2. Епізоотологія протозойних хвороб.

Протозойні хвороби класифікують з урахуванням екологічних особ­ливостей, що дає змогу простежити шляхи передавання збудника. За цією озна­кою виділяють 3 групи захворювань: трансмісивні, аліментарні, контактні. Перша група з трансмісивним механізмом передавання найчисленіша. До неї належать пі-роплазмідози, трипаносомози, лейшманіози, безноітіоз. Збірність групи і її великі масштаби визначаються насамперед значним поширенням членистоногих, які спо­живають кров тварин. Паразити цієї групи здатні довго зберігатись у навколишньо­му середовищі і пристосовуватись до життя в організмі тварин і переносників. Для них характерна ензоотичність, тобто прояв захворювання тварин у певній місцевості, що пов'язано з ареалом переносників і природно-географічними умовами. Суттєва особливість більшості цих захворювань — сезонність прояву, пов'язана з активністю переносників у теплий період року, Ступінь поширення хвороб зале­жить від виду переносника. Так, хвороби, збудники яких передаються літаючими комахами (ґедзі, мухи, комарі), досить поширені, а поширення хвороб, збудники яких передаються кліщами, більш обмежене (піроплазмідози).

До екологічної групи збудників протозойних хвороб з аліментарним механізмом пе­редавання відносять: балантидії, еймерії, токсоплазми, саркоцисти, ізоспори, гіс­томонади. Значна частина паразитів цієї групи здатна довгий час існувати в нав­колишньому середовищі, а на деяких стадіях розвитку — в органах травної систе­ми. Суттєвим для них є відсутність зв'язку з сезоном року та випадки суперінвазії.

Третя екологічна група протозоозів — захворювання з контактним механізмом пе­редавання збудника. Сюди відносять трихомоноз, трипаносомоз коней, костіазис риби та ін. Паразити цієї групи не здатні існувати в навколишньому середовищі. Вони живуть і розмножуються в організмі тварин. Прояв цих хвороб не має вира­женої сезонності.

3. Патогенез та імунітет протозойних хвороб

Простіші оказують дію:

1. Розрушають клітини - механічну дію

2. виділюють продукти життєдіяльності - токсичну дію.

3. викликають запалення - інокуляторну дію.

4. живляться соками організму - трофічну дію

Локалізуються в шлунково-кишковому тракті, викликають запалення,

порушують травлення,викликають кровотечу.

Розвиток пат.процесу залежить від патогенності, вірулентності і

стійкості організму.

Імунітет є:

натуральний - обумовлений біологічними властивостями тварин і являється його видовою особливістю.

- абсолютний - коли тварини одного виду не можуть заразитись збудником хвороби іншого виду. Наприклад, кокциді курей не заражають овець тейлерії ВРХ - не заражають коней

- відносний - коли у тварини ослаблюється природна стійкість до того або іншого збудника.

Людина не сприйнятлива до франсайєльозу, при видаленні селезінки становиться сприйнятлива.

Набутий імунітет - виникає після перехворювання тварини.

• стерильний - який зберігається в організмі після зникнення збудника бо виробляються антитіла.

• нестерильний - стійкість організму до повторного зараження при наявності в ньому збудника.