- •Археологічні видання: а. Матвеев. Археологические иследования южной России. Одесса, 1884 [3].
- •Бобринський а.А. Курганы и случайныя археологическіе находки близь мыстечка Смылы. Санкт-Петербург, 1887 [4].
- •Запорожская рукопись о кладахь. Кіев, 1903 [7].
- •Графиня Уварова. Могильники северного Кавказа. Кавказ, 1900 [9].
- •Лаппо-Данилевский. Скифские древностиє. Санкт-Петербург, 1887 [11].
- •В.И Гошкевичь. Клады и древности Херсонской губерніи. Херсон, 1903 [12].
- •С. Гамченко. Древний поселок и могильник в урочищье "Стуга", близь с. Студенца, Волинской губернии. Житомир, 1893 [14].
- •В.В. Антоновичь. Археоологическая карта Волынской губернии. Москва, 1900 [16].
- •Етнографічні видання: Сумцов н.Ф. Хлеб в обрядах и песнях. Харьков, 1885 [1].
- •Жуковский в.П. Юмористические рассказы и сцены из малорусского быта. Киев, 1884 [2].
- •И. Абрамовь. Чергиговские малороссы. Быть и песни населенія. Санкт-Петербург, 1905 [5].
- •А.Е Богданович. Пережитки древняго міросозерцанія у белопуссовь. Гродно, 1895 [8].
- •Ф.С Красильников. Малороссія и малороссы. Москва, 1904 [10].
- •А.А Потебня. Обьясненія малорусских и сродных народных писень. Варшава, 1883 [15].
- •Джерела:
В.В. Антоновичь. Археоологическая карта Волынской губернии. Москва, 1900 [16].
У Антоновича вже виходила подібна праця, тільки присвячена вона була Київській губернії, і тоді вона була, - "приветсвена всеми, как ценный вклядь вь археологическую науку".
Антонович оперує як і власними зібраними матеріалами під час розкопок, так і данним інших обличь (Беляшевського, Я. Волинянского, А. Уварова...). Також для створення даної роботи, свої матеріали надали музеї та колекціонери.
Великий плюс даної роботи - існування предметного покажчика, який дозволяє швидко орієнтувтися в такому обширному матеріалі. Все поділено на групи:
Камяний, бронзовиий і залізний віки
Кургани
Городища
Вали
Монети
Причому кожна така група група, поділена ще на підгрупи. Наприклад, кургани камяного віку, кургани волинського типу, кургани з обрядом спалення тощо.
Сама ж карта добре і детально проілюстрована, залучені різні кольори для позначення елементів, але є один такий недолік, це те, що археологічні елементи позначені чорним кольором і зливаються з загальною картиною, і краще було б їх позначати більш видними кольорами.
"Составленная глубокимь знатокомь южно-русскихь древностей, представляеть крупный вкладь вь археологическую литературу, она окажеть значительную помощь при дальйнейшихь археологическихь иследованіяхь Волыни", - такого висновку доходить автор в кінці рецензії.
Етнографічні видання: Сумцов н.Ф. Хлеб в обрядах и песнях. Харьков, 1885 [1].
Рецензія даної праці одразу ж розпочинається зі слів похвали авторові за його плодовитість, - «Авторь названнаго сочиненія принадлежит кь числу плодовитыхь ученыхь. В короткій промежутокь времени имь написано около полутора десятка болье или менье обшырных статей по исторіи южнорусской литературы и по истории русскаго быта»
Загалом ця робота є дуже цікавою і корисною, оскільки вона добре проливає світло на ті звичаї та традиції, які дійшли і зберіглися ще за часів давніх язичників.
Автор не просто бере і описує обряди, а копає під саме коріння – детально розповідає про давність землеробства на території Європи. Розповідає історію того, як з просте піджарювання зерен пшениці і подальше змішування їх з водою (в результаті чого утворювалася така каша), еволюціонувало в печіння хліба.
Оскільки саме зерна пшениці – це і є хліб, то і перші обряди пов’язані саме з ними, з зернами. Наприклад, осипання зерном молодих, засівання, посипання місця де лежить покійник тощо.
Автор зупиняється не лише на описі звичаїв, а і детально розбирає кожний аспект хліба: його склад, форма, прикраси…
Красна гірка, Юрій весняний, масляна, Купала – в усіх цих святах фігурує хліб в різних його видах - крачун, вареники, блини, тутманик, паска, кулага.
Така обширність використання хліба звісно відображається і на фолькльорі. Цьому і присвячена друга частина роботи Сумцова.
Сумцов також намагається пояснити оцей культ навколо хліба, -«Відмінна черта древнего народного мірецозірзація представляє оліцетвореніє і обоготвореніє сил і явищь вищої природи людини і ії буття». Оскільки у слов’ян на першому місці стояло сонце, в повній залежності від якого хліб і перебував. І з розвитком землеробства саме хліб, замість тварин, стали приносити сонцю в жертву. Цікаво, що хліб який приносили в жертву, ліпився у вигляді тварин.
Загалом, як зазначає автор рецензії, ця робота, - «не блещет большою новизною фактовь». Але ніде правди діти, вклад Сумцова є дуже вагомим, оскільки це допоможе створити велику словянську міологію і зрозуміти значення звичаїв і традицій, сенс яких загубився.
У автора рецензії є лише одна, не те що придирка, а скоріше побажання – чому немає чіткого розмежування між випадками коли хліб мав особливе значення, і тими – де він був звичайним побутовим явищем. І те, що немає чіткого опису, що означає та чи інша річ в традиції. І про це, - «приходиться лишь догадываться».
Цікаво, що офіційний опонент Сумцова, О. О. Потебня, відніс цю працю до числа не просто значущих досліджень, а тих, що приносять користь наступним дослідникам. А на думку видатного сучасного фольклориста А. К. Байбуріна, вона й нині зберігає свою цінність для фахівців і широкого кола любителів слов’янської старовини.