38. Правові підстави припинення ведення особистого селянського господарства.

Правовими підставами припинення ведення особистого селянського господарства є один із наступних юридичних фактів, визначених у ст.11 Закону України «Про особисте селянське господарство», а саме:

1) рішення членів господарства про припинення його діяльності. Якщо господарство ведеться однією особою індивідуально, таке рішення приймається нею самостійно. В разі, якщо господарство складається з декількох осіб, таке рішення має бути прийнято одностайно, адже бажання навіть одного громадянина продовжувати ведення особистого селянського господарство робить можливим продовження його існування, за умови, що у його власності або користуванні перебуває земельна ділянка;

2) якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення. Дана підстава пов’язана зі смертю особи чи осіб, що займаються веденням сільськогосподарської діяльності у такій формі. При цьому припинення особистого селянського господарства відбувається лише за умови, що у померлого не виявилося спадкоємців або вони не бажають займатися такою діяльністю;

3) припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України. Така підстава є абсолютно логічною, оскільки основою даної діяльності служить саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення, надана громадянину із конкретною метою на праві власності або користування.

Згідно зі ст. 140 Земельного кодексу України юридичними підставами припинення права приватної власності на земельну ділянку є : а) добровільна відмова власника від права власності на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк, у випадках, визначених Земельним кодексом України. Відповідно до ст.141 цього Кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки; в) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; ґ) систематична несплата земельного податку або орендної плати; д) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; е) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств.

39. Система та компетенція органів управління в сільськогосподарських кооперативах.

Управління внутрішньогосподарською діяльністю сільсько­господарського кооперативу здійснюється його органами управління, що складають певну систему.

Вищим органом управління сільськогосподарського кооперативу є загальні збори його членів. До їх складу включаються всі особи, що перебувають у членських правовідносинах із сільськогосподарським кооперативом на момент проведення загальних зборів його членів.

За ст. 16 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» до виключної компетенції загальних зборів членів сільськогосподарського кооперативу належить: (а) внесення змін статуту; (б) утворення виконавчого, контрольного та інших органів управління, а також інших органів кооперативу; (в) заслуховування звітів його органів управління й інших органів кооперативу; (г) розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів управління кооперативу та членів таких органів; (д) визначення розмірів фондів; (е) визначення розмірів вкладів відповідно до статуту та Правил внутрішньогосподарської діяльності кооперативу; (є) визначення розмірів оплати праці голови правління (голови), голови ревізійної комісії (ревізора), а також порядок затвердження кошторису на утримання апарату органів управління, найманих працівників; (ж) затвердження річного звіту і балансу кооперативу; (з) здійснення розподілу фінансового результату (прибутку), що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, або прийняття рішення щодо покриття збитків кооперативу, у разі якщо такі повноваження не віднесені статутом до компетенції правління; (и) прийняття нових членів та припинення членства в кооперативі, крім випадків якщо статутом передбачено прийняття таких рішень правлінням (головою) кооперативу; (і) прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном у випадках передбачених статутом; (к) утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; (л) прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об’єднань; (м) прийняття рішень про утворення та/або участь у діяльності інших юридичних осіб, а також про утворення відокремлених підрозділів (філій, відділень або представництв); (н) прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів сільськогосподарського кооперативу до компетенції цього органу управління можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Законодавством визначена черговість проведення загальних зборів членів сільськогосподарського кооперативу, – вони скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Існує можливість й скликання позачергових загальних зборів.

Кворум загальних зборів членів сільськогосподарського кооперативу є наявним, якщо на них присутні більше половини його членів. При цьому кожний член сільськогосподарського кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів сільськогосподарського кооперативу про внесення змін до його статуту або Правил внутрішньогосподарської діяльності, вступ до кооперативного об’єднання або вихід з нього, а також про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини членів такого кооперативу, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів кооперативу, присутніх на загальних зборах членів сільськогосподарського кооперативу.

Безпосереднє керівництво повсякденною діяльністю сільськогосподарського кооперативу здійснює його виконавчий орган – правління (його очолює голова правління) або ж голова кооперативу (обирається у сільськогосподарському кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів). Виконавчий орган сільськогосподарського кооперативу формується з числа членів кооперативу, підзвітний загальним зборам членів такого кооперативу і несе перед ними відповідальність за ефективність роботи цієї юридичної особи.

Згідно із ч. 3 ст. 17 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» виконавчий орган сільськогосподарського кооперативу: (а) здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; (б) здійснює розподіл, у випадках коли це передбачено статутом, фінансового результату (прибутку), що залишається після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законом, у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, а у сільськогосподарських кооперативах, що діють з метою отримання прибутку – патронажних дивідендів членам кооперативу та дивідендів членам та асоційованим членам кооперативу або приймає рішення щодо покриття збитку кооперативу; (в) вирішує інші поточні питання діяльності кооперативу, які не віднесені законодавством та статутом до виключної компетенції загальних зборів або інших органів управління.

Члени правління та голова сільськогосподарського кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п’ять років.

Також правління сільськогосподарського кооперативу може наймати професійного менеджера – виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор не може бути членом кооперативу, функціонує на умовах трудового контракту, формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням кооперативу.

Члени сільськогосподарського кооперативу зі свого складу формують контрольно-ревізійні органи кооперативу. Передусім до їх числа належить спостережна рада сільськогосподарського кооперативу, яка створюється у кооперативі, кількість членів якого перевищує 50 осіб. Спостережна рада кооперативу здійснює контроль за додержанням статуту кооперативу та за діяльністю виконавчого органу управління кооперативу.

Спостережна рада сільськогосподарського кооперативу обирається загальними зборами членів кооперативу в кількості 3-5 осіб, які працюють у раді на громадських засадах. До складу спостережної ради сільськогосподарського кооперативу не можуть входити члени правління чи члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу. Спостережна рада підзвітна загальним зборам членів кооперативу.

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор.

Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів кооперативу і обирається такими зборами з числа членів кооперативу в порядку, встановленому його статутом, на строк не більше трьох років. Обмеженнями щодо членства в ревізійній комісії є входження до складу правління кооперативу чи спостережної ради останнього.

Ревізійна комісія (ревізор) проводить перевірки результатів фінансово-господарської діяльності сільськогосподарського кооперативу, а також складає висновок за річними звітами про результати його діяльності. Окрім того, ревізійною комісією (ревізором) може бути проведена позачергова перевірка результатів фінансово-господарської діяльності за власною ініціативою, за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менше однієї третини загальної кількості членів кооперативу.