3. .Особливості політичної структури
3) На розвиток політичних і правових уявлень держав Стародавньої Месопотамії істотний вплив зробив ряд факторів :
• політичною організацією населення в Межиріччі Тигру і Євфрату виступали переважно не так централізовані імперії, а міста-держави, які боролися за гегемонію над сусідніми етносами і одночасно зазнавали постійні набіги напівосілі і кочових племен;
• в державах Межиріччя сформувалась багатоукладна економіка з відносно високим рівнем розвитку товарно-грошових відносин, де права вільного общинника були близькі до прав власника, а громадська земля перебувала в приватно-сімейному володінні;
• наростаюче соціально-економічна нерівність і безперервна боротьба численних держав один з одним стимулювали розвиток політико-правової ідеології в Межиріччі.
3. Ці чинники зумовили специфіку політико-правової ідеології держав Месопотамії.
1. Історія політичної і правової думки Стародавньої Месопотамії характеризується наявністю письмових джерел, які відображають уявлення про справедливе державному устрої, законодавчу практику, що склалися в Межиріччі Тигру і Євфрату в IV-II тис. До н.е.
2. Формою існування політико-правових уявлень були міфи, перекази про богів і героїв, хвалебні гімни, притчі, повчання. Поряд з ними збереглися і важливі відомості про ставлення людей тієї епохи до своїх повсякденних справ, до того, як слід поводитися в світі, щоб заслужити прихильність богів. У таких свідоцтвах простежуються витоки правових уявлень епохи і способи усвідомлення ієрархічної підпорядкованості між мудрістю богів і життєвим досвідом людей.
3. Ці ж уявлення про ієрархію цінностей і орієнтирів поведінки людини накладали свій відбиток на законодавчу діяльність правителів, визначаючи зв'язок склалися в Стародавній Месопотамії міфологічних уявлень про право з законодавчим мистецтвом, які досягли там дуже високого рівня. Особливість найдавнішої політичної історії Месопотамії полягає в тому, що тут існувала не одна, а декілька держав, які почергово домагалися переваги в регіоні. У кінці IV – на початку III тисячоліття до н. е. на півдні Дворіччя виникли міста–держави Ур, Урук, Лагаш, об'єднані істориками збірною назвою Шумер (на ім'я народу, що жив там). Дещо пізніше сформувалося і почало завоювання царство Аккад. У III тисячолітті до н. е. велика частина Месопотамії потрапляє під владу Вавілонського царства. Потім, з XVI ст. до н. е., посилюється міць Ассірії (її столиця – місто Ніневія). Після нового недовгого піднесення Вавилона в VI ст. до н. е. Межиріччя було завойоване північним сусідом – Персією (Іраном).
Культура цих держав мала певні відмінності, але чітко простежується її спадкоємність, спільні риси. Месопотамію часто називають колискою людської цивілізації. Багато що з того, що становить сучасну культуру і оточує нас в повсякденному житті, виникло саме там.
Закони Хаммурапі. Певним підсумком розвитку політичної думки давніх стало оформлення письмових законів у Шумері, Аккаді, інших державах Месопотамії. Як цар–законодавець увійшов у світову історію Хаммурапі, який підпорядкував владі Вавілону все Дворіччя (XVIII ст. до н. е.). У Парижі, в Луврі зберігається "Стела Хаммурапі". У її верхній частині – зображення самого царя, який одержує від Бога символи влади, а в нижній – вибиті клинописом закони. Велике місце серед них займає боргове право – позики, відсотки на борги, застава. Грошовою одиницею тоді був талант (слово, яке, змінивши значення, увійшло до сучасних мов).
Регулюються сімейні стосунки: взяття шлюбу, покарання за невірність, майнові права чоловіків, успадкування, розлучення. Обумовлено, що раб – повна власність хазяїна. Судили жерці, вони могли викликати свідків, які приносили клятву.Покарання передбачалися суворі, існував смертний вирок (відсікання голови, закопування живцем у землю, саджання на кіл). Лікар за невдале лікування карався таким чином: "Якщо лікар, роблячи кому–небудь надріз бронзовим ножем, заподіє смерть цій людині або, знімаючи катаракту бронзовим ножем, пошкодить око цієї людини, то йому повинні відсікти руку". Військо було регулярним, за службу отримували гроші і наділ землі. Вищу владу за всіма законами втілював цар.Збільшення території держави призводило до ускладнення структури управління. В Ассірії, знову ж уперше, виник чіткий розподіл на місцеві адміністративні одиниці – сатрапії. Потім його запозичила Персія.
Наведена характеристика не вичерпує перелік досягнень у галузі науки і мистецтва, які вперше з'явилися у народів Межиріччя, але вона дає уявлення про той високий рівень, якого досягла тут культура.