2. Правопис географічних назв у документах.

У ділових паперах часто вживаються географічні назви. їх правопис та вимова відзначаються складністю. Щоб уникнути непорозумінь, слід скористатися деякими порадами.

Географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису: Житомир, Кременчук, Вінниця, Одеса; Липове, Святичівка. Шушвалівка, Броварки; Десна, Тетерів, Трубіж, Здвиж.

Географічні назви, що складаються з двох чи трьох слів, пишуться з великой літери, а їх родові позначення - з малої. Наприклад: Хаджибейський лиман. Весела слобода. Велике Ведмеже озеро.

Якщо ж у таких географічних назвах означувані слова не сприймаються як родові позначення, то вони теж пишуться з великої літери. Наприклад: Ярославів Вал, Велика Балка, Нові Санжари, Красні Ворота.

У назвах українських міст важливо розрізняти вживання елементів (-поль, -піль). Перше використовується у словах грецького походження (грецьке polis "місто"): Севастополь, Сімферополь, Мелітополь, Маріуполь, Нікополь; друге - (з українського "поле"): Бориспіль, Тернопііь.

При складанні ділових паперів не слід забувати, що географічні назви з іменниковими закінченнями - українські, російські та інших країн, а також деякі іншомовні - відмінюються як звичайні іменники І* П, III відміни. Наприклад:

І відміна: Одеса - Одеси, Одесою, в Одесі;

Полтава - Полтави, Полтавою, в Полтаві; Прага - Праги, Прагою, у Празі; Москва - Москви, Москвою, у Москві.

II відміна: Київ - Києва, Києвом, у Києві;

Львів - Львова, Львовом, у Львові.

III відміна: Керч - Керчі, Керчю, у Керчі. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи

навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах.

Наприклад; Кривий Ріг - Кривого Рогу; Кам 'янець-Подільський -Кам янця-Подільского, Кам лнцеві-Подільському.

Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника і присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині. Наприклад: Івано-Франківськ - Івано-Франківська, в Івано-Франківську. Але: Конча-Заспа - Кончі-Засни, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця - Пущі-Водиці, у Пущі-Водиці.

Іноді доводиться перекладати на українську мову російські географічні назви. Тут слід звернути увагу на правопис префіксів, суфіксів, закінчень.

Так, російська літера и передається через и у префіксі при-: Примор я. Приволжя у суфіксах -ик, -ич. -иц, -ищ: Углич, Котельнич, Луковиці, Ржищево.

Якщо ж у російських географічних назвах є суфікси -ск, -цк. то вони передаються відповідними українськими -ськ, -цьк: Брянськ, Кузнецьк, Новосибірськ, Троїцьк.

Пам'ятаймо і про прикметникові закінчення географічних назв. Вони передаються так: -ьій, -ой через -ий (після твердого приголосного), через-ій (після м'якого приголосного);-ая,-яя через -а, -я; -ое, -ее через -е, -є: Грозний, Чурсова, Благодарне, Покровське. Майське та ін.

3. Правила передачі іншомовних назв українською мовою

Принципи передачі власних назв іншомовного походження спираються на їх особливий статус, а отже, фонетичні процеси та їх формальна передача засобами української мови відрізнятимуться від принципів передачі загальних назв. Передусім треба пам’ятати про таке:

1 Принцип недоторканої власності

Іншомовні прізвища українською мовою не перекладаються. Як правило, передаються лише фонетичні й структурні особливості української мови, якщо вони не руйнують адресну або інформативну функцію. Треба пам’ятати, що будь-який переклад власних назв насправді є актом перейменування, який має спиратися на рішення відповідних органів, що уособлюють у собі права певного власника.

Наприклад, Кузнецов – Кузнецов (а не Ковалів), Воробйов, Пушкін.

2  Принцип спільної або невизначеної власності

Іноді переклад є єдиним можливим способом підкреслити загальносвітову або невизначену належність об’єкта: свято Первое Мая – Перше травня, площадь Независимости – майдан Незалежності, бульвар Машиностроителей – бульвар Машинобудівників. Але Первомайск – Первомайськ, Североморск – Сєвереморськ, Владивосток – Владивосток.

3 Принцип національно-адресної ідентифікації враховується:

1) при передачі власних назв типу Ворошиловськ, Єнакієве ( із суфіксом ов, ев, єв, бо в їх основі російські прізвища Ворошилов, Єнакієв), і Васильків, Київ (бо від українських назв Василь, Кий);

2) при передачі закінчень у присвійних прикметниках на о або е: Іваново, Домодєдово, Внуково (населені пункти Росії) і Єнакієве, Ханжонкове, Рівне, Мукачеве (населені пункти України);

3) при варіюванні коренів поль//піль – Севастополь, Маріуполь (з грецької мови поль – місто), Добропілля від «добре поле», Тернопіль від «тернове поле» (це міста, що пов’язані зі слов’янською культурою);

Слід пам’ятати, що закінчення ье в російських географічних назвах передається українською мовою як закінчення я з подовженою попередньою приголосною: Забайкалье – Забайкалля, Затишье – Затишшя, Заволжье – Заволжжя.

