційних компаній-представників супутникових систем цінові характеристики станом на 2005 р. є такими, як показано у табл. 8.4.

294

* Ціни продавця

Як ми бачимо з табл. 8.4, ціна прямо пропорційна до якості зображення.

8.2.5. Картографічні супутникові системи та Україна

Українська наземна космічна інфраструктура дає змогу забезпечувати управління та приймати інформацію від супутників вітчизняного та закордонного виробництва. За роки незалежності в Україні здійснено 85 запусків ракет-носіїв українського виробництва, за допомогою яких запущено 184 супутники різноманітного призначення. Україна бере активну участь у розробленні програми наукових досліджень на Міжнародній космічній станції, у програмі створення Європейської навігаційної системи "Галілео" (2005 p.), у глобальній системі спостереження Землі GEOSS та багатьох інших. Інформація дистанційного зондування користується широким попитом для різних потреб і в Україні. Завдяки допомозі уряду США до Українського центру менеджменту землі та ресурсів (УЦМЗР) було передано архів знімків Landsat 4 за 1988 р. на всю територію України. Наступні нові такі знімки з Landsat 7 були придбані УЦМЗР за 1999-2000 pp. Використання як архівних, так і нових знімків дає змогу легко оцінити зміни у конкретному регіоні. Такі знімки були використані для оновлення топографічної основи гірських територій Закарпаття і Криму, для Чорнобильської зони відчуження і Азово-Чорноморського регіону, оцінки землекористування навколо окремих об'єктів та територій природно-заповідного фонду, і навіть для виявлення слідів на знімках від пожеж чи сінокосіння віком 4 і більше років (заповідник Асканія-Нова). Повніша та детальніша інформація про участь України в космічних програмах та в міжнародній співпраці подається регулярно на офіційному сайті Національної космічної агенції України (НКАУ).

295

8.3. Теоретичні основи космічної фотограмметрії

8.3.1. Завдання космічної фотограмметрії

Серед багатьох наукових і прикладних завдань космічної фотограмметрії домінують такі:

-побудова глобальних високоточних опорних мереж на планетах і супутниках;

-картографування небесних тіл, зокрема земної поверхні.

Без розв'язання першої задачі неможливе картографування планет, бо опорна мережа є основою для створення карт у різноманітних картографічних проекціях. Якщо для Землі опорні мережі можна створити геодезичними методами (тріангуляція, трилатерація тощо), то для інших планет Сонячної системи ці методи неприйнятні - туди людина поки що не долетіла. Тому метод аналітичної космічної фототріангуляції є незамінним.

Створення карт для планет та їхніх супутників - величезне за науковою вагою завдання. Саме карти як "образ простору та інформація" дають людству можливості ближче пізнати світ, заглянути в такі віддалені куточки простору, до яких навіть потужні помічники астрономів - телескопи - не могли дістатися. Основним джерелом даних під час картографування небесних тіл є космічні знімки, отримані з АМС або штучних супутників (для Землі). Для розв'язання обох задач використовуються інші додаткові дані в різних комбінаціях: орбітальні параметри польоту АМС або супутника, знімки зоряного неба, лазерні віддалеміри, встановлені на борту АМС або супутника, наземні траєкторні вимірювання (лазерні, радіотехнічні тощо).

Для задач космічної фотограмметрії сформульовано певні математичні моделі, - або простіші, або складні. Ці моделі увібрали в себе відомості з небесної механіки, астрометрії, вищої геодезії, астрономії та суміжних наукових дисциплін. Нижче подамо в стислій формі основні потрібні нам відомості, без яких подальше сприйняття матеріалу ускладнене.

8.3.2. Відомості про орбітальний рух

АМС або ШСЗ здійснює політ у просторі по кеплерівській еліптичній орбіті, в одному з фокусів якої розташований центр планети (рис. 8.7). У теорії незбуреного руху приймається, що супутник (АМС) обертається навколо сферичної поверхні планети, для якої маса та сила ваги абсолютною рівномірно розподілені. У цьому ідеальному випадку всю масу планети можна подати як зосереджену в одній точці і розглядати рух супутника у гравітаційному полі, створеному центром мас планети.

У реальності рух супутника є збуреним, і це спричиняється неоднорідністю гравітаційного поля планети, опором атмосфери, притяганням Сонця та інших небесних тіл, тиском сонячного випромінювання. Вплив цих чинників можна

296

описати і врахувати. Це дає змогу обчислити на будь-який момент часу положення супутника на орбіті та складові швидкості його переміщення з інтегрування

к о л о

На рис. 8.7 показано основні елементи орбіти АМС (або супутника). Тут: О' - центр еліптичної орбіти; О-центр планети, розташованої в одному з фокусів еліпса;

S - положення супутника на орбіті;

А - апоцентр (найдальша точка орбіти від центру планети).

Ρ- перицентр (найближча точка орбіти до центра планети); а , Ь - велика та мала півосі еліпса;

г,в ~ полярні координати супутника (довжина планетоцентричного вектора та істинна аномалія супутника);

Ε - ексцентрична аномалія супутника.

Подамо основні формули для обчислень параметрів орбіти. Ексцентриситет орбіти:

297

складнішим, тому говорять про збурений рух супутника, а основними збурювальними факторами є:

-відхилення реального гравітаційного поля планети від ідеального;

-збурювальний вплив Сонця та планет;

-атмосферне гальмування у верхніх шарах атмосфери;

-вплив магнітного і теплового полів планети;

298

-сонячне випромінювання;

-дія заряджених і нейтральних частинок.

Як збурений, так і незбурений рух супутника описується системою диференційних рівнянь, а розв'язок їх подається у вигляді шести інтегралів. Математичні вирази для таких рівнянь наводяться в літературі, а збиранням та опрацюванням даних про рух супутників займаються спеціалізовані центри. Результати інтегрування найчастіше подаються для конкретних супутників через рівні часові інтервалу. Користувачеві-фотограмметристу залишається отримати такі дані та здійснити інтерполювання положення та швидкості супутника на конкретні часові моменти знімання.

8.3.3. Системи координат, вживані у космічній фотограмметрії

Космічний апарат (КА) обертається навколо планети під дією гравітаційних та інших сил. Тому необхідно використати такі системи координат, які адекватно фіксують такий орбітальний рух. Основною вимогою до такої системи є інерційність. Будь-яка система відліку, в якій вільна матеріальна точка рухається рівномірно та прямолінійно, називається інерційною. Для супутників використовують екваторіальну геоцентричну систему координат (рис. 8.8). Для Землі як планети початок знаходиться в центрі мас Землі, вісь ох скерована в точку весняного рівнодення γ, вісь οζ співпадає з віссю обертання Землі, а вісь оу скерована перпендикулярно до площини χοζ вправо.

299