Тема 4. Податки

Прямі податки – це такі, що сплачуються безпосередньо платником. Вони поділяються на:

Особисті – встановлюються персонально для кожного платника (подушний, прибутковий, майновий, на спадщину);

Реальні – передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками (земельний, домовий, промисловий).



Непрямі податки закладені у ціні товари (робіт, послуг). Вони поділяються на дві підгрупи залежно від характеру торговельної діяльності.

Внутрішня торгівля пов’язана з використанням двох видів непрямих податків: акцизів і фіскальної

монополії.

Зовнішня характеризується встановленням мита на

товари, що експортуються та імпортуються.

Акцизи – це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни.

Залежно від методу встановлення надбавки розрізняють

фіксовані – встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів.

пропорційні – установлюються в процентах до обсягу реалізації.

Залежно від охоплення товарів оподаткуванням пропорційні

акцизи поділяються на

специфічні - встановлюються на окремі види товарів (акцизний збір);

універсальні встановлюються для всього обсягу реалізації (ПДВ).

Фіскальна монополія полягає в тому, що держава сама встановлює таку ціну, яка забезпечує їй певні надходження, тобто виражає прибуток держави від реалізації монополізованих товарів. Вона може бути:

частковою – держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних товарів, або ціноутворення і реалізацію.

повною - держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею

цінами.

Об’єктом фіскальної монополії завжди виступали найбільш масові споживчі товари: сіль, спиртні напої, тютюн, сірники і т.д.

За економічним змістом об’єкта оподаткування

податки поділяються на три групи:

податки на доходи стягуються із доходів фізичних та юридичних осіб. Об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємства.

податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні – справляються у формі непрямих податків. Сплачуються один раз при купівлі.

податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. Стягуються постійно, доки майно перебуває у власності. Оцінка майна може проводитися різними методами (вартість у грошовому виразі, площа будинку, потужність двигуна автомобіля тощо).

За рівнем органу установлення вони поділяються на:

загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади (або управління). Їх стягнення є обов’язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління і зараховуються тільки до місцевих бюджетів.

Склад Загальнодержавих податків і зборів (ПКУ, ст. 9):

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. екологічний податок;

6. рентна плата;

7. мито.

Склад Місцевих податків і зборів (ПКУ, ст. 10):

До місцевих податків належать:

1. податок на майно;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за місця для паркування транспортних засобів;

2. туристичний збір.

За методом справляння розрізняють:

розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальним одиницям, а на низовому рівні – між платниками.

окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, і таким чином і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

Прибутковий податок надає можливість установити пряму залежність між доходами платника і його платежами до бюджету. Залежно від форми доходу — індивідуальної чи узагальненої для всього підприємства — він поділяється на два види: з юридичних і фізичних осіб.

Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян (заробітної плати та інших доходів, а також з персоніфікованого прибутку підприємця). Він має різні назви в різних країнах: податок на доходи фізичних осіб, індивідуальний прибутковий податок, особистий прибутковий податок, прибутковий податок з громадян.

Податок з юридичних осіб справляється із загального доходу підприємства, у формі якого виступає прибуток. Це може бути податок на прибуток підприємств або корпоративний податок.

Установлення одночасно двох видів прибуткового податку дає можливість:

по-перше, охопити оподаткуванням увесь створений валовий дохід, який включає заробітну плату і прибуток,

по-друге, регулювати фінансовими методами співвідношення між ними.

Терміни «система оподаткування» і «податкова система» різні.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому порядку. Роль системи оподаткування проявляється через її функції.

Податкова система – система оподаткування та

адміністрування податків та зборів (облік платників, податковий контроль, податкова звітність та ін.)

Податкова система (за ПК, ст.6, п.6.3) – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків та зборів, що справляються

в установленому порядку.

Формування податкової системи базується на таких засадах: (1)

системність; (2) визначальна база; (3) вихідні принципи.

Системність полягає в тому, щоб всі податки органічно функціонували між собою.

Визначальна база – це обсяг видатків бюджету та цільових

фондів.

