28. Назвіть найтиповіші наукові тексти, дайте коротку характеристику кожного з них.

До найтиповіших наукових текстів належать: анотація, тези, конспект, відгук, рецензія, реферат, курсова та дипломна робота, стаття, доповідь, монографія.

Анотація (від. лат. аnnotatio - "зауваження") - коротка, стисла характеристика змісту книги, статті тощо. Це невеличка бібліографічна довідка, де стисло характеризується зміст книги, статті через перелік найголовніших у них питань, оцінюється анотований твір.

Тези- основні положення статті, доповіді або лекції, що відображають суть висловленого.

Доповідь – прилюдне повідомлення на певну тему із найпоширеніших жанрів усного висловлювання. Доповіді бувають: політичні; ділові; звітні. Конспе́кт — стислий писаний виклад змісту чого-небудь. Різновид навчального видання. Конспе́кт лекцій — стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни.

Моногра́фія (англ. monograph, нім. Monographie f) — наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем. Серед учених прийнято будь-яку досить тривалу роботу з дослідження певної теми завершувати публікацією відповідної монографії, що містить детальний опис методики дослідження, виклад результатів проведеної роботи, а також її інтерпретацію.

Рецензія – це критичний відгук на підручник, монографію, наукову статтю, дипломну роботу, дисертація, що містить зауваження, пропозиції тощо. Мета рецензії рекомендувати твір до друку або до захисту.

Відгук – це висновки уповноваженої особи або кількох осіб про наукові роботи, вистави, фільми, представлені на розгляд чи до захисту.

Реферат — (з латинської refero). — “доповідаю, повідомляю” короткий виклад у письмовому вигляді змісту наукових праць з певної теми. Згідно з визначенням, реферат має являти собою результат аналізу декількох наукових праць (книжок, статей, підручників, матеріалів конференцій тощо) з певного наукового напрямку. В самому простому випадку він містить стислий огляд основного змісту цих джерел. Але, справжній науковий реферат містить ще й порівняння підходів різних дослідників, а також висловлення власного ставлення до їх позицій.

29. Поясніть, як ви розумієте поняття «культура мовлення».

Культура мови - галузь мовознавства, що займається утвердженням (кодифікацією) норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії української літературної мови, граматики, лексикології, словотвору, стилістики, культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції розвитку мовної системи, проводить цілеспрямовану мовну політику, сприяє втіленню норм у мовну практику. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її, оновлює. Вона діє між літературною мовою і діалектами, народнорозмовною, між усною і писемною формами.

Культура мови невіддільна від практичної стилістики, яка досліджує і визначає оптимальність вибору тих чи інших мовних одиниць залежно від мети і ситуації мовлення.

Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

- нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);

- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.