3. Математична модель характеризується:

А) вхідними сигналами (зовнішні умови u={ui});

Б) внутрішніми параметрами (вектор х={xi});

В) вихідними характеристиками ( вектор у={yi});

По способу зображення співвідношень між зовнішніми умовами, внутрішніми параметрами та шуканими характеристиками математичні моделі поділяються на:

1. Функціональні, коли, задаючи вхідні дані, значення вихідних характеристик отримуються без участі інформації про внутрішні параметри («чорний ящик»);

2. Структурні, коли відображаються зв’язки внутрішніх параметрів між собою та входом і виходом, тобто ;

3. Структурно-функціональні, коли мають місце елементи перших двох типів;

4. Імітаційні, яким притаманно точне відтворення механізму функціонування, систематична взаємодія дослідника з комп’ютером при виконанні ширикомасштабного обчислювального експерименту.

4. Основні типи емм

Хоча єдиної класифікації ММ поки що не існує, зупинимося на деяких її рубриках.

По цільовому призначенню – теоретико-аналітичні і прикладні.

За конкретним призначенням – балансові, трендові, оптимізаційні та імітаційні.

За типом інформації – аналітичні використовують апріорну, а ідентифікаційні – спостережну інформацію.

За врахуванням фактору часу – статичні та динамічні.

Детерміновані – результати на виході однозначно вказуються керуючими діяннями.

Стохастичні – результати виходу залежать від дії випадкового фактору.

По типу залежностей між складовими моделі – матричні, лінійні й нелінійні.

По типу використаного в моделі математичного апарату – моделі матричні, лінійного й нелінійного програмування, кореляційного, регресійного, теорії ігор тощо.

Ключові поняття – динамічні, детерміновані, нелінійні, матричні.

5. Етапи прикладного моделювання

Моделювання як таке складається з об’єкта вивчення, суб’єкта (дослідника) та моделі, що стоїть між ними. Має місце тріада.

Сутність і послідовність прикладного моделювання графічно відображено на рис. 2.

Так

Ні

Рис. 2. Графічне зображення процесу прикладного моделювання

Ітеративний характер сучасних економічних досліджень за допомогою математичного моделювання проявляється в наступному: від існуючої теорії економічної науки через моделювання до завершеності (досконалості) її теоретичних положень (концептів) для цілеспрямованої, продуманої та відповідальної практики економічної політики суспільства.

Глобально в математичному моделюванні виокремлюють дві взаємопов’язані частини:

1. Постановка проблеми і побудова адекватної ММ;

2. Дослідження (якісне і кількісне) отриманої ММ засобами як математичної теорії, так інформаційних технологій.

Вивчення ММ допускає розглядати екстремальні ситуації, граничні режими поведінки досліджуваної економічної системи (об’єкта господарювання).

Найбільші труднощі як і значні успіхи моделювання зумовлюються вибором належної ММ, перш за все адекватної та простої.

6. Практичні завдання моделювання економіки

Вони наступні:

• Проводити глибокий і всесторонній аналіз діяльності економічних об’єктів та процесів, що відбуваються;

• Здійснювати прогнозування, передбачення розвитку економічних подій, ситуацій;

• Розробляти рекомендації щодо можливих управлінських рішень на всіх рівнях господарської ієрархії.

ЕММ покликане сприяти ефективному управлінню соціально-економічними системами, яке завжди здійснюється людиною.

У моделюванні економіки розрізняють задачі:

1. Пряма, коли дізнаються про поведінку системи на підставі інформації про функціонування складових елементів;

2. Обернена – вимагається визначити параметри моделі за відомою поведінкою системи як цілого (шукаються ключові параметри перш за все);

3. Проектування управляючих систем – особлива область моделювання – істотне за своїм призначенням для будь-якої сфери людської діяльності, зокрема економічної, в силу очевидних причин.