Вихідні принципи: принцип формування податкової системи; принципи оподаткування; принципи податкової політики.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям Закону “Про систему оподаткування” в 1991 р. Враховуючи зміни в податковій політиці держави в 1994 р. та 1997 р. були прийняті друга та третя редакція цього Закону. І тільки у грудні 2010 р. був прийнятий Податковий Кодекс України, який набрав чинності з 1.01.11 р.

Наукові принципи оподаткування розробив шотландський економіст і філософ Адам Сміт. Він виділяв:

(1) принцип пропорційності – піддані держави повинні брати матеріальну участь в утриманні уряду співмірно своїм доходам;

(2) принцип визначеності – податок, який кожна окрема особа буде сплачувати, має бути не довільним, а точно визначеним; терміни та способи платежів і його сума повинні бути ясними для платника;

(3) принцип зручності – податок повинен стягуватися в той час і таким методом, які зручніше для платника;

(4) принцип необтяжливості – витрати на збір податку слід звести до мінімуму.

Принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство України (ПК, ст.4) 11 принципів

Проблематика податкової системи України:

Фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання;

Значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків, що призводить до розвитку тіньової економіки,

масштаби якої, за оцінками експертів, становлять в Україні до 50 % від обсягу реального ВВП

Складна, неоднорідна та нестабільна нормативно-правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих законодавчих норм. До того ж прийняття Податкового кодексу є дещо поспішним, а тому і зміст його потрібно постійно удосконалювати.

Витрати на адміністрування окремих податків є більшими порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

Бюджетне відшкодування ПДВ. За останні роки понад 30% ПДВ відшкодовується платникам податку, а отже необхідно настільки удосконалити механізм сплати ПДВ та його бюджетного відшкодування, щоб не було ніякої можливості застосовувати різноманітні схеми незаконного формування та відшкодування ПДВ із бюджету.

Механізм митно-тарифного регулювання не дає можливості оперативно реагувати на зміни кон’юнктури світового ринку та структури економіки в Україні;

Гіперцентралізація. Найбільша проблема у податково-бюджетній сфері нашої країни. На сьогодні 80 % усіх бюджетних ресурсів надходить до центрального державного бюджету і тільки 20 % залишається на всіх місцевих бюджетах.

Корумпованість і каральний характер податкових відносин.

Несправедливість в оподаткуванні особистих доходів громадян. Практично відсутня диференціація. Великі платники податків – фізичні особи.

Надзвийчайно важливим є податкове стимулювання великих підприємств, які мають найвищий інвестиційний потенціал та сплачують найбільші суми обов’язкових платежів до бюджету ( біля 70% загальної суми податкових надходжень усіх категорій платників і водночас понад 40% доходів бюджету загалом). При цьому великими платниками податків в Україні нині визнаються лише юридичні особи, а їх ідентифікація здійснюється за двома критеріями:

– обсягом доходу та

сумою сплачених податків до бюджету України.

Податковий борг – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Причини виникнення податкового боргу:

(1) економічні – це обмеженість фінансових ресурсів, незбалансованість інтересів держави та платників податків, неузгодженість їхніх поглядів на обсяг і види суспільних товарів і послуг, що має надавати держава. Платники, як суб’єкти господарювання, прагнуть максимізувати прибуток. Досягнення цієї мети гальмується необхідністю виконання фінансового обов’язку перед державою. Проблема загострюється, коли формуючи пропозицію суспільних благ, держава намагається максимізувати не добробут суспільства, а власну вигоду. Незадоволений якістю суспільних послуг платник ігнорує сплату податків, збільшуючи обсяг фінансових ресурсів у своєму розпорядженні.

(2) правові – держава, законодавчо закріплює порядок справляння податків, встановлює однакові правила для всіх платників податків, але одні виконують, а інші порушують їх.

(3) психологічні криються у поведінці людини, що обумовлено суб’єктивнопсихологічними схильностями. Останні по різному розвинуті у платників, що й пояснює їх різне ставлення до обов’язку сплачувати податки.

(4) загального характеру - недостатній рівень знань платників та представників влади з економіки та оподаткування, обмеженість і неповнота інформації, якою володіють контролюючі органи, про об’єкти оподаткування і здійснені платником господарські операції, що підлягають оподаткуванню, існування податкової таємниці. Захищаючи податкову таємницю, держава стає на бік боржників і відмовляється від використання громадськості як потужного засобу впливу на платіжну поведінку платників податків.