2 Питання:
Майбутній імператор народився в 482 році в досить бідній сім’ї звичайного селянина в місті Таурісий (Верхня Македонія). Юстиніан мав добру філологічну та юридичну освіту (навчався в Константинополі), був рішучим і в ньому виднівся талант до керівничої роботи. Водночас його характеризують як і хитру та підступну людину, яка вдало приховувала свої емоції. В певній степені був жорстоким. В нього була одна мета життя - відновити під своєю владою давню велич Римської імперії.
Взагалі, він був чудовим уособленням всієї візантійської політики – нещирий, лицемірний, інколи нехтував домовленостями. Такою ж була і його дружина – Феодора. Жінка, з сім’ї циркачів, куртизанка, жінка з залізною волею та здатна підримати свого чоловіка. Вона мала великий вплив на нього, і після її смерті, Юстиніан, як правителю, став менш рішучим.
Хоча до свого правління він скоріше нагадував варвара, а не імператора. Виникає питання, - «а як він взагалі дібрався до трону?». А справа в тому, що його дядько – Юстин, служив в армії, і дослужився до того, що став полководцем і захопив владу, тим самим наблизив свого племінника до трону.
Здібний Юстиніан мало-помалу став набувати при дворі все більшої популярності і впливу. У 521 р. він був удостоєний консульського звання.
У 527 році дядько помирає, і оскільки в нього не було дітей – імператором та імператрицею були проголошені Юстиніан та Феодора. Юстиніан одразу усунув всіх своїх суперників і швидко прихилив до себе впливові групи суспільства. Ну, наприклад, папам він подобався, що був ярим прихильником християнства, а аристократію і пролетаріат підкуповував привілеями та пишними святами.
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
3 Питання:
Окрема тема Юстиніанівської зовнішньої політики – це забудова імерії. Як повідомляє Прокопій Кесарійський, то будь-яке володіння було укріплене фортецею, або принаймі поруч знаходився військовий пост. В будівництві він був досить амбіціозний і прагнув перевершити самого Соломона з його легендарним Єрусалимским храмом. І Юстиніан видає наказ – побудувати в Константинополі, на місці старого згорівшого храму, одну з найвеличніших пам’яток християнського світу – Собор Святої Софії. Який був побудований у 537 році. Коли 537 р. освячувався храм, Юстиніан І, зачарований красою храму, вигукнув, - «Хвала Господу, який надихнув мене здійснити таку справу! Соломоне, я тебе перевершив!»
Однією з найуспішніших реформ вважається кодифікація права. З вище наведеного характеру Юстиніана, можна зрозуміти, що він прагнув до централізації влади та непохитного авторитету монарха. Як результат, в 529-534 роках у світ виходить «Кодекс Юстиніана» у 12 томах. В ньому поєднювалося давні римські правові норми та ціності християнства:
Проголошено рівність усіх громадян перед законом
Рабство не скасовано, але вбивати раба стало заборонено. Також вони отримали змогу звільнитися
Жінку та чоловіка зрівняно в правах.
«Воля імператора – джерело законів».
У 554 було здійснено досить такий прагматичний крок – Юстиніан запровадив свої закони в Італії. І пізніше, у ХІ століття такий примірник було викоростано для відродження досліджень римського права.
Ще один пункт внутрішньої політики Юстиніана – боротьба з єретиками та іновірцями. Вже було згадано, що Юстиніан був ярим прихильником християнства та вважав себе богословом. Саме за його сприяння було закрито Афінську школу - останній навчальний заклад античності.
Ще одна особливість внутрішньої політики Юстиніана – і дотепер не пояснена боротьба з великими землевласниками. Він вів нещадну війну проти них: втручався в справи спадкоємства, конфісковував землі підроблюючи свідотства. Але велике землеволодіння залишалося незмінною рисою життя імперії.