26.Перша медична допомога при ларингоспазмі.
1. Під час нападу хворого слід заспокоїти, створити спокійну обстановку, забезпечити надходження свіжого повітря (розстібнути комір, підвести до вікна).
2. Рефлекторні методи для зняття спазму: на обличчя та тіло побризкати холодною водою, або викликати подразнення слизової оболонки носа за допомогою ватного джгутика, або ж подути в ніс, піднести нашатирний спирт або шпателем натиснути на корінь язика.
3. У разі важкого нападу слід вкласти дитину на рівну тверду поверхню, оскільки можлива зупинка серця, що вимагає реанімаційних заходів.
4. Обов’язково ввести внутрішньовенно глюконат кальцію в дозуванні 1 мл на рік життя, оскільки причиною спазмофілії є гіпокальцемія. В особливо важких випадках застосовують єдиний в світі деполяризуючий міорелаксант сукцинілхолін.
5. При відсутності ефекту провести інтубацію або трахеотомію для забезпечення прохідності дихальних шляхів.
6. При зупинці серця проводяться реанімаційні заходи: непрямий масаж серця.
7. Враховуючи, що в результаті ларингоспазма розвивається гіпоксія, після відновлення дихання необхідно провести киснетерапію.
27.Перша медична допомога при судомному синдромі на тлі спазмофілії.
При зупинці дихання проводять штучне дихання методом "з рота до носа", оксигенотерапію для усунення гіпоксії (бажана маскова інгаляція 40 % кисню).
Для зняття судом уводять протисудомні препарати: 0,5 % розчин седуксену внутрішньом'язово дітям у віці 6~-12 міс – по 0,5-0,7 мл, старшим – по 0,8-1 мл; або 20 % розчин гаммаоксимасляної кислоти (ГОМК) з розрахунку 100 мг на 1 кг маси тіла (0,5 мл на 1 кг маси тіла). ГОМК можна вводити внутрішньовенно, внутрішньом'язово, ректально. У тяжких випадках судом обидва препарати можна застосувати одночасно. Після термінового визначення рівня кальцію в крові внутрішньовенно вводять 10 % розчин кальцію хлориду або глюконату дітям у віці в-12 міс – по 0,5- 1 мл, у віці 1-2 років- 1-1,5 мл.
28.Перша медична допомога дитині при позитивній алергійній реакції загального типу — анафілактичному шоку.
1. Припинити введення ліків, які викликали АШ. 2. Хворого покласти на спину, повернути голову обличчям набік, висунути нижню щелепу, зафіксувати язик. Забезпечити доступ свіжого повітря або провести інгаляцію 100% киснем. 3. Припинити подальше надходження алергену до організму: а) при парентеральному введенні алергену: • обколоти навхрест місце ін’єкції (вжалення) 0,1% розчином адреналіну в дозі 0,1 мл/рік життя у 5,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і прикласти до нього лід; • накласти джгут (якщо дозволяє локалізація) проксимальніше введення алергену на 30 хв, не здавлюючи артерії; • якщо алергічна реакція викликана введенням пеніциліну – ввести 1 млн ОД пеніцилінази в 2,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду в/м; б) при крапельному введенні алергену до носа та очей – промити носові ходи та кон’юнктивальний мішок проточною водою; в) при пероральному введенні алергену – промити хворому шлунок, якщо дозволяє стан. 4. Негайно ввести внутрішньом’язово: а) 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,05-0,1 мл/рік життя (не більше 1 мл) і 3% розчин преднізолону в дозі 5 мг/кг у м’язи дна ротової порожнини; б) антигістамінні препарати: 1% розчин димедролу в дозі 0,05 мл/кг (не більше 0,5 мл дітям до 1 року і 1,0 мл – старшим року) або 2% розчин супрастину в дозі 0,1-0,15 мл/рік життя. Застосування піпольфену протипоказане у зв’язку з його значним гіпотензивним ефектом! 5. Після завершення першочергових заходів – забезпечити доступ до вени і ввести внутрішньовенно струминно 0,1% розчин адреналіну в дозі 5 мкг/кг у 10,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Обов’язково контролювати стан пульсу, дихання і АТ! 6. Почати проведення внутрішньовенної інфузійної терапії 0,9% розчином натрію хлориду або розчином Рінгера з розрахунку 20 мл/кг протягом 20-30 хв. У подальшому за відсутності стабілізації показників гемодинаміки – вводити колоїдний розчин (реополіглюкін) у дозі 20 мл/кг. Об’єм і швидкість інфузійної терапії визначаються величиною АТ, ЦВТ і станом хворого. 7. Димедрол у дозі 1-2 мг/кг внутрішньовенно. 8. Ввести внутрішньовенно глюкокортикостероїди: 3% розчин преднізолону в дозі 2-4 мг/кг (в 1 мл – 30 мг), або гідрокортизон у дозі 4-8 мг/кг (в 1 мл суспензії – 25 мг), або 0,4% розчин дексаметазону в дозі 0,3-0,6 мг/кг (в 1 мл – 4 мг). 9. Якщо АТ залишається низьким – вводити альфа-адреноміметики внутрішньовенно кожні 10-15 хв до покращання стану хворого: 0,2% розчин норадреналіну в дозі 1-5 мг/кг. За відсутності ефекту – проводити титроване введення допаміну внутрішньовенно в дозі 8-10 мкг/кг за хв під контролем АТ і ЧСС. 10. Проводити оксигенотерапію. 11. Ввести 2,4% розчин еуфіліну в дозі 5 мг/кг внутрішньовенно струминно в 20,0 мл фізіологічного розчину. 12. Видаляти накопичений секрет із трахеї і ротової порожнини. 13. При проявах стридорозного дихання і відсутності ефекту від комплексної терапії – негайна інтубація, за життєвими показаннями – конікотомія. За необхідності – проведення комплексу судинно-легеневої реанімації. 14. Симптоматична терапія. 15. Госпіталізація у реанімаційне відділення після проведення комплексу невідкладних лікувальних заходів. Ліквідація гострих проявів АШ ще не означає сприятливого завершення цього патологічного процесу. Лише через 5-7 днів після гострої реакції прогноз для хворого може вважатися сприятливим. Заборонено застосовувати шкірні та інші провокаційні тести з медикаментозними препаратами з метою діагностики анафілактичної реакції у зв’язку з їх невисокою інформативністю та небезпечністю для життя хворих. Тривалість стаціонарного лікування становить від 1 до 10 діб.
29.Розрахунок орієнтовної разової і добової потреби в їжі.