Тема 13. Демократія як засіб функціонування політичної системи

У політичних науках у центрі уваги є політична демократія, пов'язана з здійсненням перш за все політичних прав і свобод. Пряма демократія - це безпосередній вираз особою своїх політичних прав і свобод шляхом участі у підготовці, обговоренні, прийнятті важливих рішень. У плебісцитарної демократія можливості політичного впливу громадян обмежені і зводяться до голосування "за" чи "проти" певного законопроекту чи рішення. Представницька демократія - це опосередкована участь громадян у прийнятті рішень шляхом вибору ними в органи влади своїх представників.

Демократичній системі правління притаманні такі ознаки: можливість змінити уряд без застосування сили; легітимність опозиції; вільна преса, відсутність цензури; можливість висловлення різних ставлень, оцінок, критики органів державної влади та місцевого самоврядування; високий рівень участі громадян у політичному процесі; гарантовані права та свободи людини й громадянина.

Основні принципи демократії: більшості, право меншості на опозицію, принцип компромісу та консенсусу, принцип активної участі громадян у політичному житті суспільства. Основними ознаками демократії є: права і свободи, свобода засобів масової інформації, рівність усіх громадян перед законом, система стримувань і противаг, наявність політичного й ідеологічного плюралізму, можливість громадян відкрито висловлювати та виражати свій протест проти політики уряду, дій інших політичних і суспільних структур.

Література

Основна

Арон Р. Демократия й тоталитаризм. - М., 1993.

Дай Т., Зиглер X. Демократия для элиты. - М., 1991.

Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация й проблема в Восточной Европе // Вопросы философии. - 1990. - №2.

Забежало П. Важкий шлях до демократії і свободи // Політологічні читання. -- 1994. . - №1.

Кельман М. Десять засад демократії // Право України. - 1996. - №8.

Остром В. Демократия и самоуправление // Государство й право. - 1994. - №4. Салмин А. М. Современная демократия. - М., 1992.

Сорос Д. Утвердження демократії. - К., 1994.

Додаткова

Аг А. «Порівняльна революція» і перехід до демократії у Центральній та Південній Європі // Політологічні читання. — 1992. — №3.

Паренти М. Демократия для немногих. — М., 1990.

Салмин А. М. Современная демократия. — М., 1992.

Трипольський В. О. Тернисті шляхи демократії: спроба політологічного аналізу // Український історичний журнал. — 1994. — № 6.

Шапиро Й. Демократия и гражданское общество // Политические иссле-дования. — 1992. — № 4.

Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія. — К., 1995.

Тема 14. Політичні режими

Сутність політичного режиму та його типи. Політичний режим як сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, панівних форм ідеології. Характер політичного режиму: обсяг повноважень влади, способи і методи її діяльності, ступінь свободи індивідів дозволяють належно оцінити

Ознаками виділення політичного є: спосіб формування органів влади; співвідношення між гілками влади; становище і роль політичних партій та громадських організацій; правовий статус особи; рівень економіко-господарського розвитку; рівень політичної стабільності суспільства; порядок функціонування правоохоронних і каральних органів; встановлена правова система, її особливості та характер.

Політичні режими класифікують на авторитарні, тоталітарні та демократичні, в окрему групу дослідники виділяють фашистські режими у різноманітних формах їх прояву.

Демократичний режим характеризує: виборність найважливіших органів політичної влади; вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волевиявлення більшості громадян; формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі; юридична рівність громадян; пріоритет прав людини над правами держави; розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі.

Авторитарний режим. Основні ознаки авторитаризму : у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, диктату; виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повноваженнями; обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення; гласність не є принципом діяльності органів влади; опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії.

Тоталітарний режим. Основні ознаки тоталітарного політичного режиму: жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема; відсутність легальної опозиції; наявність обов'язкової для усіх офіційної ідеології; нетерпимість до політичного інакодумства; знищення громадянського суспільства; проголошення принципу органічної єдності держави і народу; повна монополізація влади політичним лідером, який представляє законодавчу та виконавчу владу.

Політичний режим сучасної України. Політичний режим України можна охарактеризувати як "змішаний", тобто такий, що інтегрує ознаки усіх основних політичних режимів: демократичного, авторитарного, автократичного, тоталітарного, анархічного, охлократичного.

Література

Основна

Даль Р. Введение в экономическую демократию. Введение в американскую политику. – М.1991.

Кельман М. Десять засад демократії // Право України. – 1996. - № 8

Ковлер А.И. Исторические формі демократии. – М., 1990.

Лобер В. Демократия: от зарождения идеи до современности. – М., 1991.

Марчук П.П. Політологія. – Тернопіль, 1998.

Мельник В.А. Политология: Учебник. - Минск, 1996.

Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. –К., 1999.

Політологія: Підручник. / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К., 2001.

Салмин А.М. Современная демократия. – М., 1992.

Шапиро Й. Демократия и гражданское общество // Политическое исследование. – 1992. - № 4.

Шляхтун П.П. Політологія: Підручник. – К.: 2002.