- •Археологічні видання: а. Матвеев. Археологические иследования южной России. Одесса, 1884 [3].
- •Бобринський а.А. Курганы и случайныя археологическіе находки близь мыстечка Смылы. Санкт-Петербург, 1887 [4].
- •Запорожская рукопись о кладахь. Кіев, 1903 [7].
- •Графиня Уварова. Могильники северного Кавказа. Кавказ, 1900 [9].
- •Лаппо-Данилевский. Скифские древностиє. Санкт-Петербург, 1887 [11].
- •В.И Гошкевичь. Клады и древности Херсонской губерніи. Херсон, 1903 [12].
- •С. Гамченко. Древний поселок и могильник в урочищье "Стуга", близь с. Студенца, Волинской губернии. Житомир, 1893 [14].
- •В.В. Антоновичь. Археоологическая карта Волынской губернии. Москва, 1900 [16].
- •Етнографічні видання: Сумцов н.Ф. Хлеб в обрядах и песнях. Харьков, 1885 [1].
- •Жуковский в.П. Юмористические рассказы и сцены из малорусского быта. Киев, 1884 [2].
- •И. Абрамовь. Чергиговские малороссы. Быть и песни населенія. Санкт-Петербург, 1905 [5].
- •А.Е Богданович. Пережитки древняго міросозерцанія у белопуссовь. Гродно, 1895 [8].
- •Ф.С Красильников. Малороссія и малороссы. Москва, 1904 [10].
- •А.А Потебня. Обьясненія малорусских и сродных народных писень. Варшава, 1883 [15].
- •Джерела:
Жуковский в.П. Юмористические рассказы и сцены из малорусского быта. Киев, 1884 [2].
Рецензія одразу ж розпочинається з неприхованого обурення прочитаним, - «Ми хотимь виразыть только изумление...Никогда не встречалось нам ничего более тупого и плоского. Каждый из етих сцен производит впечетление какое визиваеться в обществе сказаная кемь нибудь тупая пошлость, которий смеется один разсказчик при гробовом и состатрадательном молчании слушателей».
Цілком вігорідно, що Жуковський не читав ні Гоголя, ні Квітки (одні з класиків малоросійського гумору). І йому варто було хоча б просто послухати народні розповіді. І після цього, у нього б назавжди зникло бажання видавати та отримувати по 25 копійок за кожну продану копію.
В кінці зазначається навіть якесь співчуття і жаль з приводу того, що на зачатках сучасної (для часів Російської імперії) писемності, перші талановиті письменники придавали сільським жителям дураковаті риси.
И. Абрамовь. Чергиговские малороссы. Быть и песни населенія. Санкт-Петербург, 1905 [5].
З самого початку автор рецензії зазначає, що це вже не перша робота Абрамова на плодібну тематику (порайонне етнографічне спостерігання за життям українського народу), і те, що подібні праці йому дуже подобаються, - "хоча такы праці пестрат однообразним матеріалом…але намь интересно наблюдать жизнь народа вь различныхь местахь его территоріи, останавливаясь даже нааизвестномь".
Книжка розпочинається з короткого опису унікального місцевого говору (де буква і заміняється на у). Хоча варто заначити, що у професорів, які спеціалізувалися по українським говорам, виникали стосовно цього певні дискусії - кожному чулися різні звуки.
Далі автор зупиняється на ліричних піснях та описі веселля. Зокрема детально описується звичай, коли на весіллі хода іде селом з червоним прапором, який символізує чесність і цнотливість нареченої.
У висновку, можна сказати, що дана робота є надзвичайно цікавою та інформативною, навіть, - "несмотря на отрывочность сообшаемыхь авторомь сведеный"
А.Е Богданович. Пережитки древняго міросозерцанія у белопуссовь. Гродно, 1895 [8].
"Наша этнографическая литература вообще не особенно богата, при томь большую часть книгь и статей не станет читать большая публика, все это - сборники сырого матеріала, едва обработаного и представляющаго интересь лишь для спецыіалистовь". Книжка Богдановича - це ж зовсім інша історія.
Етнографічні матеріали якими скористувався автор були зібрані в центральній Білорусі, в уїздах (борисовскьом, мінському, слуцькому...). Автор бере до уваги лише ті традиції і повіря, в яких зберіглося стародавній світогляд.
"Все записи сделані автромь лично, что придаеть имь несомненную ценность, но важнее всего то, что сам Богдановичь - уроженець Белоруссіи и по своимь служебнымь заняіямь стоить близко кь народу".
Авторо малює загальну характеристику білоруса. І вона така, не зовсім світла та яскрава. Це образ бідного білоруса, який ще до недавна повністю залежав від пана, і сам ні на що не спроможний.
Короткий опис розділів:
1 розділ - Трактує про пережитки фетишизму.
2 розділ - Згруповані пережитки анінізму.
3 розділ - Описані пережитки уособлень.
4 розід – Опис пережитків сонячного культу.
5-6 розділи - Демонологія
7-8 розділи - Медицина та забобони.
Але претензій до Богдановича багато - він майже ніколи не вказує звідки він бере дану інформацію, а якшо і вказує - "то почти всегда изь вторыхь рукь".
Плюс, є багато сумнівних імен всяких божеств, які він ставить в абсолютну істину, хоча стосовно цього ведуться жваві дискусії. Наприклад, божество "Знич" (і досі піддається великій критиці і невідомо чи воно і справді існувало). Автор багато чого додумує. І це все робе книгу не дуже серйозною. Але тим не менш, за нею залишається два великих переваги – цікавий матеріал, який просто написано. Завдяки чому книга зможе найти широке коло читачів.