4) При відтворенні російських прізвищ типу Толстой, Крамськой (рос. Толстой, Крамской), але Чепурний (рос. Чепурной) – у залежності від національності. У цих випадках варіанти закінчень – яскраве свідчення належності цих людей до певної національності (у рос. наголос на ой, в українських завжди на ий). Проте, у російських географічних назвах прикметникового походження завжди буде закінчення –ий – Крутой Лог – Крутий Лог, Великий Устюг – Великий Устюг;

5) при пом’якшенні кінцевого ц у власних назвах слов’янського походження пишемо ь: Кравець, Швець, Бутинець. Але Кац, Барац.

4 Принцип статевої ідентифікації слід ураховувати при відмінюванні прізвищ:

1). Чоловічі та жіночі прізвища неслов’янського походження, що закінчуються на і, е. у, о та наголошені а, я не відмінюються: Лука Пачолі, Людовіко Флорі, Леоте і Гальбо.

2) Усі інші чоловічі прізвища, крім вищевказаних іншомовних, відмінюються.

3) Жіночі прізвища, які закінчуються на о, й та приголосний не відмінюються, наприклад: Юлія Тимошенко, Людмила Клець, Хожай Олена.

4) Необхідно пам’ятати, що в давальному й місцевому відмінках

– у прізвищах з основою на г, к. х, як у чоловічих так і жіночих відбуваються чергування г на з, к на ц, х на с: видано гроші Кочерзі Світлані, Сергію Гайдамаці, Ользі Мусі;

– у чоловічих прізвищах на о, й, приголосний можливі дві форми:

Президентові Ющенку й Президенту Ющенкові, міністрові Януковичу й міністру Януковичеві.

5) Прізвища, що походять від назв тварин, предметів, загальних назв людей у офіційних текстах бажано вживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо, наприклад: оголосити подяку викладачеві Зозулі, виступив Іван Петрович Паляниця, запропонував бухгалтер Заїка.

5 Принцип класифікаційно-родової належності реалізується при відмінюванні географічних назв. Так, назви населених пунктів відмінюються – до м. Краматорська, у місті Києві, але назви залізничних станцій, портів, що дублюють назви населених пунктів – ні: до станції Краматорськ, від порту Миколаїв. Слід звернути увагу, що прізвища й географічні назви, що від них походять, відмінюються так: прізвище Пушкіним і геогр. назва Пушкіном.

Отже, особливості української вимови й морфології враховуються лише тоді, коли ці особливості не впливають на інформативну або адресну природу власної назви.

Географічні власні назви й прізвища мають певні відмінності у відтворенні їх українською мовою. Географічні власні назви можуть перекладатися – город Николаев – місто Миколаїв, але прізвище Николаев, так і буде Ніколаєв.

Варто запам’ятати, що іншомовні прізвища не перекладаються, вони лише записуються відповідно до українського правопису!

Найбільша складність виникає під час передачі російських И, Е, Ё. Найчастіше російська буква и в основах власних назв передається як І – Іванов, Шкадінов, Федорінов. И з’являється лише тоді, коли вимова і неможлива, тобто:

а) після шиплячих та Ц: Чичиков, Щипачов, Анциферов,

б) у префіксі при і суфіксах ик, ич, иц, иш, ищ: Привалов, Голиков, Станкевич (тому що в українській мові префікс прі використовується тільки в трьох словах – прірва, прізвище, прізвисько ) і немає суфіксів ік, іч, іц, іщ )

в) якщо в споріднених українських словах виступає и: Тихомиров, Писарев,

г) у прізвищах, що закінчуються на их: Легких, Польських.

И передається як Ї після голосного, м’якого знака та апострофа: Воїнов, Ільїн, Гур’їн.

Особливості передачі російського Е. Найчастіше це Е – Державін, Петров.

Буква Є

а) на початку слова – Єльцин,

б) у суфіксах єв і єєв, якщо вони не стоять після ж, ч, ш, щ, р, ц – Малєєв, Фадєєв, але Лазарев, Тютчев, Плещеєв,

в) якщо в українській мові є споріднене слово з постійним і: Бєликов. бо білий, Пєшков, бо пішки, але Каменєв, бо камінь, каменя і чергується з е, а в такому випадку це правило не чинне.

Особливості передачі Ё:

ЙО пишеться на початку слова, після голосних, після приголосних б, п, в, м. ф та ч за роздільної вимови : Йолкін, Водойомов, Воробйов, Ручйов,

ЬО пишеться у середині слова, після м’яких приголосних: Тьоркін, Верьовкін,

О – під наголосом після ч, ш, щ: Горбачов, Хрущов,

Е – у прізвищах, що походять від імен: Артемов, Семенов, Федоров.

Слід пам’ятати, що суфікси ск, цк, зк українською мовою передаються через ь – Боярський.

У прізвищах прикметникового походження закінчення ая спрощується: Безпалая – Безпала, Кудерская – Кудерська.