3. Система відліку. Відносність механічного руху. Радіус-вектор. Переміщення.

Система відліку — співвідношення нерухомих одне відносно іншого тіл, відносно яких розглядається рух, і годинників, що відраховують час.

Відносність механічного руху - переміщення для різних спостерігачів буде різним

Радіус-вектор сполучає початок координат з точкою М.

Переміщення точки – це вектор, проведений з положення точки в початковий момент часу до її положення в даний момент часу.

Якщо в початковий момент часу t₀ положення точки задавалося радіус-вектором, а в момент часу - вектором, то .

4. Визначення миттєвої швидкості для довільного руху.

М иттєва швидкість - Швидкість тіла в даній точці траєкторії (у певний момент часу), перша похідну за часом від радіус-вектора матеріальної точки, Вектор миттєвої швидкості спрямований по дотичній до траєкторії руху.

5. Визначення прискорення для довільного криволінійного руху.

В загальному випадку криволінійного руху вектор прискорення визначається як сума двох складових

6. Повне прискорення. Нормальне та тангенціальне прискорення.

Вектор називається нормальним (доцентровим) прискоренням, він спрямований по нормалі до траєкторії до центру її кривизни. Нормальне прискорення виникає тоді, коли вектор швидкості змінює свій напрямок.

Вектор називається тангенціальним прискоренням, він спрямований по дотичній до траєкторії. Тангенціальне прискорення виникає при зміні модуля швидкості. Модуль повного прискорення

7. Визначення вектора кутової швидкості.

8. Зв’язок лінійної та кутової швидкостей.

9. Визначення кутового прискорення.

10. Таблиця аналогій між характеристиками поступального та обертального руху (для кінематичних характеристик)

Таблиця 2.1

Поступальний рух	Обертальний рух
- лінійна швидкість	- кутова швидкість
- лінійне прискорення	- кутове прискорення
- маса	- момент інерції
- імпульс	- момент імпульсу
- сила	- момент сили
- рівняння динаміки	- рівняння динаміки
- рівняння динаміки	- рівняння динаміки
- кінетична енергія	- кінетична енергія

11. Інерція. Маса. Визначення поняття сили.

Інертність (Інерція) — в механіці — властивість матеріальних тіл, яка проявляється в тому, що тіло зберігає незмінним стан свого руху або спокою по відношенню до так званої інерційної системи відліку, коли зовнішній вплив на тіло відсутній, або коли на тіло діє рівноважна система сил. Якщо на тіло діє нерівноважна система сил то властивість інертності проявляється в тому, що зміна стану спокою або руху тіла відбувається поступово, а не миттєво. Мірою інертності тіла є його маса.

Маса — фізична величина, яка є однією з основних характеристик матерії, що визначає її інерційні, енергетичні та гравітаційні властивості. Маса зазвичай позначається латинською літерою m. (ma = F, F – сила, що діє на тіло, a - прискорення).

Сила — фізична величина, що характеризує ступінь взаємодії тіл. Якщо на дане тіло діють інші тіла, то ця дія (взаємодія) проявляється у зміні форми і розмірів тіла (тіло деформується), або/та у зміні швидкості тіла (тіло рухається з прискоренням)[1]. У першому випадку маємо статичний прояв сили, у другому — динамічний. Виходячи з цього можливі два способи визначення сили: за деформацією тіла (наприклад, пружини) і за прискоренням, отриманим тілом.

Сила є векторною величиною — крім числа, що позначає більшу чи меншу дію, вона характеризується ще й точкою прикладання та напрямком дії. Силу здебільшого позначають латинською літерою F (від англ. force), де жирний шрифт вказує, що це вектор. Вектор також позначають стрілочкою F → Абсолютна величина сили позначається нежирним шрифтом: F.