Тема 4. Податки

ТЕМА 4: ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Сутність і функції податків.

2. Елементи системи оподаткування.

3. Класифікація податків.

4. Теоретичні засади побудови податкової системи.

5. Загальна характеристика сучасної податкової системи.

Економічну категорію «податок» слід розглядати в наступних аспектах:

(1) за економічною сутністю податки – це фінансові відносини, які виникають між державою,

зодного боку, і юридичними та фізичними особами -

зіншого, з приводу примусового вилучення частини грошових доходів останніх на користь держави для виконання нею своїх функцій.

(2) за матеріальним змістом податки – це обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою.

(3) з організаційно-правової сторони податок — це обов’язковий платіж, який надходить в бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

За Податковим кодексом (ст.1, п.6, пп.6.1) – податок є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Крім терміну “податок” використовуються ще й такі терміни як плата, відрахування, збори.

За Податковим кодексом (ст.1, п.6, пп.6.2) – Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими

уповноваженими органами та обосами юридично значимих дій.

Податковим відносинам притаманні такі особливості: обов’язковий характер податків і їх відносна безповоротність.

Характерними ознаками податків є те, що вони не мають ні елементів повного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Плата та відрахування можуть сплачуватися як державі, так і іншим юридичним особам, а податки — це атрибут лише держави.

Деякі економісти наділяють податки функціями, що притаманні й фінансам, тобто розподільною і контрольною, інші розглядають фіскальну та економічну. Іноді економічну функцію поділяють на регулюючу та стимулюючу.

Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи таким чином фіскальну функцію, яка і визначає суспільне призначення податків. Для того, щоб забезпечити процес формування доходів бюджету, податки мають бути постійними,

стабільними й рівномірними (в територіальному розрізі).

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки.

Стабільність визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені доходи будуть отримані в повному обсязі.

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи.

Суб’єкт або платник – це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Але реальним платником є носій податку або споживач, який сплачує вартість товарів і послуг, а відповідно і все, що відображено в цінах.

Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується податком.

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру

(фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування (наприклад, оцінка землі – в гектарах, сотих гектара, квадратних метрах).

Джерело сплати податку – це дохід платника, з якого він сплачує податок.

Податкова ставка – це встановлений державою розмір податку на одиницю оподаткування. Вони бувають:

універсальні – встановлюється єдина ставка для всіх платників;

диференційовані – декілька ставок. Диференціація ставок може відбуватись у двох напрямах: (1) у розрізі платників; (2) у розрізі різних характеристик і оцінок об’єкта оподаткування.

За побудовою податкові ставки поділяються на:

тверді – встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Вони можуть бути:

фіксовані – встановлені в конкретних сумах;

відносні – визначені у відношенні до певної величини (наприклад,

у процентах до мінімальної заробітної плати).

процентні – встановлюються тільки щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Поділяються на три види:

пропорційні – це єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування;

прогресивні – це такі, розмір яких зростає по мірі збільшення обсягів об’єкта оподаткування. Прогресія шкали може бути:

простою – при простій шкалі підвищені ставки застосовуються до всього об’єкта оподаткування;

ступінчастою – при ступінчастій шкалі прогресії підвищені ставки застосовуються не до всього об’єкта оподаткування, а тільки до тієї його величини, що перевищує інтервальні обмеження.

регресивні – це такі ставки, розмір яких зменшуєються по мірі збільшення обсягів об’єкта оподаткування.

Податкова квота – доля податку в доході платника (В

практиці законодавчо не встановлюються).

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками

за формою оподаткування – на прямі та непрямі податки; Такий поділ є історично найдавнішою класифікацією податків. Його критерієм стала можливість перекладення податку на плечі споживача.

за економічним змістом об’єкта оподаткування – податки на

доходи, податки на споживання, податки на майно.

за рівнем органу установлення – загальнодержавні, місцеві;

за методом справляння – розкладні та окладні;

за способом утримання податки поділяють:

біля джерела утримання; використовується в процесі стягнення податків і зборів з заробітної плати і доходів громадян від здійснення трудових обов’язків.

за декларацією; стягнення податків на підставі декларації передбачає надання платникам даних про фактичні розміри

об’єкта оподаткування. При цьому існують значні можливості для

ухилення від сплати податків.

за платіжним дорученням. Стягнення податків на підставі платіжного доручення здійснюється лише у випадках, коли платник має сплатити суму нарахованих йому відповідними органами податків (наприклад, розрахунок сум земельного податку в сільській місцевості здійснюється фахівцями сільських Рад народних депутатів).