Мідний вік (енеоліт)

IV— III тисячоліттями до н.е.

Мідний вік, або енеоліт, у межах території України датується IV— III тисячоліттями до н.е. У країнах Стародавнього Сходу він розпочався понад 5 тис. років тому, а окремі мідні вироби знаходять тут ще раніше, навіть у шарах середини VI тисячоліття до н.е.

Люд­ство опанувало перші метали — мідь і золото.

Перша мідь була самородна, знаряддя з неї ковані.

Але скоро люди навчилися плавити цей метал з руди.

Виникають копальні.

У мідному віці залежно від конкретних природних умов і традицій розвитку економіки в одних груп населення основну роль відігравало земле­робство, а в інших—скотарство.

Це був перший великий суспільний поділ праці. Пастух — важлива фігура у світовій історії; його образ віддавна втілювався в кам'яних скульптурах, епосі.

У пастуших (скотарських) племен було більше шкіри, вовни, козячого пуху, м'яса, ніж у землеробів, а в останніх уже виникав надлишок зерна та інших продуктів землеробства, що сприяло розвитку міжплемінного обміну.

В Україні найбільш поширена є Трипільська Культура

Трипільська культура

Це — одна з найбільш вивчених і яскраво виражених культур розписної кераміки в Європі. Вона займала все лісостепове Правобережжя і Прикарпаття України, а на пізньому етапі поширилася на Волинь і Степ, до Одеси включно.

Відкрита культура наприкінці XIX — на початку XX ст. київським археологом В. В. Хвойкою, що провів перші розкопки поселень біля Трипілля на Київщині. 

У межах України виявлено понад 2000 трипільських поселень, значну частину з яких розкопано. У розвитку культури виділяють три періоди: ранній (А) — поселення Лука-Врублівецька, Гринівка, Бернашівка; середній (В) — Володимирівка на Синюсі, Коломийщина поблизу Києва та ін.; пізній (С) — Жванець, Козаровичі, Усатове (тепер територія м. Одеси),

Реконструкція житла трипільської культури з поселення Ленківці (Чернівецька область).

Зразки орнаменту на посуді трипільської культури.

Глиняна пластика трипільської культури.

І, 2, 3, 6 — антропоморфні статуетки; 4, 5, 7, 8 — зооморфні скульптурні зображення.

Інші культури енеоліту

Лендельська культура

була поширена на Волині

(до р. Горинь)

і частково на лівобережжі Верхнього Дністра.

Відомо понад 30 поселень і шість неве­ликих могильників. 

тут виявлено напів землянкові житла із залишками глиняних печей,

крем'яні майстерні та

ями госпо­дарського призначення.

Поселення, зазвичай,

розміщувались на високих мисах, деякі з них мали укріплення.

Матеріали лендельськоїкультури.

1-4 — кераміка; 5 —рогова мотика.

Полгарська культура.

На Закарпатті відомі дві культури мідного віку — полгарська і баденська.

Основним районом поширення цих культур є

території Чехії, Словаччини й Угорщини.

Звідси вони

проникли на Закар­паття.

Баденська культура

в середині III тисячоліття до н.е. змінює полгар-ську. Велика кількість пам'яток цієї культури відома в Подунав'ї на території Чехії, Словаччини, Угорщини та інших сусідніх країн. На Закарпатті баденські поселення виділені недавно, відомо їх тут всього близько десяти (Великі Лази, Мукачеве та ін.).

Середньостогівська культура

була поширена в лісостеповій і степовій частині межиріччя Дніпра і Дону.

Окремі місцезнаходження цієї культури виявлено на захід від Дніпра, зокрема в межах Кіровоградської області. Назву культурі дало розкопане А. В. Добровольським поселення в урочищі Середній Стіг (нині на території м. Запоріжжя).

Всього тепер відомо близь­ко 100 пунктів цієї культури — поселень, могильників, поховань,тощо.

.

Старожитності середньостогівської культури: 

/-5, 7 — кремінь; б, 10 — глина; 8, 9 — кістка.

Ямна культура

виділена В. О. Городцовим після розкопок курганів у басейні Сіверського Дінця, поблизу м. Ізюм та на річці Бахмут. Названа так за типом поховань у простих ґрунтових ямах. Історію і культуру ямних племен вивчають, в основному, за матеріалами поховань, яких лише в межах України досліджено понад 1000. Здебільшого це поховання під курганами, на Дніпрі розкопано і кілька безкурганних могильників.

Пам'ятки ямної культури поширені у степових районах від Заволжя до пониззя Дунаю. На цій величезній території виділяється кілька місцевих локальних варіантів культури, що різняться, передусім, особливостями ке­раміки.

1 — глина; 2 — камінь; 3, 5-8 — мідь; 4, 9, 10 — кістка; 11 — срібло.