4 Питання:
Реформи Юстиніана вимагали значних коштів для їх реалізації, числені війни та будівництво. Як результат – зростання податків, чиновники беруть хабарі та зловживають своєю владою. На додачу, Юстиніан вів ну дуже централізовану політику, втручався в справи церкви і вів боротьбу з монофізитсвом (версія про єдину божественну природу Ісуса Христа, а не подвійну — божественну і людську). Звісно, що це ніколи ні до чого доброго не призводило. Так і в цьому випадку. Такі дії з боку влади обернулися їй у вигляді повстання 532 року в Константинополі – повстання «Ніка» (така назва через те, що основне гасло повстанців було, - «Ніка! Перемагай»).
Монофізитів було більшість і серед «зелених», однієї з найбільших груп вболівальників на циркових змаганнях колісниць — основної розваги жителів Константинополя.
11 січня 532 року представники зеленого (за кольорами улюленої команди) дему поскаржились імператору на утиски з боку його чиновників і представників голубого дему, яких той підтримував. Але Юстиніан перевав їх не дослухавши, що було сприйнято як образа і між болільниками двох демів почалась бійка, яка переросла у сутички із вбивстваим за межами іподрому.
Все якось було придушено (найактивніших учасників заарештували та пострачували, а декільком вдалося втекти), але під час наступних змагань на іподромі, вболівальники двох демів стали вимагати від імператора помилувати втікачів, проте Юстиніан не удостоїв їх відповіддю і раніше непримиримі болільники обох команд, скандуючи "Ніка!" ("Перемога!"), разом залишили іподром й заходились громити місто.
Повстання в місті тривало 8 днів. Повстанці захопили в’язницю та випустили на волю ув’язнених, грбували храми (в тому числі і Собор Святої Софії) та навіть спробували взяти штуромом імператорський палац.
Спочатку Юстиніан звернувся до повстанців і пообціяв не карати винних, якщо погроми припиняться. Але це нічого не вирішило. Юстиніан навіть замислювався над тим, щоб залишити місто, але його дружина Феодора переконала його в тому, що краще загинути, ніж втрати владу.
Звичайно цією ситуацією намагалася скористатися сенатьска опозиція, щоб скинути Юстиніана з престолу. Вона висунула на престол воєнначальника Іпатія Флавія.
Але Юстиніанові вдалося підкупити вождів повстання, що внесло розкол в ряди повсталих. І за допомогою допомогою загонів варварів-найманців придушив повстання, перебивши близько 35 тис. людей на іподромі, які зібралися на коронацію Іпатія.
Самого Іпатія було страчено, а сенаторів, які його підтримували – вислали з столиці. А Нарсес (людина якій вдалося підкупити бунтівників) став першим радником імператора. Придушення повстання дозволило Юстиніану зміцнити свою владу. Після знищення опозиції у Візантії встановилося автократичне правління.
5 Питання:
Юстиніан започаткував загальну програму відродження величі Риму. Він безперервно воював з усіма своїми сусідами, намагаючись здійснити амбітну мрію -- повернути державі кордони великої Римської імперії, зокрема приєднати до Візантії всю Італію, узбережжя Африки та Близький Схід.
Війни йшли відразу на 3 фронти: на заході – з германськими племенами, на сході – з Персією, і на Балканах – зі слов’янами.
У 532 році з Персією був укладений ганебний договір – Візантія повинна була сплачувати велику данину. І Юстиніан перемкнувся на захід. Там були самі основні інтереси – Італія та Африка. Почати було вирішено з Африки.
У 534 році візантійська армія на чолі з видатним полководцем Велизарієм розгромила вандалів і захопила Північну Африку. Далі армія Велизарія, захопивши о. Сицилію, вдерлася до Італії. Значну роль відіграла підтримка візантійців християнською церквою і населенням Італії.
У 536 р. армія Велизарія вступила без бою до Рима, а за три роки візантійці захопили столицю варварів — Равенну. Але 540 рік став важким для імперії. Скориставшись тим, що візантійці перебували в Італії, на них напали гуни та слов’яни, а Персія порушила мирний договір і захопила частину Сирії. Імперія повинна була вести війну по всіх фронтах.
Імператор відкликав Велизарія і послав його з армією на захист східних кордонів. Полководець впоравсь і з цим завданням. До завоювання земель на Заході Юстиніан повернувся лише 552 р. І хоча відновити межі Римської імперії часів імператора Константина не зумів, проте збільшив територію своєї держави майже вдвічі.
У 558 році на візантійському кордоні на Дунаї вперше з’явилися авари. Їхні посли випросили у у Юстиніана дозволу розселити свій народ в межах візантійських кордонів при умові захисту Імперії від нашестя навали інших кочових орд варварів.
Вже через рік на кордоні імперії з’являються болгари та слов’яни. Болгарський хан Заберган захопив всю Фракію і опинився біля стін Константинополя. Захищав місто вже вище згаданий Велізарій, і захистив успішно.
У 562 р. Імперія уклала мир світ з Персією на 50 років, який завершив епоху тривалих конфліктів, які почалися в 540 р.
Підсумовуючи, можна сказати, що Юстиніан прагнув відновити всю Римську імперію, вів тривалі війни в Африці, Іспанії, Італії. Ввелася активна дипломатія, котра була направлена на створення союзів з одними державами чи то племенами проти інших. Це допомагало підтримувати необхідний баланс сил на кордонах імперії. І поки йшли війни в Африці – серце імперії Константинополь, знаходилося в постійній небезпеці. Така постійна концетрація сил і напруга з боку правителів дозвола імперії проіснувати стільки часу.
Хоча з іношого боку, оці нескінченні безконечні і напружені війни і згубно відобразилися на державі. На це було потрібні велечезні кошти. І коли імператор помер у віці 84 років, його син Юстиніан ІІ опинився у скрутному становищі. Були втрачені завойовані землі, знову почались єресі та народні рухи. Не самий кращий час імперії.